Крадене вугілля “не пахне”: хто в Європі наживається на нашій біді?
Вантажне судно, яке цими днями затонуло біля берегів Туреччини, могло перевозити вкрадене в Україні вугілля, видобуте на тимчасово окупованих територіях Донецької і Луганської областей, - повідомили в Міністерстві з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб. Хоча у документації зазначено: судно перевозило російське паливо із порту Азов до турецького Самсуна. Водночас “цей порт у Ростовській області регулярно використовують для незаконного вивезення вугілля з окупованих районів Донбасу до портів Туреччини та інших країн", – наголосили у вітчизняному МінТОТ. Детальніше про те, як Україна протистоїть спробам агресора нажитися за рахунок розкрадання природних багатств окупованих територій, читайте незабаром в інтерв’ю міністра з питань тимчасово окупованих територій та ВПО Вадима Черниша. А поки що пропонуємо згадати, як то кажуть, “історію питання”.
Вугілля з Донбасу: до та після блокади
У 2015-2016 роках майже все паливо, яке видобували в тимчасово окупованих районах Донбасу, продовжувало надходити на підконтрольні Україні території і використовувалося для потреб вітчизняних ТЕС, ТЕЦ та підприємств металургійного комплексу. Приватні власники копалень (більшість з яких належать компанії ДТЕК Рината Ахметова) перенесли свої офіційні офіси на підконтрольну територію і продовжували працювати в звичному режимі, отримуючи з окупованих шахт свій товар і виплачуючи зарплату своїм шахтарям. Податки при цьому платилися на підконтрольній території. Однак, у грудні 2016-го почалася відома блокада активістами окупованих територій Донецької та Луганської областей з вимогою припинити “торгівлю з окупантами”. Це викликало неоднозначну реакцію у політикумі та суспільстві. Зрештою, 15 березня 2017-го року РНБО під тиском громадськості ухвалила офіційне рішення про припинення перевезення залізницею вантажів. У тому числі заборонили і перевезення вугілля через лінію протистояння на Донбасі.
Джерела постачання антрациту довелося терміново диверсифікувати і розпочати процес переведення вітчизняних ТЕС на використання вугілля газової групи, якого на неокупованій частині видобувається у надлишку. Саме рішення РНБО, за словами енергетичного експерта Андрія Геруса, стало каталізатором широкої модернізації: «Низка станцій, які не могли перейти з антрациту на вугілля газової групи протягом трьох років, зробили це за кілька місяців. Виникає запитання: чому цього не сталось раніше?» – зауважив при цьому експерт.
У відповідь на це ж рішення РНБО окупанти у 2016-му році створили окупаційні адміністрації, які в свою чергу “націоналізували” усі активи і виробничі потужності приватних українських компаній. В першу чергу шахти.
“Брудний” бізнес: дії в обхід рішень РНБО і міжнародних санкцій
З тих пір за даними Незалежного антикорупційного комітету з питань оборони (НАКО) антрацит із ОРДЛО, ймовірно, продовжує надходити на підконтрольні Києву території. Але вже через Росію. Приміром, таке вугілля, принаймні у 2017-ому, поставляли до розташованої у місті Щастя Луганської ТЕС, яка належить компанії Ріната Ахметова ДТЕК. Щоправда, компанія цю інформацію заперечила і запевнила: до Щастя, мовляв, надходить паливо, видобуте на копальнях шахтоуправління “Обухівське” в Ростовській області РФ, яке належить компанії. При цьому, за даними ДТЕК, при перетині російсько-українського кордону вітчизняні контрольні служби ретельно перевіряють кожну партію вугілля.
Довести можливі порушення заборони на використання вугілля, видобутого в окупованих районах Донецької і Луганської областей, за оцінками експертів, доволі складно - зважаючи на “специфіку” товару. Вугілля дуже схоже за якісними характеристиками, оскільки видобувається фактично із одного природного басейну.
Однак Андрій Герус звертає увагу на те, що ДТЕК є найбільшим імпортером російського вугілля: обсяги постачання – майже 1,5 млн тонн на рік. Причому в Україну це паливо імпортується через швейцарську “прокладку” і закладається у тарифи за ціною, що визначається за формулою Роттердам+. Це приносить структурам олігарха додаткові прибутки. Така “торгівля”, безумовно, вигідна і агресору, який масово вивозить українське вугілля, а потім ним торгує з іншими країнами, залишаючи прибутки собі і залишаючи певні подачки “квазіреспублікам” аби ті якось утримували “економіку”.
У 2017-ому стало відомо, що Росія продає вкрадене в України вугілля до Польщі. Причому – перевозить його транзитом через українську територію! Такі постачання здійснювалися, принаймні упродовж жовтня, доки у ситуацію не втрутилися вітчизняні спецслужби. Пунктом відправлення вантажів була залізнична станція "Нєсвєтай" (м. Новошахтінск, РФ), звідки через прикордонну станцію "Соловєй" (Бєлгородська область) вагони потрапляли на територію України (станція "Тополі" на Харківщині). По тому, перетнувши усю територію країни, вугілля потрапляло до Польщі через прикордонний перехід "Ізов-Хрубешов". За підрахунками, за цією схемою до Польщі поставили щонайменше 11 тисяч тонн антрациту. Причому, видобутого, найімовірніше, на “віджатих” прокремлівськими бойовиками українських шахтах. Адже усі об’єкти гірничовидобувної промисловості в районі Новошахтінска законсервовані – останню копальню закрили більше п'яти років тому. Зате за 25 кілометрів від тамтешньої залізничної станції розташований захоплений росіянами КПП "Довжанський" (Луганська область), через який і вивозили до Росії вугілля з окупованих територій. При цьому бойовики та їхні московські куратори добряче наживалися на таких операціях. Адже у нових власників “віджатих” українських копалень та в людей, які видобувають паливо у нелегальних “копанках”, купували його за безцінь – 22 долари за тонну. Тоді як офіційна ціна вугілля на польському кордоні становила 140 доларів! При цьому росіяни документально оформлювали це вугілля як імпорт з України, бо фірма, що займалася його вивезенням в Росію, формально зареєстрована у Києві.
У жовтні 2017 року міністр енергетики Польщі Кшиштоф Тхужевський підтвердив інформацію про ввезення до його країни антрациту з окупованих районів Донбасу. І запевнив: польська влада вживе заходів для припинення таких оборудок. За інформацією Андрія Геруса, спільними зусиллями української і польської сторін незаконне постачання вдалося припинити. Хоча, повністю закрити лазівку не вдалося.
Кремль “на видумкі хітьор”: ще про незаконні схеми постачання палива
Москва не припиняє спроб незаконного збагачення за рахунок окупованих територій – в тому числі, і завдяки продажу вугілля. За даними МінТОТ, у 2018 році до Росії з окупованих територій вивезено майже 2,8 млн тонн вугілля. Крадене українське паливо РФ морем реекспортує до третіх країн. Зокрема, Кремль долучив до цієї схеми одну з невизнаних “республік” – відшматовану від Грузії Абхазію, – інформує міжнародна розвідувальна спільнота Inform Napalm. Постачання здійснюються через підконтрольний незаконному утворенню грузинський порт Очамчира.
"По-перше, це дозволяє російським портам уникати (поки що. – Ред.) міжнародних санкцій, які можуть бути ініційовані Україною або українськими компаніями; по-друге, експорт вугілля через порт Очамчира складно відстежити. За міжнародними нормами – це порт грузинської юрисдикції, він закритий для заходу іноземних суден", – пояснили в Inform Napalm.
Ще одна освоєна росіянами схема продажу закордон незаконно видобутого українського вугілля – змішування його із тим, що видобувається на території РФ. Такі маніпуляції ускладнюють проведення хімічного аналізу палива, що заважає об’єктивно визначити місцевість, де його видобули (зокрема, антрацит походженням із ОРДЛО має більш високий вміст сірки, ніж паливо, видобуте в Росії). Саме партії “змішаного” вугілля, за даними української сторони, активно постачаються наразі до Туреччини, Румунії, Молдови та інших країн регіону. Ймовірно, така продукція могла бути і на облавку судна, яке цими днями затонуло у Чорному морі.
Американські санкції діють. Але не завжди ефективно
Спочатку Москва відхрещувалася від грабунку українських надр, а у вересні 2017-ого підтвердила, що допомагає проросійським бойовикам на Донбасі продавати вугілля із захоплених українських шахт: мовляв, із “благородною метою” – аби бандити могли забезпечувати соціальні потреби жителів окупованих територій. А минулої весни з’явилася інформація про те, що за розпорядженням Кремля, єдиним постачальником вугілля із тимчасово окупованих українських територій стала компанія олігарха-утікача Сергія Курченка “Газ Альянс”. При цьому іще торік у січні ця компанія потрапила під дію американських санкцій. Як і інша кремлівська структура – Внєшторгсєрвіс, – яка у 2017-му перебрала на себе управління розташованими в окупованих районах вугільними і металургійними підприємствами, які бандити “віджали” в українських власників.
Рік тому Сполучені Штати розширили санкційний список фізичних і юридичних осіб, що працюють в енергетичній сфері. До переліку, зокрема, внесли і 12 “чиновників” прокремлівських терористичних угруповань на Донбасі. Один з фігурантів – колишній “міністр доходів і зборів ДНР" Олександр Тимофєєв (на прізвисько "Ташкент") – похвалився журналістам, що бандити, оминаючи санкції, начебто успішно торгують з Китаєм, Італією, Іспанією та Францією. Інший “підсанкційний діяч” – колишній заступник "міністра палива та енергетики ЛНР" Олександр Мельничук, за даними правоохоронних органів, – ймовірний організатор схеми постачання вугілля з окупованих районів Донбасу до країн ЄС. Зокрема, через "прокладку" DonCoalTrade, зареєстровану у польському Катовіце. Ця структура також потрапила до санкційного переліку США.
“Те, що Україна має підтримку від такого впливового геополітичного гравця, дуже важливо, – каже Андрій Герус, – адже санкції, які Київ запроваджує проти держави-агресора, на жаль, не дуже дієві. Натомість за підтримки такої великої країни як США та інших наших міжнародних партнерів, їх ефективність зростає”. Звісно, доки Україна не відновить контроль над усією тимчасово окупованою територією, вона не зможе контролювати роботу шахт, розташованих в ОРДЛО. Але запобігти спробам агресора нажитися за рахунок “віджатих” територій і майна цілком реально. Наразі, за даними міністра з питань тимчасово окупованих територій Вадима Черниша, Україна веде активну роботу з блокування міжнародної торгівлі окупанта краденими українськими ресурсами, зокрема, і вугіллям. Докладніше про результати цієї роботи – незабаром.
Владислав Обух, Київ
