«Майже піонерський табір»: резервісти Вінниччини розпочали військові збори

Резервісти, відновивши свої військові навички, будуть виконувати завдання у складі бригади тероборони, яка формується на Вінниччині.

- Відповідно до директиви Генерального штабу, сьогодні створено два загони, і один із них розміщується тут, безпосередньо у Вінниці. Завдання, яке стоїть перед нами, – протягом найкоротшого часу забезпечити злагодження, відпрацювати практичні механізми взаємодії і виконання тих задач, які буде поставлено перед загонами територіальної оборони, – так сформулював завдання для земляків, які у зв’язку з оголошенням воєнного стану вдягли однострої й прибули на вишкіл, голова ОДА Валерій Коровій.

Ще тільки восьма ранку, а вони вже вишикувались і чекають на завдання командирів. Якихось хвилин із двадцять тому допивали каву, що парує на морозі, хтось докурював цигарку, телефонував рідним чи просто жартував із хлопцями, які теж очікували початку «робочого дня». А за хвилину – в строю, зібрані, виголені, підтягнуті, з бойовими автоматами за плечима. Не хлопчики, а мужі: кому за сорок, а комусь і за 50.

- Тут є військовозобов’язані оперативного резерву другої черги. Серед них і ті, хто вже був у зоні АТО і ООС, і такі, які не залучалися. Резервісти виконуватимуть завдання з територіальної оборони тут, в області. Це все, що стосується оборони і охорони державного кордону (посилення), несення служби на блокпостах, охорона державних і військових об’єктів, також передбачається забезпечення дотримання правового режиму воєнного стану. Але позаяк його заходи виконуються умовно, то це будуть навчальні заходи, – розповідає військовий комісар Вінницького обласного військкомату Олег Вінницький.

За його словами, резервістам доведеться пригадати свої військові знання і вміння, зокрема – взяти участь у навчаннях із військової й тактичної підготовки, а також із військово-медичної та контрдиверсійної. Вони займатимуться на базі військових частин, розташованих у Вінниці та прилеглих населених пунктах. Військовий комісар каже, що проблем із комплектацією оперативного резерву другої черги на Вінниччині не було: «З’явилися всі з тих, кого викликали, навіть надлишок був. З комплектуванням узагалі ніяких проблем немає. Люди вмотивовані, в людей горять очі, – вони знають, для чого прийшли і що їм робити».

Всі 350 резервістів уже дізналися, що робитимуть сьогодні: на них чекають заняття з вогневої й тактичної підготовки. Поки не виїхали на полігон, хтось побіг у студентський гуртожиток, де розташували резервістів, прихопити потрібні дрібниці. А немолодий чоловік нікуди не квапиться. Очевидно, він вояк досвідчений, і все необхідне у нього вже з собою.

Знайомимось: це 53-річний Анатолій Білоус із Джулинки Бершадського району. Каже, що має бойовий досвід, служив в Афганістані.

- Я офіцер, полковник запасу вже 10 років. Мені зателефонували з військкомату і я одразу приїхав, це було моє рішення. Прийшов сюди, щоб згадати своє, рідне, свій автомат. Я завжди захищав свою країну, – віддав 28 років військовій службі. Колись був пов’язаний із мобілізацією, служив у військкоматі, потім у штабі ВПС, а остання військова спеціальність – офіцер відділу обробки інформації Повітряних Сил. Нам, військовим офіцерам, завжди було прикро, що влада думає тільки про те, щоб забезпечити олігархів. Пригадайте, як знищувалася армія. Зараз вона піднімається. І вже всі пересвідчилися, що це треба робити. Вишкіл такий потрібно робити завжди: якби це робилось постійно, в нас би не було того, що є зараз. Тоді б і ті, з ким у нас вздовж кордону виникають «тертя», швидко заспокоїлися б.

- Як поставилася родина до того, що викликали на збори?

- Вони не знають.

- Сказали, що на курорт їдете?

- Так.

- Серйозно?

- Серйозно. Для них я відпочиваю у санаторії Міноборони. А навіщо їх хвилювати? В мене теща хворіє, учора от вітала з Днем Збройних сил. Хай їм буде спокійно.

А ледь віддалік посміхається інший резервіст: знайомого зі студентських років Сашка Побережнюка у військовій формі не впізнала! Дружимо з його родиною. Знала, що й він пройшов Афган. Але завжди спілкувалися в мирному «форматі», і зустріти його серед людей зі зброєю в руках було якось дивно. Уперше розмовляли, як журналіст із військовим.

- Я демобілізувався з армії рядовим, це було 29 років тому, але потім закінчив військову кафедру у Вінницькому педінституті, офіцер запасу. Після служби в міліції вийшов на пенсію. Був на обліку в військовому комісаріаті у резерві. Зараз викликали як резервіста, і я з радістю пішов за першим же дзвінком.

- Не страшно з мирного життя знову у воєнні реалії повертатися?

- Взагалі-то, Батьківщину захищати ніколи не страшно.

- Сашо, а що сказала дружина?

- Вона все прекрасно розуміє, сказала: раз потрібно – йди.

І – побіг, бо у скверику профтехучилища на околиці міста, де розташувався табір резервістів, почався рух: скоро виїзд на заняття.

А військового комісара Олега Вінницького знову «допитуємо», в яких умовах живуть резервісти? Чи мають усе необхідне?

- Люди проживають на базі профтехучилища, яке за рішенням голови ОДА виділене під проведення навчальних зборів. Це буде базовий табір у разі потреби виконання бойових завдань і пункт їх дислокації. На період навчань люди є повністю на державному забезпеченні, форменний одяг у них – літній і зимовий, зі зброєю перебувають, яка для навчань видається. Вони повноцінно харчуються. Є все, що необхідно, – усім забезпечені за рахунок Збройних сил і облдержадміністрації, – запевняє Вінницький.

До імпровізованих казарм журналістів не пускають, але резервісти слова військового комісара підтверджують.

- Та що ви, дівчата, за нас переживаєте? Ми ж не в наметах, не в польових умовах живемо. Для того, щоб пройти ці навчання – всього достатньо. Є де «мобілку» підзарядити, нізвідки не віє і на голову не капає. Годують тричі на день, навіть фрукти дають. Ну, майже піонерський табір, – жартують.

Та насправді, попереду ще кілька днів випробувань, – військові збори триватимуть до 11 грудня. За цей час резервісти перевірять себе на витривалість, командири приглядатимуться, аби вибрати найкращих, розгледіти лідерів і призначити командирів. Опісля вони роз’їдуться по домівках, повернуться до звичного життя.

Але у разі загострення ситуації – до бою готові.

Антоніна Мніх, Вінниця
Фото Сергія Лапіна