Пам’яті командира роти Ігоря Олійника (позивний «Бомба»)

Пам’яті командира роти Ігоря Олійника (позивний «Бомба»)

Хвилина мовчання
Укрінформ
З ним усі хотіли йти в розвідку, бо вів побратимів першим і повертався останнім

У листопаді 2022-го лейтенант Ігор Олійник разом зі своїми побратимами першими заходили до звільненого від рашистів Херсона. А за місяць він загинув, трохи не доживши до сорокаріччя.

«У мене двоє синів. Один пішов на війну 25 лютого, з Тернопільською бригадою. Ігор – молодший син, нічого не розповідав. Лише 27 лютого помахав мені рукою і сказав: «Я поїхав!» - розповідає мама загиблого командира розвідників Любов Іванівна.

Ігор народився в Рогатині, що на Прикарпатті. Усе своє свідоме життя проживав у Галичі. Тут закінчив школу. Після навчання у Прикарпатському та Тернопільському фінансових університетів проходив строкову службу, де зарекомендував себе старанним та авторитетним військовослужбовцем.

До війни був успішним підприємцем. Про військову справу довелось згадати після 24 лютого.

«Я навіть не мав сумніву, що він піде, коли почалося повномасштабне вторгнення. Він був вольовою людиною — таких мало», — говорить брат Ігоря Олег Олійник.

Ігор служив у 63-й окремій механізованій бригаді. Додому дзвонив нечасто.

«Пам’ятаю, отримала вітання від нього на свій День народження. Тоді він мені сказав: «Мамусю, я щиро тебе вітаю! Живи і радій життю». Тепер собі думаю: може він відчував, що його життя швидко обірветься?.. Вони тоді йшли на все, бо від них все залежало», - зауважує Любов Іванівна.

У листопаді 2022 року рота Ігоря першою зайшла звільняти Херсон.

«Ми дивимось по телевізору, як звільняють Херсон, а там кричать: «Слава Україні!». Я придивляюсь - Боже, а то ж мій Ігор!», - згадує жінка.

Командир розвідувальної роти за пів року служби отримав звання лейтенанта. Розповідають, Ігор був прикладом для своїх побратимів. Вважав їх своєю другою родиною. За сміливість та відповідальність отримав позивний «Бомба».

«Чому «Бомба»? Бо він йшов на завдання як та «Бомба» - сам вперед і вів за собою побратимів. Коли ми приїхали на похорон сина, командир мені каже, що з Ігорем усі хотіли йти в розвідку, бо він йшов першим і повертався останнім. Доки не перерахував всіх солдатів, не повертався», - говорить жінка.

Після смерті сина родина не збирала підписів під жодними петиціями. Любов Іванівна каже: вірять, що звернення Івано-Франківської обласної ради щодо присвоєння Ігорю Олійнику звання Героя України посмертно вище керівництво держави та ЗСУ підтримають. Таке звернення прикарпатські депутати ухвалили 22 серпня 2023 року.

«При виконанні складних службових обов’язків командир розвідувальної роти лейтенант Ігор Олійник сформував дві штурмові групи. У складі однієї з них особисто провів рейд на позиції противника при контрнаступі на півдні України у листопаді 2022 року. Розвідувальна рота під його керівництвом першою зайшла в м. Херсон, героїчно звільнивши його. Після планування і тактичного вивчення місцевості Ігор Олійник розробив план зі звільнення острова Білогрудів у Херсонській області. 7 грудня 2022 року командир розвідувальної роти військової частини А3719 лейтенант Ігор Олійник загинув під час виконання бойового завдання на острові Білогрудів Херсонської області», - йдеться у зверненні обранців. 

«Коли вони вдруге пішли на острів Білогрудів, москалі їх вже там чекали. Ігоря вбили. Два місяці ми чекали, щоб його привезли сюди… Наші бійці під кулями вивозили мого сина і ще одного хлопця з Рогатинщини. Дякувати Богові, що не вбили тоді нікого, що хлопці, які вивозили тіла, щасливо тоді повернулись…» - додає Любов Іванівна.

Ігоря Олійника поховали на Алеї Слави в Івано-Франківську 31 січня 2023 р. 27 січня йому мало виповнитися 40 років...

«До останнього не вірили, молилися та сподівалися. Але, на превеликий жаль, клята війна не шкодує нікого… Загинув мій брат Ігор Олійник - друг, підримка і надійне плече. Всі, хто знав його, зрозуміють, про що я. Сміливий, справжній, щирий, той, хто завжди йшов з посмішкою по життю», - написав тоді двоюрідний брат Назар Олійник. 

«Свій шлях боротьби за Україну вони пройшли з честю і до кінця, як справжні галичани. Важко зараз підібрати слова для батьків, які хоронять своїх синів, для їх дружин, дітей», - написав міський голова Галича Олег Кантор.

У Ігоря Олійника залишились двоє дітей: 15-річна Улянка і 6-річний Артур.

«Артур цього року пішов у перший клас. Каже мені: «Бабусю, я ліпше вже знаю математику, ніж тато». Думаю, онук буде таким математиком, як і мій син. Живемо з думкою, що Ігор на нас дивиться і бачить усе…» - плаче Любов Іванівна.

«Кажуть, що немає ідеального чоловіка, що його не існує. Але ні, він був і буде зі мною. І я знаю, що він нас надалі оберігатиме та допомагатиме. Він залишиться для нас тією самою опорою і підтримкою», — певна дружина загиблого Світлана Олійник.

«Позивний Бомба, наш ротний, людина з великою доброю душою. Дякую, Ігор Олійник, тобі за те, що ти завжди був опорою для кожного з нас. Завдяки тобі ми були впевнені у кожному нашому кроці», - написав військовий Роман Краснянський. 

Вічна слава і шана Герою!

Фото: Фейсбук-сторінки - Назар Олійник, Роман Краснянський, Svitlana Zonova-Oliinyk, Andriy Kuryliak, Тарас Марущак, Тисменицька міська рада

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-