Пам’яті авіатора, льотчика-інструктора Юрія Тимуся
«31 березня 2022 року під час виконання бойового завдання і евакуації тяжко поранених українських військових під Маріуполем героїчно загинув мій Коханий чоловік і батько трьох дітей, майор Тимусь Юрій Володимирович. Який неодноразово виконував завдання в зоні ООС, та з перших днів війни під Києвом зупиняв навалу російських загарбників. Він боровся до кінця… хотів усіх врятувати, але, на превеликий жаль, загинув сам. Немає слів описати усю біль і розпач від нашої втрати!!! Ми втратили люблячого, хорошого, милого, доброго, мужнього, вірного найкращого у світі чоловіка і татуся двох синочків і нашої маленької донечки», - написала ще 10 квітня 2022 року дружина Ольга.
Вона вже знала, що її чоловік разом із членами екіпажу Іваном Ваховським та Денисом Бадіком загинули. Це був один із семи рейсів на "Азовсталь". На зворотньому шляху гелікоптер збили росіяни. Юрію було 34 роки. Але тіло Героя на рідну Львівщину повернули лише майже через два роки, до цього часу він офіційно вважався «безвісти зниклим».
Юрій родом із Львівської області. Він виріс і мешкав у невеликому селі неподалік міста Броди. Тут одружився, тут же народилися його діти. Ще в дитинстві Юрко дивився в небо і мріяв літати. А коли став військовим льотчиком, виконував надскладні бойові завдання. Після закінчення Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба одразу пішов служити в 16-ту окрему бригаду армійської авіації. Брав участь у миротворчих місіях в Ліберії та Конго. Пілот першого класу, інструктор вертольоту Мі-8. Свій вертоліт називав «ластівкою» і «пташечкою».
«Миротворчі місії, АТО, ООС, широкомасштабне вторгнення. Більшість свого професійного життя ти був на війнах. Вони мали різний масштаб та інтенсивність, але незмінним залишалася твоя роль у них. Ти дарував надію. Чуючи гул лопастей твого гелікоптера, надія народжувалася в далекій екваторіальній Африці, териконах Донбасу, степах Приазов'я. Надія у душах тих, до кого ти поспішав на допомогу. Ти був воїном. Підтвердження цьому - випалені колони окупантів, рештки яких розкидані по лісах Київщини. Завдяки тобі та твоїм побратимам столиця вистояла!», - писав товариш Ігор Валігура.
10 березня 2022 року Юрій Тимусь був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. А за 20 днів був «повітряний коридор» у Маріуполь, який військові між собою називають «дорогою виживання»…
«Пам’ятаю крайню розмову, його голос був схвильований, але він як завжди заспокоїв мене: «Усе гаразд, не хвилюйся! Я так скучив за вами і сильно люблю, скоро зустрінемось! Бережи себе та дітей! Молись, це зараз найважливіше!» Побратимам сказав: « Якщо не ми, то хто? У хлопців, які перебувають там - теж сім’ї, які чекають на них, це наш обов’язок їм допомогти». Я розуміла, що Юра ніколи б не відмовився навіть від найскладніших задач, він був надто відданий своїй справі…», - розповіла дружина.
721 день родина, близькі та друзі чекали «повернення» Юрія додому, щоб мати можливість похоронити Героя на малій батьківщині. 20 березня 2024 року пілота провели до місця вічного спочинку.. Як розповідає капелан, який знав воїна Юрія, «він не боявся смерті, він був готовий до зустрічі з Богом, він нас учив любити небо і служити Господу».
«Ти - Герой віри. Тільки глибоко духовна людина могла пройти такий життєвий шлях. Поставити своє життя на можливість врятувати людей, що не були тобі рідні по крові, але стали рідними по духу, бо на той час відчайдушно боролися вже місяць у повному оточенні. Ти зробив усе, що міг і навіть більше... Твої війни закінчилися. Нарешті ти вдома. У місці, куди ми можемо прийти у будь-який час. Однак, де би ми не були, піднімаючи очі до неба - ми бачимо тебе», - написав друг Ігор Валігура.
Юрій завжди вірив в особливий покров Богородиці. Співав у церковному хорі, читав «Апостол», ревно молився. До повномасштабного вторгнення Росії волонтери привезли з найвідомішої святині світу - Меджугор'є - пошкоджену скульптуру Святої. Він, не вагаючись, взявся її реставрувати. Після загибелі захисника Божу Матір встановили в селі Дітківці Бродівської громади біля місцевого храму.
«Тепер буде пам'ять про нашого тата і буде Матінка Божа оберігати село», - розповіла дружина воїна.
Нині тут також є капличка на честь льотчика-інструктора Юрія Тимуся та воїнів-авіаторів, які віддали своє життя за Україну.
"Наш Захисник, воїн-авіатор Юрій Тимусь залишив після себе особливий духовний слід. Тепер біля Бродів є велика святиня, привезена з намоленого Меджугор'я. Хай вона оберігає всіх жителів нашої громади та вислуховує молитви кожного", - зазначив голова Бродівської громади Анатолій Белей після освячення каплиці у Дітківцях.
«Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» (Євангеліє від Івана 15:13).
Вічна слава і шана Герою!
Довідково. Меджугор'я - містечко в Боснії та Герцеговині, яке відоме об'явленням Божої Матері, починаючи з 80-х років XX століття. Щорічно до Меджугор'я здійснюють паломництво понад мільйон християн різних конфесій із усього світу. Назва місця паломництв - Там, де Небо торкається землі.
Фото: Фейсбук-сторінка Ольга Тимусь, Фейсбук-сторінка Igor Valigura, Бродівська міська рада, Золочів.net
