Замовити пресконференцію в Укрінформі

реклама

російсько-північно-корейські мотиви: «новий рівень співпраці» чи повний провал?

російсько-північно-корейські мотиви: «новий рівень співпраці» чи повний провал?

Укрінформ
Звістка про те, що росія ймовірно закуповує мільйони ракет і артилерійських снарядів у Пінічної Кореї для поповнення своїх знищених запасів та застосування у війні проти України днями облетіла українські та світові ЗМІ

Про таке рішення, за повідомленням The New York Times, зазначають у американській розвідці.  І хоч москва не підтверджує цей факт, а швидше заперечує його, та аналітики впевнені, що рішення звернутися за військовою допомогою спочатку до Ірану, а згодом і до Північної Кореї свідчить про неабияку скруту та відчай кремля. Окрім того, це ще й стає підтвердженням правильності попередніх дій з міжнародної ізоляції  та протистояння російському агресору та ознакою того, що санкції та експортний контроль, запроваджені США і Європою, шкодять здатності рф отримувати постачання для своєї армії. Очевидно, москва вже не здатна не лише забезпечити свої військові потреби, а й не може виробляти найпростіші матеріали, необхідні для ведення війни. Саме санкції та міжнародна ізоляція підштовхують росію та Північну Корею до ще тіснішої співпраці.  Санкційний тиск суттєво  обмежив та ускладнив шляхи можливих постачань та  змусив москву звертатися за військовими постачаннями до країн, що також перебувають в ізоляції і є фактично вигнанцями з цивілізованого світу. Експерти зазначають, що така угода, якщо вона дійсно буде укладена, може бути ознакою того, що проблеми з постачанням рф набагато глибші, ніж просто високотехнологічні компоненти для сучасних танків або високоточних ракет – мова йде, очевидно, про повний провал російського військово-промислового комплексу. Експерти зазначають, що у  артилерійських снарядах чи ракетах для реактивних установок, які виробляються в Північній Кореї та можуть відповідно поповнити російський арсенал зброї, немає аж нічого високотехнологічного. Вони швидше схожі на радянські Катюші, ніж на прогресивні та технологічні засоби, що мають відповідати сучасним потребам та реаліям ведення війни. І тут варто згадати той фарс, який росіяни роками розігрували перед світом, заявляючи, що російська зброя випереджає іноземні аналоги на десятиліття вперед. Та й сам  путін не втрачав можливості похизуватися своїм «аналоговнєтом», заявляючи про високоточну зброю та надсучасну робототехніку і цілі бойові комплекси, засновані на нових фізичних принципах. Але реалії розвіяли усі ці кремлівські марення, наглядно демонструючи спроможності та можливості російської техніки та на противагу - сучасного військового обладнання, що є тепер на озброєнні в української армії.

Повномасштабна російська війна  на території нашої країни триває вже понад пів року і переконливо демонструє на ділі та у цифрах, що за цей час, окупаційні війська зазнали значних втрат не лише у живій силі, але й у техніці. Експерти зазначають, що, очевидно, закінчуються і запаси високоточних російських ракет. На це вказує той факт, що, якщо раніше росіяни постійно активно їх використовували, то тепер все частіше вдаються до артилерійських обстрілів українських територій. Так, журналісти розслідувального проекту  The Insider стверджують, що вже до кінця року росія відчує суттєве скорочення артилерійських снарядів та справної бронетехніки. Водночас відновлювати запаси не буде чим, адже через санкції росіяни  не мають змоги продовжувати повноцінне промислове виробництво озброєнь та поповнювати їх запаси. Автори розслідування вважають, що уявлення про «величезні запаси артилерійського озброєння», які дісталися росії від СРСР, не враховують їхнього реального стану на сьогодні. Тут варто згадати і певний терміну використання  старих боєприпасів, який вже міг закінчитися чи на межі цього, і витрата частини арсеналу радянської артилерії в попередніх російських війнах, серед яких грузинська війна та  кампанія в Сирії.  До того ж, ще з 2014 року зв’язки російського оборонного комплексу  із країнами Заходу почали згортатися швидше, ніж зношувалося військове обладнання та устаткування, а продуктивність праці держконцерну, що об’єднав у собі підприємства оборонної галузі рф, значно впала. Вичерпується і запас високоточних ракет. Про це свідчить той факт, що тепер рф маскує зростання дефіциту далекобійних ракет обстрілами українських міст з далекобійної реактивної артилерії. Експерти також припускають, що нинішні можливості рф виробляти такі ракети поступаються темпам їхніх витрат в Україні. Більшість російської бронетехніки, враховуючи інтенсивність боїв, також до кінця 2022 року буде або знищена, або потребуватиме ремонту. Ось такі реалії, що, очевидно, і змушують російських керманичів йти на кардинальні кроки, на кшталт подальшого зближення та зрощення, наприклад, з Північною Кореєю.

Щоправда, і російський, і північно-корейських лідери називають це виключно «новим рівнем співпраці». Але не такий він вже й новий, як може здатися, адже російсько-північнокорейська дружба значно посилилася з часів правління путіна, особливо після 2014 року, коли російський диктатор уже не приховував своїх антизахідних та імперських намірів. Російська агресія, а за нею і посилення ізоляції, лише сприяли подальшому зближенню Північної Кореї та рф. Тепер ще одним фактором такого зближення стала повномасштабна війна москви проти українців і, відповідно, подальша ізоляція від прогресивної частини світу та зближення з такими ж країнами-ізгоями.  Та, росія вже давно фактично продубльована Північна Корея, принаймні з моменту обнулення  терміну президентства путіна та «одноголосної» прихильності його методів та планів з правління країною. Саме путінський режим і перетворив країну на одну з найбільш ізольованих країн світу. Економіка падає паралельно з прогресуванням  зубожіння населення, масові репресії, арешти людей за плакати з написами про мир, а інколи навіть за транспаранти з цитатами самого російського диктатора. Такий занепад путін завжди намагався компенсувати якимись перемогами. Так, у 2014 році рейтинг вождя піднімали окупацією Криму. Очевидно, подібний фінт хотіли повторити і тепер з початком повномасштабної війни в Україні. Але щось таки пішло не так. Не так, як планували і вірили російські пропагандисти на чолі зі своїм кровожерливим диктатором. Міф про непереможну армію та прогресивну і високоточну  зброю розбився об реалії і та мужність українських захисників, а суворі санкції та міжнародна ізоляція продемонстрували кремлеві справжні, а не вигадані реалії. Ці безпрецедентні обмеження показують на скільки швидко росія скочується в прірву замість омріяного величчя. 

У рф та Північної Кореї насправді чимало спільного і це не лише кордони, а й  бачення майбуття. До того ж з плином часу та під тяжкістю життєвих реалій країни все більше стають схожими одна на одну: посилення диктатури, цензури, зубожіння населення, санкції, ізоляція від світу, а ще, як противага,  – постійний шантаж і погрози ядерною війною. Погодьтеся, все перераховане характеризує як росію, так і КНДР. Тож, росія крокує вперед – у радянське минуле і говорить «прощай»  західним брендам, вільному Інтернету, свободі слова, а натомість отримує життя в ізоляції, навіть з подвійним маркування, бо  з одного боку світ відмовляється через агресію та війну, розв’язану кремлем в Україні, а з іншого – сама рф заривається в свої проблеми та закривається від світу, перетворюючись на найзакритішу країну світу. На це звання до сьогодні претендувала саме Північна Корея, але, очевидно, вона теж погодиться розділити таку участь зі своїми російськими «партнерами». Тож, як сказав би ще один улюблений путінський персонаж Ленін, правильним шляхом крокуєте, товариші!

Тарас Попович

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-