Пам'яті херсонського медика Дмитра Білого
Дмитро Білий загинув 1 серпня 2023 року у Херсоні внаслідок ракетного удару, якого РФ завдала по міській лікарні імені Карабелеша. Це був перший робочий день 25-річного лікаря-оториноларинголога у цьому лікувальному закладі після закінчення інтернатури.
У студентській раді Запорізького державного медико-фармацевтичного університету розповіли, що Дмитро став першокурсником медичного факультету у 2015 році, а у 2021-му закінчив університет і вступив на інтернатуру за спеціальністю "Отоларингологія".
«Він був дуже добрий, веселий, душа компанії, завжди посміхався», - згадують про нього у навчальному закладі.
Дмитро гарно навчався, мріяв стати кваліфікованим лікарем та дуже радів, коли вийшов на роботу.
Про загиблого племінника згадує Валентина Дорош. За її словами, він був дуже класний, людяний. Мріяв допомагати людям, рятував поранених. Дуже хотів працювати саме у своєму місті - Херсоні.
«Це єдиний син моєї двоюрідної сестри та єдиний онук моєї тіточки», - написала жінка.
Друг і колега Дмитра Артур Рахимов познайомився з ним на першому курсі університету, вони навіть поселилися тоді в одну кімнату в гуртожитку.
«Потім я жив уже в іншому гуртожитку, він переселився у квартиру, але ми не переставали дружити», - каже хлопець.
Артур згадує, що Дмитро був життєрадісним, добрим, нікого не ображав, ні про кого навіть поганого слова ніколи не сказав, ні з ким не сварився: «Він був інтелігентною людиною. Як фахівець був дуже обдарований».
Укрінформу друзі загиблого лікаря розповіли, що на початку широкомасштабного вторгнення Дмитро як інтерн працював в обласній лікарні. Тоді вони надавали допомогу і цивільним, і пораненим воїнам, які захищали Херсонщину. Дмитро вибрався з окупації наприкінці липня 2022 року і перебував у Запоріжжі. Як розповідають колеги, молодий лікар мріяв повернутися і працювати в обласній лікарні. Але вийшло так, що розпочав свою роботу в лікарні Карабелеша.
Колеги з обласної лікарні дізналися про загибель Дмитра, коли були в операційній. Кажуть, що в це важко було повірити.
Керівником Дмитра в обласній лікарні під час інтернатури була лікар-отоларинголог, виконувач обов’язків завідувача відділенням стоматології та отоларингологічних патологій Радміла Падалка. Згадуючи про Дмитра, жінка плаче. Каже, що дуже чекала, щоб 1 вересня він прийшов до них працювати - за сумісництвом, як і планували.
«Це мій перший інтерн, в якого я була керівником. Він був дуже життєрадісним, цілеспрямованим, безвідмовним, - згадує пані Радміла. - Дмитро був таким: треба працювати - будемо працювати, треба відпочити - чудово, давайте пити каву».
Дмитро працював у лікарні і до широкомасштабного вторгнення, і під час вторгнення - в період окупації міста - не лише як ЛОР, але й фахівець із щелепно-лицьової хірургії. Роботи було багато, адже у місті лишалися люди, які не могли виїхати чи принципово лишалися у рідному домі.
«Ми розуміли, що їм потрібна допомога. З медикаментами тоді було складно», - згадує пані Радміла.
Каже, що Дмитро дуже хотів оперувати. Як розповіли їй колеги з лікарні Карабелеша, за декілька годин до загибелі він сказав їм: «Я дуже хочу в операційну».
Також колега згадує, що з Дмитром було цікаво - він міг підтримати розмову, був дуже начитаним, з ним можна було поговорити про все.
«Завжди посміхався. На похованні це вперше, напевне, коли ми його бачили без усмішки», - каже Радміла Падалка.
Платформа пам’яті «Меморіал» розповідає про Дмитра, що він любив слухати рок. Друзі і колеги згадують його старанним, розумним і талановитим.
«Він був чудовою людиною, гарним другом та сином, яким пишалися», – розповіла колишня однокласниця загиблого Олена.
Попрощалися із Дмитром Білим 4 серпня 2023 року у рідному Херсоні.
Фото з відкритих джерел
