Пам'яті бійця Максима Яловцова з позивним «Регбіст»
Яловцов Максим народився 5 серпня 1990 року в місті Київ.
Із дитинства вирізнявся справедливістю, відповідальністю та добрим серцем. Завжди прагнув захищати себе, близьких та просто слабших людей.
Займався футболом з 15-ти років. Вболівав за «Динамо». «Легенда нашого колективу та всього українського фанатського руху. Талановитий спортсмен, вірний друг, душа і серце кожної компанії. Постійно усміхнений, неймовірно харизматичний і безмежно мужній. Таким ми запам'ятаємо тебе назавжди», – написали на сторінці футбольного клубу після загибелі Яловцова.
Через отримані травми у футболі перейшов до бойового самбо. Максим був майстром спорту з панкратіону, фрі-файту, грепплінгу, призером Європи та світу з різних видів боротьби.
«Регбіст» також працював майстром із декору. Наречена Валерія розповідала, що в Максима це дуже гарно виходило, він завжди вивчав щось нове й підвищував професійний рівень.
Окрім цього, разом із товаришем Даніелем (позивний «Француз») створив академію «Civil Safety Academy», де вони разом навчали всіх охочих самообороні та правильному поводженню зі зброєю.
За словами Валерії, Максим із легкістю міг умістити все в один день: зранку – декор, потім – робота зі зброєю в тирі, далі – вирішення питань щодо мерчу, ввечері – тренування.
Коли почалися перші ракетні обстріли, Яловцов разом із «Французом» та іншими товаришами майже одразу долучились до оборони Києва, координуючи свої дії з військовими 72-ї бригади. Разом вони відбивали аеропорт Гостомеля, селище Мощун та знищували понтонні переправи ворога, не даючи шансів оточити Київ.
Через власний провал і величезні втрати росіяни під час відступу застосували систему «Кинджал» проти українських військових.
«Багато друзів тоді загинули та отримали поранення. Макс був єдиним, хто залишився цілим, бо фізично був у такому місці, яке не обвалилось. Пам'ятаю, як лежачи під завалами з розтрощеними ногами, почув його голос і слова: «Брат, я тебе чую, я зараз». Тоді Макс врятував мені життя. І не тільки мені. Нас всіх почало затоплювати. Дуже потужна система пожежогасіння спрацювала. Це була ніч, він був без взуття й коли виносив хлопців, сильно порізав ноги об скло, але до останнього продовжував допомагати. Гадаю це буде найпам'ятніша історія з ним, яку я не забуду до кінця життя», – згадує «Француз».
Після цієї ситуації бойові шляхи товаришів розійшлися. «Регбіст» продовжив воювати в складі Національної гвардії України.
Як згадує інший побратим, «Арчі», який пройшов з ним увесь шлях із першого дня війни, Максим справляв враження справжнього «баті», який віддасть останнє бойовим товаришам і нічого не залишить собі. Він завжди власним прикладом вів усіх вперед не тільки в боях, а й у побутових питаннях. Ніколи не лінувався запитати думку кожного й особисто подзвонити та порадитись із бійцями щодо того чи іншого питання.
«Мені майже щодня не вистачає його поради, а інколи хочеться його просто обійняти, як при зустрічі, коли дуже довго не бачились», — поділився «Арчі».
Максим «Регбіст» Яловцов загинув восени 2022 року під час виконання бойового завдання з визволення рідної землі.
Прощання з Максимом Яловцовим відбулось 18 жовтня минулого року в Михайлівському соборі. Попрощатися з ним прийшли сотні цивільних та військових.
Указом президента №81/2023 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) та відзнакою Київського міського голови нагрудним знаком «За сприяння обороні Києва» (посмертно).
Максиму Яловцову на момент загибелі було 32 роки.
Вічна слава і шана Герою!
Фото з відкритих джерел
