Ландшафтний дизайн: робимо «розумні» сади без газонів

Ландшафтний дизайн: робимо «розумні» сади без газонів

Укрінформ
Дизайнерка радить саджати троянди, відмовитися від бетону і не жаліти шкідників

Мати ідеальний сад удома чи на дачі – мрія багатьох любителів природи. Такий, щоб повна гармонія, душа відпочивала, а життя одразу налагоджувалось, як поглянеш. І ставок, і млинок, і вишневенький садок, – таким ідеальне середовище свого життя змальовували українці у народних піснях.

У наших традиціях насамперед треба було мати квітник перед порогом, буяння квітів і зелені, у якому потопала хата. І вже потім – садок і город.

Авторка концепції сучасних українських садів, засновниця ландшафтної компанії й дизайнерка із більші як 20-річним стажем Тетяна Чекалюк каже, що споконвічні традиції дещо відкоригувала сучасність. Якщо українець має свій двір, він, на відміну від західноєвропейців, обов’язково хоче окреслити його межі, захистити від сторонніх поглядів, хоче мати свій приватний простір, який відповідає його естетичним запитам. А решту диктують стрімкі кліматичні зміни, які треба враховувати, аби сад був життєздатним, функціональним і не вимагав великих затрат на догляд.

Тетяна Чекалюк
Тетяна Чекалюк

ЯКЩО САД, ТО РОЗУМНИЙ

Який обрати стиль і що наразі актуальне? Саджати чорнобривці з яблунями чи магнолії зі спіреями? Тетяна Чекалюк каже, що, насамперед, сад має бути розумним, тобто продуманим. «Дерева, квіти – все має бути доцільним, відповідати природному середовищу, навколишній ситуації, розмірам ділянки й архітектурі будинку. А головне, потребам родини, яка там живе», – говорить дизайнерка. Поміркувати, наприклад, чи потрібно передбачити стійкий газон для активних дитячих ігор? Чи хочуть господарі вирощувати власні овочі? І навіть, чи немає на подвір’ї протягів, які можуть зашкодити теплолюбним рослинам, пояснює Тетяна.

Варто висаджувати дорослі, сформовані дерева, а не «хвостики», які загинуть під час першого ж спекотного періоду. Нехай це будуть рослини здорові, сильні, готові жити у сучасному середовищі з дуже сильним антропогенним впливом, технічним навантаженням і протистояти негативним кліматичним змінам. Так, за європейськими стандартами у міському середовищі не може бути висаджене дерево, окружність стовбура в якого менша за 20-25 см. У приватній садибі цей досвід варто враховувати – він продиктований вимогами часу, каже дизайнерка.

Важливо, аби рослини були походженням з кліматичної зони, в якій розташована садиба. У трендах садівництва – природність посадок і відхід від штучного поливу. Тож формувати посадки сьогодні намагаються в такий спосіб, щоб рослини обходилися без додаткового зрошення.

Але й екзоти – актуальний тренд, відмовлятися від них садоводи не готові.

Питання у тому, що вважати екзотикою. Декоративні форми, створені зі знайомого усім граба (піраміди, або вистрижені з нього зелені «скульптури») – не екзоти, а садовий ексклюзив. Сформований із сосни, яка у нас є типовою рослиною, садовий бонсай (спеціально формовані дерева) – теж. Тут конфлікту інтересів природи і людини немає.

А ось мода на павловнію не дуже виправдана, вважає Чекалюк. «Це рослина чужа для нашого рослинного світу і клімату. Так, вона за рік «виганяється» на кілька метрів, а потім у наших умовах до пенька обмерзає», – пояснює вона.

У МОДІ ЗДОРОВ’Я ТА ШРАБИ

Купуючи посадковий матеріал, майбутні власники садів часто вагаються, не знаючи, чи виживуть придбані рослини. Експертка радить придивитись, що добре росте навколо вашої ділянки.

«З’ясуйте, що це за рослина, і вводьте у свій сад її декоративні форми. Наприклад, якщо живете неподалік від грабового лісу – сміливо висаджуйте з граба живі огорожі, арки, куліси. Якщо поруч розкішні берези – будь-які різновиди цього дерева добре почуватимуться у вас на подвір’ї», – пояснює дизайнерка. Якщо ділянка розташована на березі річки, то варто подумати про верби, вільхи і клени. Тобто, добре приживуться рослини, яким імпонує перезволоження, а не блакитні ялини, які його не витримують, хворіють і вмирають. «Буде рослина здорова – значить, буде красива», – каже Чекалюк.

Нехтувати трендами, якщо вже плануєте все як слід, не треба. Наразі дизайнери рекомендують висаджування дерев листяних порід, щоб вони забезпечували мінливість під час зміни сезонів, – зеленіли, жовтіли, червоніли, квітували, щоб опадало листя.

«А ще вони забезпечують найбільше виділення кисню і притінення у спеку. У хвойних теж є свої переваги, – статичність, здатність тримати композицію узимку. Тому найкращий результат виникає у їх поєднанні, – розмірковує експертка. – Також дуже поширеним став уведений голландцями тренд застосування шрабів – високих кущів, у яких формують багато очищених стовбурів і шапку зелені зверху». Шраби роблять із чого завгодно: з кленів, магнолій, ірги, навіть із берези, дерену і тюльпанового дерева. Це виглядає красиво, стильно і дуже актуально. Вони невеликі й за рахунок того, що є пишна крона і багато стовбурів, стійких до вітрів, гарно наростають і можуть використовуватися навіть на невеликих ділянках.

ДОДАМО КВІТІВ: ТРОЯНДИ ПОВЕРТАЮТЬСЯ

З декоративних трав варто придивитися до пінісетумів, міскантусів, ковили. Щоправда, не в кожній частині країни це доречно. Так, в умовах центральної України вони декоративні досить короткий період часу. Починають проростати тільки наприкінці травня, а найкращого вигляду (колосіння) набирають аж у серпні. У вересні-жовтні виглядають іще непогано, а ось пізня осінь, зима і майже уся весна за нашої вологості – період не найкращий. Вони намокають і їх доводиться підчищати. Тому висаджувати їх треба фоново, не на передньому плані.

«Знову повертаються кущі троянд у саду. Зараз їх садять частіше – стали доступні нові сорти, стійкі до захворювань троянди сучасної селекції, – розповідає пані Тетяна. – Їх вже не потрібно безкінечно хімічно обробляти, щоб до кінця літа не стояли «лисими» і нещасними». Дуже гарно виглядають в саду троянди-флорібунди, кущові форми – найкращий вибір саме для ландшафту. Вони довго цвітуть, аж до морозів. Головне – не лінуватися зрізати зів’ялі квіти. До речі, дуже актуальним вважається вводити троянди у мікси з недорогими багаторічниками. Бо вони люблять рости так, щоб голівка була на сонці, а коріння – у тіні. Саме таке ідеальне поєднання й рекомендує ландшафтниця. Також вона радить обирати для посадок рослини із закритою кореневою системою (продаються у горщиках в землі), позаяк забезпечити виживання викопаних рослин зможе лише фахівець.

«Невідомо, наскільки добросовісним є їх виробник і продавець. Має значення, коли рослина була викопана, як зберігалася тощо. Восени можна садити рослини й з відкритим коренем (стосується в основному плодової групи), а взагалі – надійніше, коли він закритий», – пояснює фахівчиня.

Не кожен дасть раду декоративним рослинам (крім кущів та декоративно-листяних), що продавалися з відкритою кореневою системою. Хіба що людина фахівець і знає, як забезпечити їх виживання. «А якщо йдеться про хвойні дерева – категорично не рекомендую купувати їх з «голим» коренем. Така рослина на 90% приречена на загибель, бо хвойні не можуть швидко відтворити кореневу систему, яка пошкоджується при викопуванні, – говорить Тетяна. – Або з грудкою землі, або вкорінена у контейнері».

ЗАМІСТЬ ГАЗОНІВ – СУНИЧНІ ГАЛЯВИНИ

Сучасні фахівці рекомендують зменшувати у садах площі газонів. Мовляв, раніше люди не дуже розумілись на тому, який має бути сад. Тому багато років працювала така схема: садили рядок туй, у кращому випадку – садили ще трохи барбарисів і спірей – і вже вважали, що це красиво. Все навколо засівали газоном. А з нього стирчали дерева, «по шию» затягнуті трав’янистим покривом, з порушеним режимом дихання, зволоження і живлення. «Своїм замовникам ми завжди пояснювали, що так робити не можна, і що газонне покриття – це найбільш затратний елемент саду», – розвінчує садовий міф Тетяна.

Якісний газон – це насправді розкіш. Його потрібно постійно косити, підживлювати і підсівати, щоб він мав вигляд, поливати. «Окрім того, українці до своїх газонів ставляться із завищеними вимогами. У Європі, наприклад, власники садів спокійно дивляться на підсихання чи сезонне вигоряння. Ми ж цього не любимо, хочемо ідеального зеленого килимка. А це дуже дорого коштує», – каже Тетяна.

А ще з усіх посадок газонна травичка у дворі продукує найменше кисню. От і виходить, що сьогодні газонне покриття ландшафтники зводять для мінімуму, залишають його хіба що на майданчиках для активного відпочинку чи як декоративний, партерний. Натомість, на решті площ він замінюється стійкими багаторічниками, міксами із декоративних трав.

«Гарно себе зарекомендували вероніки, шавлії й гравілати, дуже гарні різновиди декоративного деревію, манжетки й анемони, багаторічні айстри. Можна використовувати бадани, дзвоники, волошки і каріопсиси, гвоздики і дельфініуми, – перелічує Тетяна. – І дуже часто тепер висаджуємо цілі плантації суниці, адже вона не лише плодоносить, а й створює дуже гарний покрив. Тобто, є дуже багато рослин, які ефект газону можуть відтворити і користь принести».

Попри все, актуальними залишаються мавританські газони.

«Відтворення природного лугу (а це його суть) – річ дуже крута. Це біоценоз зі стійкими травами, квітами, що дуже позитивно впливає на дренаж ґрунту, життя мікроорганізмів, комах і тварин. Це набагато краще, ніж газон, який постійно треба косити – лужок косять раз чи два на сезон, після основної маси квітування», – пояснює нюанси дизайнерка. Хоча його створення – дуже складна справа: дуже рідко навіть у фахівців вдається таким гарним, як на картинці. 

НАВІЩО КРОПИТИ І ЖИВИТИ

Садок постійно треба захищати від хвороб та шкідників. Дизайнерка каже, що через зміни клімату застосування таких препаратів уникнути неможливо.

«Підвищення температури дуже серйозно стимулює еволюцію шкідників, які шкодять рослинам. Скажімо короїд, який знищує хвойні, раніше за сезон давав одне покоління, а тепер – кілька. Це стосується й розвитку хвороботворних грибків і вірусів. Тому боротьба з ними має бути дуже скрупульозною, – констатує вона. – Скажімо, як інакше боротися із метеликом вогнівкою, гусінь якої з’їдає самшит за день?» Особливо враховуючи, що більшість сучасних препаратів, зокрема, біологічних, екологічно обґрунтовані й дозволені до використання в розвинутих цивілізованих країнах. Бо не шкодять: бджола запилює після них рослину і не помирає.

Утім, якщо сад правильно закладений, він особливо «хімії» не потребує. Це можливо, коли у ньому немає конфліктів між рослинами і достатньо місця для їхнього розвитку.

А підживлення залежить від густоти посадок. «Їх потребують мікси, в яких одночасно ростуть і дерева, й кущі, і квіти, а поруч – щільний килим газону, – пояснює Чекалюк. – А на додачу ми визбируємо кожен сухий листочок і травинку! В природі все це залишалося б на місці, перегнивало і живило рослини». Тому трохи добрив цій компанії не завадить. До слова, зараз модно залишати опале листя в саду на місці. Тяжіння до псевдо-парадності потроху минає, і «просунуті» люди дуже спокійно ставляться до неідеальності у саду, зауважує Тетяна.

ДОРІЖКИ – З ГРАВІЮ, СТАВОК – З ЦИРКУЛЯЦІЄЮ

Не існує формули ідеального співвідношення зелених і замощених ділянок. Аби його визначити, треба зважати на спосіб життя людини і функціональність території.

«Доріжки мають розташовуватись там, де вони справді потрібні. Бо сад може розцінюватись господарем не як якийсь функціонал, а як картинка для споглядання. І якщо людина більшість часу бачить його з тераси будинку, навіщо їй доріжки?», – розкладає все поличками Тетяна.

Будь-яке мощення не повинно нагріватись, воно має бути зручним, насамперед, широким. Доріжка шириною 60 см – не вихід: по ній мають вільно іти і спілкуватися дві людини. Тобто, закладаємо мінімум 100 см, а в ідеалі – 140-160 см.

Важлива природність матеріалів. Хороша доріжка повинна бути водопроникною, не варто заливати її бетоном. Знову в тренді те, що було сотні років тому, як у старих англійських парках, – доріжки, засипані гравієм, розповідає експертка.

Іноді в саду використовується відсипка з декоративного каміння. Її доцільно використовувати у зонах із легкими й добре дренованими ґрунтами, бідними на глину і чорнозем. Вона дуже спресовує ґрунт, замикає рослини у щільній газовій камері й може бути використана, як окреме ландшафтне рішення. Наприклад, як імітація струмка, чи декор якоїсь площини там, де це потрібно господарю чи дизайнеру. Але не як мульча під деревами, кущами чи квітами.

Якщо площа і гаманець дозволяють, можна доповнити свій «парковий ансамбль» декоративною водоймою. Завдяки їй на ділянці помітно покращиться мікроклімат. Сьогодні надають перевагу озерам з природним балансом регенерації (це коли вода очищується природним шляхом у так званих біоплато). Це велика площа водойми, зазвичай, мілка, де висаджена велика кількість водних рослин і ними циркулює вода.

Наразі існує тенденція до спрощення водойм, щоб вони вимагали якомога менше витрат. Тому все частіше люди замість великої декоративної водойми на середній ділянці обирають басейн для плавання. А сад прикрашають невеликими фонтанчиками чи, скажімо, декоративними поїлками для пташок.

Антоніна Мніх.

Фото з архіву Тетяни Чекалюк

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-