Пам’яті бойового медика Мар’яни Тряско (позивний «Квітка»)
«Я – «Квіточка», сама народжена на Івано-Франківщині. Я була на території Італії 14 років. Коли спіткало горе моєї рідної землі, я зрозуміла, що повинна захищати... Зараз я знаходжусь тут, на передовій, щоб мої діти могли приїхати до рідного дому, на Батьківщину мою, в свободі і в процвітанні синьо-жовтого кольору».
Так розповідала про себе бойова медикиня 102-ї окремої бригади сил Територіальної бригади імені полковника Дмитра Вітовського Мар’яна Тряско 21 вересня. За кілька днів вона потрапить під артилерійський обстріл і боротиметься зі смертю у лікарні Запоріжжя.
Мар’яна народилась у селі Тростянець в багатодітній родині. Їх у мами було четверо. Ще з дитинства усі діти знали, що в їхньому селі свого часу правив батько Степана Бандери, отець Андрій. Через те, що прадід рятував Степана та упівців, його вбили, а хату спалили.
«Ми з тої фамілії, з якої за радянської влади всі збиткувались (знущались - ред.). Моя мама все казала «Ох, бандеровці, бандеровці…». В нашій хаті була бандерівська шпиталька. Одну ніч навіть приходив Степан Бандера. Мій дідо Ілько був у двадцятці церкви і каже: «Ви знаєте, отче Андрію, треба, аби Степан тікав, бо його можуть видати». І він до Долини 12 км пішов пішки», - розповідає мама Мар’яни Анастасія Миколаївна.
Пригадує, її Мар’янка серед дітей була найменшою і дуже послушною. З дитинства була працьовитою, любила природу, коней, біля яких пропадала усі вихідні. А ще любила допомагати людям, тому й вивчилась на медсестру. Свого часу працювала в Долинській лікарні. Щойно почула про Майдан, відразу поїхала до столиці.
«У валянках поїхала моя дитина на Майдан. Хотіла дуже, аби Україна була вільна, усе хотіла її порятувати…», - плаче мама.
Про війну з російськими загарбниками Мар’яна дізналась, як була в Італії. Телефонувала друзям. Усе питала про вакансію медика. На фронт вирушила у квітні 2022 року.
«Я їй казав ще тоді, коли вона була в Італії: «Мар'яно, ми найближчими днями можемо поїхати на Схід захищати державу». Вона відповіла: «Я не боюся, я їду». Мабуть, вона була найсвітлішою людиною, яку я знав. Мар'яна була вірна присязі, знала свою справу, оперативно і швидко допомагала своїм побратимам», - розповідає побратим Тарас Сливчук.
У взводі її називали «Квіточка», хоча знали, що вона наче «сталева квітка». Часто під обстрілами навіть заспокоювала новачків.
«Я її запитала: «А як твоя сім’я поставилася до того, що ти сюди приїхала?» А вона каже: «У тому, що я маю їхати сюди, у мене не було жодного сумніву. Єдине — я дуже боялася сказати про це чоловікові». Вона розповіла, що одного разу чоловік, який є італійцем, приходить з роботи й каже: «У твоїй країні — війна. Ти медик, ти потрібна своїй землі». Наступного дня вона зібрала валізи й сказала: «Це мені було полегшенням», — розповідає посестра Маріанна Удод-Зомчак.
«Усе мала моя дитина – і хату, і машину, але поїхала помагати. …Кожний день ми говорили з нею. Я тоді була в Італії, мені зробили операцію. Вона мені казала: «Мамо, ще трошки і я приїду». Казала, що приїде в п’ятницю, а в суботу подзвонили і сказали, що дитини не стало… Тяжко мені дуже. Тримаюсь, поки є таблетки… Велика моя біда, бо немає дитини, і її двоє маленьких дітей – сироти», - каже Анастасія Миколаївна.
Мар’яна загинула 24 вересня у віці 37 років. Напередодні вона потрапила під артилерійський обстріл біля Гуляйполя і медики два дні боролись за її життя в лікарні Запоріжжя.
У Мар’яни залишились син Едуард і донечка Роберта.
«Достатньо було однієї зустрічі, щоб зрозуміти, що це справжня УКРАЇНКА. Незважаючи на те, що 14 років прожила в Італії, працювала медиком, народила і виховувала там дітей, вона ні на мить не забувала про свою Батьківщину. В селі Тростянець будувала будинок і планувала приїздити сюди з рідними. Пригадую нашу першу зустріч... Така весела і усміхнена... Така щира і добра... З посмішкою розповідала про те, як в окопах живуть наші Захисники, як укриваються від дощу, що їдять і п’ють, де зберігають харчі... Куди ховаються під час обстрілів… Розповідала багато і багато посміхалась... Так, ніби їй зовсім не страшно...», - написала Оксана Сливчук.
«Сьогодні прийшла звістка, що Мар'янка тепер в інших світах. Так шкода, бо ж я помітив: де б ти не з’являлась, простір навколо тебе так і починав сяяти. Так шкода. Я так мріяв продовжити цю таку коротку і таку ніжну дружбу, знову, вже в мирній Україні, сидіти в твоєму домі і слухати за чаєм неймовірні історії твоєї сім’ї, і дивуватися. Дивуватися, як твоя неймовірна ніжність та лагідність уживаються в тобі з великим палаючим серцем та вірою в те, що ти робиш… Дякую тобі. Дякую. І де б ти зараз не мандрувала - Щасливого і Легкого переходу тобі, дорога Квіточка Мар’яна…», - написав друг Мар'яни Кирило Гриша.
Бойового медика поховали на кладовищі у Тростянці з військовими почестями та під гімн України. Відспівали Мар’яну в храмі, де свого часу правив Андрій Бандера.
4 жовтня 2023 року мама Анастасія Миколаївна отримала почесний нагрудний знак командира 102-ї бригади «За бойову звитягу», яким була нагороджена її донька Мар’яна Тряско посмертно.
Вічна шана і слава Героїні!
Фото: Фейсбук-сторінка Квіточка Маряна, Фейсбук-сторінка Тарас Сливчук Скеля, Суспільне
