Пам’яті радіорозвідника, спортсмена та тренера Костянтина Агапова
35-річний Костянтин Агапов із Кам’янця-Подільського загинув 9 січня 2023 року поблизу села Григорівка на Донеччині.
«Російсько-українська війна щодня забирає життя багатьох найкращих, найсильніших синів нашої держави. За незалежність України загинув і відомий кам’янецький спортсмен, тренер Костянтин Агапов. Його перемоги та досягнення важко перелічити, він був дуже наполегливим і трудолюбивим спортсменом, багато тренував. Костянтин був гідним прикладом для майбутніх поколінь», - повідомив про загибель захисника голова Кам’янець-Подільської районної ради Михайло Сімашкевич.
Костянтин із дитинства захоплювався спортом. Спочатку це був футбол, а потім – єдиноборства. Він закінчив факультет фізичної культури Кам’янець-Подільського національного університету ім. І.Огієнка, був майстром спорту з бойового самбо, інтернаціональним чемпіоном зі змішаних єдиноборств MMA PRO та тренером. Зокрема, чоловік проводив заняття у місцевому клубі «Гуни», а також разом із товаришем заснував академію бойових мистецтв «Архангел».
«Із дитинства він був дуже енергійним, справедливим і чесним. Костя ніколи не шукав друзів заради якоїсь вигоди, не розділяв людей. Навіть навпаки, завжди захищав слабших. Іноді міг і взяти чиюсь провину на себе, аби захистити. Завжди був дуже самостійним. Пам’ятаю, як у 8 років без мене їздив на свої перші змагання… Він ні хвилини не сидів на місці. Навіть мав таку ходу, ніби біг. Напевно, не було дня, який би просидів удома. Завжди залюбки їздив на риболовлю чи ходив по гриби. Мав і багато хобі, зокрема читав історичні книги, оскільки єдиноборства дуже пов’язані з історією та війнами», - згадує мама Героя Ольга Агапова.
Коли розпочалася повномасштабна війна, Костянтин приєднався до територіальної оборони, а потім – до лав 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, яку обрав, бо вона перебувала на одному з найгарячіших напрямків фронту. Рідним він казав: «Я потрібен там. У тих місцях треба найбільш мотивованих людей. І там – мої учні, тож я ховатися не буду».
Військовий був радіорозвідником. Під час бойових дій він неодноразово отримував поранення та контузії, але постійно повертався у стрій.
«Він зростав у важкі часи, довго був далеко від найближчих… Він змінювався, міцнів і вчився уроками, які давало непросте життя. Добивався неможливого в спорті та у повсякденному житті. Хотів змінити не щось абстрактне, а те, що поруч, ділитися знаннями і навичками з підростаючим поколінням, для того віддавав себе повністю майбутньому. Саме тому і призвався, маючи двох дітей. Пішов туди, де найважче, туди, де його можливості могли бути максимально використані, з гордістю говорив ці три літери – ДШВ. Ми собі не можемо дозволити забути чи змарнувати те, що ти починав. Дякую, що був другом, братом, кумом та просто гарною людиною!», - згадує товариш захисника Іван Продан.
Ті, хто знали Костянтина, пригадують, що він повністю віддавав себе спорту та вихованню майбутніх спортсменів, для яких був другом і наставником. На останнє заняття з дітьми тренер прийшов у військовій формі, оскільки вже перебував у лавах ЗСУ.
«Ця війна забирає життя багатьох гарних людей, які займалися і навчали дітей, як бути самостійними, мужніми, витривалими, вміти постояти за себе. Саме таким був Агапов Костянтин. Тренер з великої літери, гарний наставник і вірний друг, який ніколи нікого не залишить у біді, але війна не вибирає, а навпаки забирає найкращих. Я ще досі не можу повірити, що Костя загинув. Пишу і згадую, як Костя з командою неодноразово приїжджали до нас на чемпіонати області по фрі-файту, ММА, греплінгу. Він завжди піклувався про своїх вихованців та підтримував їх. Він загинув за нас, за нашу країну. На жаль, нам ніколи не повернути його, але він назавжди залишиться у наших спогадах веселим, мужнім, дбайливим тренером, вірним другом, люблячим татом та чоловіком», - відреагував на загибель спортсмена та тренера його знайомий Дмитро Павлюк.
Після загибелі воїна рідні знайшли його щоденник, в якому тренер писав, що при академії мистецтв хотів також відкрити школу духовенства, адже був віруючою людиною. Окрім того, Костянтин мав багато інших планів, які розбила війна.
«Костя, Костя. Ще два дні тому ми говорили, як будемо розвивати клуб. Скільки планів… Мені дуже боляче. Ти постійно прагнув допомагати дітям ставати кращими, сильнішими, добрішими. Я все пам’ятаю і спробую хоча б трохи зробити того, про що ти мріяв. Без тебе це важко. Ти людина-скеля. Не забудемо. Не зупинимось. Ти наш Архангел», - написав приятель Героя Микола Мельник.
У Костянтина Агапова залишилися батьки, дружина та двоє дітей. Воїна поховали на Алеї слави у Кам’янці-Подільському.
Героя посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Костянтин Агапов також посмертно став почесним громадянином Кам’янця-Подільського, а на фасаді місцевого ліцею №15 відкрили пам’ятну дошку на його честь.
Вічна пам'ять Захисникові!
Фото: Фейсбук-сторінка Костянтин Агапов, Фейсбук-сторінка Микола Мельник, Фейсбук-сторінка Ігор Марчук
