Як «крымнаш» опинився у Даугавпілсі?
Цей тиждень почався з російських урочистостей з приводу 5-річного ювілею оформлення незаконної анексії Криму. Укрінформ за матеріалами сайту кампанії «ЄС проти дезінформації» вже розповідав, як російська сторона намагалася створити видимість, ніби «питання Криму закрито», ніби в Європі та світі потроху змирилися з фактом окупації.
Ну, добре, подивилися, як російські відомства освоїли бюджет до «ювілею». Та бог з ним, проїхали... Але ні, у Балтії в цей самий час було кілька синхронних сплесків «кримської теми». Враховуючи важливість цього регіону, який демонструє позитивний досвід європейської трансформації, але при цьому постійно перебуває під російською загрозою, варто розглянути ці випадки окремо.
ПРОБНІ КУЛІ У ЛАТВІЙСЬКОМУ ДАУГАВПІЛСІ
Росія традиційно, з одного боку, намагається переконати всіх, що не має ніяких претензій до трьох балтійських країн. Але з іншого – через місцеве російськомовне населення, яке перебуває під впливом кремлівських ЗМІ, намагається підтримувати постійну напруженість. А два географічних пункти стали у світовому інформаційному полі просто прозивними: Нарва – в Естонії і Даугавпілс – в Латвії.
Серед аналітиків гуляє риторичне запитання «А ви готові почати Третю світову через Нарву?», є парафразом знаменитої заяви союзників Польщі у 1939-му: «За Гданськ ми воювати не будемо». Даугавпілс же прославився після виходу у 2016 році фільму Бі-Бі-Сі «WW3: Inside the War Room» /«Третя світова війна: в командному пункті». У цій телевізійній стрічці показаний приблизний сценарій початку великої війни, спусковим гачком якої стають вигадані події у Даугавпілсі, де з волі авторів фільму розігрується кримсько-донбаський сценарій...
А тепер – по суті. До 5-річчя спецоперації «Русская весна» генконсульство Росії у Даугавпілсі вирішило провести виставку «Крымская весна. 5 лет в родной гавани» ("Krimas pavasaris. 5 gadi dzimtajā ostā").
Тут цікаво відзначити деталі. Виставка – не в столиці, а в одному з регіональних центрів, що з одного боку, менш помітно (спочатку). Але з іншого – проведено у місті, яке засвітилося у світі завдяки фільму Бі-Бі-Сі. Невипадково був підібраний і час – друга половина дня п'ятниці. Поки туди-сюди, а офіційні установи, які ухвалюють і узгоджують рішення, вже закриються на уїк-енд. Виставка тим часом буде псувати повітря усі вихідні.
З початком тижня українське посольство у Ризі висловило рішучий протест з приводу виставки. І вже у вівторок після переговорів МЗС Латвії з посольством РФ виставку згорнули (точніше – перевели на територію консульства, що знаходиться під захистом права екстериторіальності).
Але латвійський активіст Андрій Файбушевич, який живе у Даугавпілсі і першим забив тривогу, задався важливим питанням – а як в принципі стало можливим проведення подібної виставки – про благодатність окупації Криму в регіоні, який геополітично вважається проблемним? Адже відкрилася вона, повторюся, не на недоторканій дипломатичній території, а у приміщенні місцевого відділення Російської громади Латвії.
Питання риторичне. Наприклад, мер Даугавпілса Андрій Елксниньш (партія «Согласие», що вважається проросійською) просто сказав, що «не був поінформований про проведення такої виставки». І все. Більше ніяких додаткових обговорень.
Але зрозуміло ж, що у такий спосіб російські емісари разом зі своїми місцевими активістами промацують грунт, визначають межі дозволеного. Не отримали б по руках у Даугавпілсі, наступного року провели б щось подібне вже у Ризі. Безсумнівно, що після цього інциденту латвійська поліція безпеки буде уважніше наглядати за місцевим відділенням РГЛ.
Файбушевич, до речі, висловив ще одне припущення: що ця подія була своєрідним розігрівом до святкування у прокремлівському дусі Дня Перемоги 9 травня (коли за латвійським календарем відзначається День Європи; святкування завершення Другої світової проходить, як і по всій Європі, 8 травня). За словами активіста, російська сторона взагалі «відносно відкрито» допомагає у фінансуванні цих урочистостей. А як вони проводяться, нам розповідати не потрібно: не повага до пам'яті загиблих, а веселе побєдобєсіе, інкрустоване георгіївськими стрічками. Що, звичайно ж, у жителів Латвії, які постраждали від радянської окупації, позитиву не викликає.
ЕСТОНСЬКЕ ТЕЛЕРАДІОМОВЛЕННЯ ПО-РОСІЙСЬКИ
Вже доводилося говорити про той дивовижний для українців факт, що в Естонії і Латвії одні і ті самі (за назвою) ЗМІ російською, англійською і місцевою мовою виходять у різних варіантах, з істотно зміненими акцентами.
Особливості висвітлення того, як у Росії святкували п'ятиріччя окупації Криму, дає гарний привід показати українському читачеві, як ця різниця виглядає на практиці.
Ось на різномовних сайтах естонського національного телерадіомовлення ERR дивимося матеріал естонського ТБ про те, як 18 березня у Москві святкували п'ятиріччя «возз'єднання Криму». Заголовок естонською (в перекладі): «Спеціального святкування річниці Кримської інтеграції не було» ... Заголовок російською: «Кримські татари станцювали біля стін Кремля»...
Чи потрібно додатково пояснювати принципову різницю в подачі матеріалу? У першому випадку головний акцент – на баналізацію події в Росії, на те, що галас стих. У другому – необґрунтовано створюється відчуття, що нібито у Криму досягнуто консенсус корінного населення з окупаційною владою. (І це виглядає щонайменше дивно, враховуючи велику кількість кримськотатарських політв'язнів у РФ. Не кажучи вже про закатованих до смерті у ході «крымской весны»).
Цікаво, що на англомовному варіанті сайту аналог цього матеріалу взагалі не знайшовся. Але наступного дня, 19 березня, з'явився великий полемічний матеріал англійською від попереднього президента Естонії Тоомаса Гендріка Ільвеса. Про те, як формується система безпеки НАТО у Східній Європі, і насамперед в Естонії після початку російської агресії в Криму і на Донбасі. А також про те, як Естонії не скотитися в євроскептичний популізм. Меседж, який несе цей матеріал на експорт, також очевидний – апелювання до євроатлантичної солідарності в умовах реальної російської загрози і підтвердження того, що Естонія віддана принципам демократії (у чому деякі партнери можуть почати сумніватися після того, як правопопулістська партія EKRE посіла високе третє місце на парламентських виборах).
Що ж бачимо: три варіанти сайту і на кожному – принципово різні акценти. Звичайно, в такій позиції закладений певний прагматизм. Це спроба зберегти консенсус, підлаштовуючись під різні аудиторії. Але з іншого боку, очевидні і ризики такого підходу. Якщо естонське ТБ російською мовою виносить у заголовок кримських татар, які весело танцюють біля стін Кремля, то російськомовний житель Таллінна або Нарви може вирішити, що і всі розповіді російських медіа про благодатну обстановку в Криму – чиста правда. Таким чином, зменшуються шанси російськомовного населення країни, яке і без того перебуває під впливом роспропу, на отримання іншої інформації, не схожої на кремлівську. А це зі свого боку веде до закріплення ситуації, в якій естономовна і російськомовна частини країни живуть в абсолютно різних інформполях. Так, економічні успіхи Естонії, зростаючий рівень життя певною мірою нівелюють небезпеки такої ситуації. Але зовсім їх не знімають. Особливо – у разі кризи.
Вже у процесі підготовки цього матеріалу поспілкувався з автором-упорядником книги «The Use of Force against Ukraine and International Law» («Застосування сили проти України і міжнародне право») – головою Українського земляцтва Естонії, професором Талліннського технічного університету Євгеном Цибуленком. Він доповнив мої враження цікавою та цінною деталлю. Подивіться на скріншот – це бекграунд до недавньої новини (так званий «бек») на російськомовному ERR: «госпереворот на Украине», «референдум в марте 2014 года», «в соответствии с Уставом ООН». І ось такі, розумом не збагненні пояснення з приводу анексії Криму вилізли на Rus.ERR. Цибуленко, авторитетний юрист-міжнародник, безпосередньо звернувся до працівників сайту, вказавши на суперечність цих слів міжнародним нормам і просто здоровому глузду. Зміни були внесені лише після цього.
Як такий брєд взагалі може просочуватися на сторінку країни ЄС? Дуже просто – рядовий працівник, не мудруючи, бере «бек» новини з російських інформагентств. І ось вже позиція Кремля блохою влазить на пристойний, здавалося б, сайт. Таке, на жаль, відбувається не тільки в Естонії, але і в інших країнах Заходу...
Так, роспроп працює різними способами і лізе в усі щілини. Треба бути пильними і наполегливими, зупиняючи будь-які його спроби відвойовувати якісь позиції. Криваві війни починаються зі словесних. І чим більше агресор буде отримувати відсіч у війні смислів, у боротьбі за мізки, тим більше шансів, що він не зважитися розв'язати чергову гарячу війну.
Олег Кудрін, Рига
