Пам’яті прикордонника Олександра Веділіна
Олександр Веділін загинув у березні 2022 року під час оборони Маріуполя від російських загарбників.
Олександр народився у Корсунь-Шевченківському на Черкащині. Батькам пощастило на синів-близнюків. А Олександр та Олексій мали гарний взірець – батька. Той працював інженером в телекомунікаційній компанії, захоплювався радіосправою, долучив до цього і синів.
Після випуску з Київського інституту телекомунікацій та інформатизації у 2002 році дипломований зв’язківець отримав розподіл до Державної прикордонної служби. Улюблену справу і фах поєднав ще й зі служінням Батьківщині. Олександр розпочав службу в Маріуполі, потім була Ялта, згодом – Керч. У 2014 році, під час анексії Криму, залишився вірним присязі і разом з побратимами й корабельним складом вийшов до материкової частини України. Так склалось, що знов до Маріуполя. Чоловік жартував, що це його друге пришестя.
Олександр був дуже веселим та позитивним чоловіком, любив людей та обожнював тварин. Як згадують близькі, він надсилав додому фото з розташування, на яких легко було вгадати саме його спальне місце: на ліжку ніжилися троє котів.
Вони завжди тулилися до Олександра, відчуваючи його енергетику. Близькі дуже сподівалися, що Олександр житиме, що їхня частина встоїть. І він сам вірив у Перемогу до останнього подиху, мав безліч планів на життя, але у березні 2022 року один із авіаційних ударів по Маріуполю забрав його життя…
Як справжній офіцер він щиро любив свою роботу, виручав, рятував, брав на себе повну відповідальність, завжди беріг своїх підлеглих. Був дуже добрим, уникав сварок та конфліктів. Усмішка була його візитівкою.
Ще у Криму обійшов усі гірські вершини й дуже цим пишався. Здавалося, немає такої висоти, яку б Олександр не взяв. Чоловік дуже любив подорожувати і разом із сім'єю покоряв Говерлу, брав участь у різноманітних авантюрах.
Ще однією пристрастю Олександра був чай. Друзі жартували, що він на 80% складається з цього напою. А де чай, там і банка улюбленого смородинового варення.
Наприкінці березня 2022-го жіночій половині сім’ї вдалося виїхати з Маріуполя.
А 31 березня 2022 року під час одного з авіаційних ударів ворога, перебуваючи на бойовому чергуванні, Олександр Веділін загинув.
Указом Президента України від 24.05.2022 року № 367/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі капітана 2-го рангу Олександра Веділіна нагороджено орденом «За мужність» III ступеню посмертно.
Вулиця в рідному місті, де розташовується батьківський будинок, має ім’я Олександра Веділіна.
Вічна і світла пам’ять Герою!
За матеріалами Держприкордонслужби
