Російська мобілізація за етнічним принципом – шлях до громадянської війни

Якою була їхня реакція знають усі: черги з російських авто на кордонах своєї «великої та могутньої» з’явилися з неймовірною швидкістю на відміну від черг до російських військкоматів. Як результат – миттєва втеча десятків тисяч росіян до сусідніх країн. Тут вони справді «мобілізували» усі свої сили та вміння. Тож, путінський блеф та брехня про те, що «все іде за планом» і ніякої мобілізації не буде, було зруйновано ним самим же. 

Та новий етап війни викликав зміни суспільних настроїв не лише серед етнічних росіян, а й серед меншин, які й до цього несли основний тягар у цій загарбницькій безглуздій агресії країни-терористки. Аналітики і раніше відзначали переважання в Україні неетнічних російських батальйонів, до складу яких входили військові з Чечні, Південної Осетії, Татарстану, Чувашії та інших регіонів рф. І саме військовослужбовців несловянських національностей російське командування кидає у найризикованіші атаки, фактично перетворюючи на гарматне м’ясо. Не дивно, що перші невдоволення та заворушення відбулися саме на території, де проживають неетнічні росіяни – згадаймо протести в Дагестані. Тут спрацьовує вже не лише небажання віддавати своє життя за криваві забаганки російського лідера, а й навіть роздуми про національне виживання. Тож, поки етнічні росіяни стурбовані власним порятунком, то народам рф доводиться думати ще й про виживання нації, адже зрозуміло, що тисячі молодих чоловіків не повернуться з цієї безглуздої терористичної війни. А значить, оголошена путіним мобілізація стала ще одним фактором, що дестабілізує, а згодом і зовсім зруйнує російську імперію, яку так прагне відновити кремлівський карлик. 

Красномовним доказом дестабілізації ситуації в рф та явного провалу «часткової» мобілізації стала і нещодавня стрілянина на полігоні в Бєлгородській області рф. Причиною цього, на думку багатьох аналітиків, імовірно стало те, що в москві все ще уникають загальної мобілізації та забирають до лав свого війська громадян за етнічною ознакою. Так, аналітики Інституту вивчення війни (ISW) стверджують, що як і раніше, путін продовжує проводити асиметричну мобілізацію за етнічною ознакою. Це призвело до створення локальних та заснованих за етнічною ознакою рухів опору, які надалі матимуть негативні для рф наслідки. Конфлікт на полігоні у селищі Солоти на Бєлгородщині й спалахнув на тлі того, що мобілізовані військовослужбовці з Дагестану, Азербайджану та Адигеї виявили непокору та заявили, що війна в Україні – не їхня війна, а провокативна відповідь російського командира з образами на адресу Аллаха зіграла роль сірника, що миттєво спалахнув. Як наслідок, щонайменше внаслідок стрілянини загинуло 11 людей та поранено 15, а зі слів сестри одного з постраждалих мобілізованих, мова може йти про 22 вбитих та 16 поранених мобілізованих – такі дані, опубліковані в російських пабліках. 

Випадок зі «самознищенням» російських військових, які мали б вбивати українців за наказом свого президента, далеко не одиничний. Згадаємо, наприклад, стрілянину у військкоматі міста Усть-Ілімськ Іркутської області, коли 25-річний росіянин розстріляв начальника призовної комісії під час інструктажу мобілізованих солдат, супроводжуючи це заявою «Ніхто не воюватиме». Саме з такими, якщо не гаслами, то сподіваннями виходили на акції протесту і громадяни в багатьох російських містах відразу після оголошення путінської часткової мобілізації. Такі акції відбулися в Іркутську, Улан-Уде, Новосибірську, Томську, Читі, Хабаровську й інших містах. І ось тепер маємо ще й факт стрілянини у військовій частині, який неможливо приховати від загалу. Та прецедент у Бєлгородській області виявився занадто кричущим, щоб його можна було зам’яти, але й занадто незручним для однозначного трактування. Так, міноборони держави-агресорки традиційно намагалося спочатку вигадати якесь героїчне пояснення інциденту, ніби то терористи розстріляли добровольців, при цьому віддавши «роль» цих терористів таджикам, яких незаконно мобілізували у російську армію. Мета усіх цих інсинуацій – спроба трактувати традиційний для рф безлад та його наслідки міфічними підступністю та загрозами уявного ворога: чи то зовнішнього, чи то внутрішнього. Крім того, аналітики розглядають ще й варіант своєрідної помсти президенту Таджикистану Е.Рахмону, який нещодавно відзначився досить жорстким антиросійським демаршем, закликавши путіна не втручатися у суверенні справи Таджикистану та країн Середньої Азії. 

Випадок на російському полігоні доволі чітко відкрив усі внутрішніх проблеми країни-агресорки, зокрема і питання фактичного шовінізму, що існує в російському суспільстві. Імовірність попадання на полігон громадян іншої країни – взагалі за межею реалій та розуміння. Але якщо і справді стріляли таджики, це означає, що військкоми для виконання плану просто загребли на вулиці заробітчан, які згодом влаштували цей інцидент. Ситуація з мобілізацією в рф набула настільки абсурдних форм, що людей хапають скрізь: на роботі, вдома, на ринках, біля виходу з метро, банально не перевіряючи на наявність кримінального минулого або обліку в психіатра. На цьому фоні подібні ексцеси будуть лише частішати. Намагання перекинути провину за розстріл на мусульман в умовах, коли в лавах російської армії перебувають тисячі мусульман, це свого роду ще й гра з вогнем, здатна спровокувати реальне міжнаціональне та міжконфесійне протистояння у суспільстві. Тоді до реальної війни з Україною додасться ще й війна внутрішня – громадянська. Тож, очевидно, кремлеві замало «зовнішніх» ворогів, тепер почалися пошуки «внутрішніх», для ролі яких чудово підійдуть ісламісти, радикали і просто «неросійські» люди. Росія все чіткіше скочується в шалений шовінізм, який допоможе виправдати будь-яку внутрішню проблему та провали. 

Інцидент у Бєлгородській області – прояв однієї з форм неминучої громадянської війни у ​​рф, яка має всі шанси розпочатися як міжетнічний конфлікт. Ні для кого не стане відкриттям той факт, що росіяни зневажливо ставляться до представників Середньої Азії, сприймають їх за фактичних рабів, дешеву робочу силу. У відповідь азіати сприймають росіян як слабких і безвільних «імперців» та поневолювачів. Мобілізація ж за етнічними принципами неминуче створить внутрішній конфлікт. Запровадження путіним військової мобілізації та катастрофічне погіршення рівня життя населення, а також серйозні міжнаціональні конфлікти – це ті обставини, які дуже швидко викличуть незадоволення та можуть стати причиною загострення міжетнічних конфліктів. Своїм указом про мобілізацію путін фактично дав старт і для війни внутрішньої, як свого часу це зробив російський імператор. Згадаймо, як Микола ІІ підписав указ про загальну мобілізацію, і саме це призвело до краху імперії. Історія має свої цикли і повторення. І нехай так воно й буде. 

Тарас Попович