Пам'яті Героя України, полковника Сергія Котенка (позивний «Ратибор»)

Пам'яті Героя України, полковника Сергія Котенка (позивний «Ратибор»)

Хвилина мовчання
Укрінформ
Полишив крісло голови РДА і став комбатом легендарних «Вінницьких скіфів»

Полковник Сергій Котенко віддав військовій справі 22 роки життя. 

У 1989 році Сергій закінчив Кам'янець-Подільське вище військове інженерне командне училище. Служив у Повітряних силах, був направлений на службу до м. Мирний в Якутії. У 1992 році чоловік повернувся у рідне місто Гайсин Вінницької області, де й проживав із родиною.

Після повернення на батьківщину Сергій військової служби не полишив. Став командиром взводу в одній із військових частин, очолював навчальний курс. Зрештою «Ратибор» очолив легендарний 9-й мотопіхотний батальйон «Вінницькі скіфи», який входив до складу окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Кістяком його підрозділу стали патріотично налаштовані військовослужбовці запасу.

Його син - офіцер ЗСУ Ростислав - писав про батька: «Я знаю багато командирів військових частин. З деякими з них я служив. Багато командирів у мене змінювалося під час служби. Але я знаю тільки одного командира, який з початку війни очолив свій підрозділ, свою частину, свою сім'ю і не покидав їх ніколи! За вісім років йому пропонували безліч разів велику кількість вищестоящих посад, більш безпечних, більш високооплачуваних, але на жодну пропозицію він не погодився. Він любив свій батальйон та свою справу».

Сергій брав участь у Революції Гідності. Він лише раз у житті дозволив собі піти з військової справи - у 2014-2015 роках обіймав посаду голови Гайсинської РДА. Та повернувся до війська, бо треба було захищати Україну.

З батальйоном «Вінницькі скіфи» чоловік пройшов АТО і ООС. Під керівництвом «Ратибора» хлопці воювали у найгарячіших точках: тримали рубежі біля Попасної і Станиці Луганської, Водяного і Світлодарська. Бійці вірили в свого комбата і поважали його за фаховість, справедливість та сміливість, розповідали про його розсудливість, вміння слухати і чути підлеглих, виважено ухвалювати рішення.

За бойові заслуги Сергія Котенка у травні 2019 року нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

«Тату, ти все життя своє та останні вісім років на війні нас захищав. Ти вже був на пенсії, ми тебе вже просили: досить, тату! Ми навіть з тобою говорили, що ось уже закінчиш та відкриємо разом свою справу. Я так завжди хотів бути поруч із тобою», - писав син військового.

Після початку повномасштабного вторгнення «Вінницькі скіфи» під командуванням полковника Котенка тримали оборону на одному з найгарячіших напрямків - на підступах до Запоріжжя. Там знищили десятки одиниць бойової техніки, чимало озброєння та живої сили противника. Бійці палили ворожі колони і призупинити наступ окупантів.

9 березня 2022 року в одному із жорстоких боїв у Запорізькій області 54-річний полковник загинув, потрапивши під обстріл ворожих «Градів». Сергій усього на два дні пережив свого брата – Олександра Котенка, який воював під Миколаєвом у складі 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар». Обоє братів Котенків віддали своє життя за те, у що вірили і що любили.

Поховали Сергія Котенка у рідному Гайсині.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України № 139/2022 від 16 березня 2022 року полковнику Котенку Сергію Леонідовичу присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

29 квітня 2022 року рішенням Вінницької міської ради вулицю і провулок Кутузова перейменували на вулицю і провулок Братів Котенків.

У Сергія Котенка залишились син і онук. Під час церемонії поховання, стоячи перед закритою труною батька, Ростислав Котенко поклявся захищати Україну і виховати свого сина справжнім патріотом, яким був його дід.

Відео: Генштаб ЗСУ
Вічна шана Герою!
Фото з сімейного архіву

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-