Глава латвійського МЗС давно обіймає свою посаду. Накопичений досвід дозволяє йому глибше і рельєфніше бачити наявні проблеми в різних сферах міжнародного життя.
Наша розмова з Едгарсом Рінкевичсом відбулася на щорічному форумі із зовнішньої політики та безпеки The Riga Conference 2021, який проходив 15-16 жовтня.
ГАЗОВА КРИЗА ОБГОВОРЮВАТИМЕТЬСЯ НА САМІТІ ЄС
- Зараз Європа переживає масштабну енергетичну, газову кризу. Чи є в ЄС, в НАТО розуміння того, яких заходів, ймовірно, спільних, треба вжити у коротко- і довгостроковій перспективі?
- В Альянсі обговорення цих проблем також відбувається, але, звичайно ж, питання енергополітики більше стосується Європейського Союзу. ЄС зараз розглядає, як подолати нинішню ситуацію, особливо зростання цін. 13 жовтня Єврокомісія виступила з конкретними пропозиціями, як короткостроковими, так і стратегічного характеру, завдяки яким можна було б уникнути таких ексцесів. На ближню перспективу, наприклад, пропонується знизити податки на енергоносії, у тому числі ПДВ. Ці питання також обговорюватимуться зовсім скоро – на саміті Євросоюзу (21 жовтня, Брюссель, - ред.). І тоді ухвалюватимуться рішення.
- Багато експертів говорять про особливу роль Газпрому, РФ у провокуванні цієї кризи.
- Що стосується ролі Росії в наявній ситуації, то це питання теж аналізується. Але поки все ж немає чітких доказів, що це провокується Російською Федерацією. На цій стадії вивчення було б поспішно з мого боку робити висновки і виступати з гучними заявами.
- Тиждень тому в заміській резиденції в графстві Кент зустрілися глави МЗС Великої Британії і трьох балтійських країн. Що ви можете розповісти про це?
- Це була хороша зустріч. Вже друга. Нагадаю, що перша відбулася у березні цього року, коли міністром закордонних справ Великої Британії був ще пан Рааб (Домінік Рааб, обіймав цю посаду 24 липня 2019 - 15 вересня 2021 рр., – ред.). Тепер же ми продовжили наше спілкування вже з Елізабет Трасс. Порядок був дуже об'ємним, починаючи з двосторонніх і регіональних відносин, питань безпеки. Обговорювалася спільна політика щодо Росії, Китаю. Домовилися про більш конкретне опрацювання можливої співпраці у протидії "гібридній війні", яка наразі розв'язана білоруською владою проти Латвії, Литви та Польщі (мігрантська криза, спровокована режимом Лукашенка, – ред.).
Також говорили про те, як більше допомогти Україні. Так, Велика Британія вже не є членом ЄС, але у неї зберігається інтерес до активної політики щодо країн Східного партнерства, перш за все України, Молдови та Грузії.
Виходили ми і за межі регіональних питань, обговорювали проблеми безпеки Європи загалом, НАТО. Повторюся, це була дуже продуктивна зустріч, яка матиме продовження.
НЕВИЗНАННЯ ОКУПАЦІЇ КРИМУ МАЄ БУТИ ФАКТОМ
- Як розвивається співпраця на українському напрямі?
- Перш за все, хотілося б нагадати, що цього року у нас відбувся дуже важливий візит до України трьох міністрів закордонних справ країн Балтії – у квітні.
- Так, ми пам'ятаємо і вдячні за це. Тоді була складна ситуація з накопиченням російських військ на нашому кордоні.
– Той наш приїзд був важливим і як символічний крок - знак підтримки... Пізніше, у серпні, президент Латвії пан Левітс відвідав Кримську платформу, брав участь в її роботі. І зараз у нас є конкретні ідеї для розвитку Кримської платформи. Ініціатором є президент Латвійської Республіки. Він, як відомо, є дуже кваліфікованим юристом, колишнім суддею суду Європейського Союзу та ЄСПЛ. Пан Левітс хотів би продовжити у рамках ООН напрям, заданий Кримською платформою. Треба постійно нагадувати про важливість політики невизнання окупації.
- У цьому сенсі у балтійських країн є свій досвід, у чомусь сумний, але у чомусь і позитивний. Я маю на увазі піввікову окупацію Радянським Союзом.
- Так, коли настав час для відновлення незалежності, така політика спрацювала. Було легше проводити цей процес, тому що майже всі країни світової спільноти не визнавали факту окупації наших країн... Подібно до цього, ми повинні домагатися того, щоб невизнання окупації Криму ставало юридичним і політичним фактом. Про це треба говорити, нагадувати в рамках ООН, в ОБСЄ, інших регіональних організаціях.
Також ми зараз готуємося до саміту Східного партнерства, який має відбутися 15 грудня (у Брюсселі, – ред.). Треба підготувати до нього пакет документів, намітити, як буде зміцнюватися співпраця між Євросоюзом і країнами Партнерства, особливо – з Україною. Ще можу сказати, що питання допомоги Україні обговорювалося і під час зустрічей, які були у мене в рамках Організації економічного співробітництва та розвитку. Тут також є певні намітки…
Але, в принципі, ми хотіли б бачити, що реформи з розвитку держави в Україні відбуваються, як би це сказати, – динамічно. І хочеться сподіватися, що при цьому внутрішньополітичні питання не заважатимуть загальному реформаторському настрою.
- Які у вас є і очікуються робочі контакти з главою українського МЗС Дмитром Кулебою?
- Хочеться вірити, що COVID-19 і усі пов'язані з ним проблеми не завадять нам виконати все, що намічено (вже після цієї розмови стало відомо, що уряд Латвії ухвалив рішення про введення локдауну на період 21 жовтня - 15 листопада, – ред.). Зокрема, планується, що пан Кулеба має відвідати Ригу у найближчому майбутньому.
У РИЗІ ВІДБУДЕТЬСЯ ЗУСТРІЧ МІНІСТРІВ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ НАТО
- Коли у Білий дім прийшла нова адміністрація, здавалося, що почалося зміцнення взаєморозуміння з європейськими союзниками, але тут сталася криза у відносинах із Францією. Наскільки сильним був цей струс, чи подолані його наслідки?
- Почну здалеку. 25 жовтня я відзначатиму 10-річчя перебування на своїй нинішній посаді.
- Я вас заздалегідь вітаю!
- Ну, тут така справа - для когось свято, для когось ні. Якщо говорити серйозно і без іронії, то за ці роки мені доводилося стикатися з різними ситуаціями, у тому числі і в чомусь схожими. Іноді спільна мова між союзниками знаходиться доволі легко і швидко. Іноді відбуваються досить жорсткі суперечки, і не лише у закритому форматі – щось потрапляє в публічну сферу, широко обговорюється в пресі. Таке траплялося, скажімо, коли починалася американська операція в Іраку, а Німеччина і Франція виступали проти цього. Бували й інші подібні епізоди. Але це нормально для НАТО, організації, членами якої є 30 держав.
Ключовим пунктом є те, що ми хотіли би бачити найперше: щоб такі питання обговорювалися і вирішувалися без зачіпання загальної політики і загальної спрямованості Альянсу. І краще - у двосторонньому порядку. До речі, і це питання теж ми обговорювали на зустрічі 11 жовтня з міністром закордонних справ Великої Британії.
Важливо, що 30 листопада - 1 грудня у Ризі відбуватиметься зустріч міністрів закордонних справ НАТО, на якій ми будемо розробляти нову стратегічну концепцію. Планується, що її затвердять глави держав і урядів на саміті НАТО у Мадриді (29-30 червня 2022 року, – ред.). Наше завдання - шукати шляхи зміцнення Альянсу. Також будемо обговорювати, що треба врахувати у майбутньому на досвіді Афганістану і виведення військ звідти. Згадайте, відразу після цієї події, перші 2-3 тижні, багато хто казав: мовляв, все, Альянс вже закінчений, все пропало, суцільний жах. Зараз це значною мірою забулося. Що поробиш, у житті будь-якої організації бувають і злети, і падіння. Не варто драматизувати такі випадки. Подолаємо і це.
Підбиваючи підсумок піднятої теми: звичайно, ми б хотіли, щоб наші добрі друзі, союзники, і Франція, і США, і Велика Британія вирішили наявні проблеми і могли далі працювати над питаннями, які є важливими для всіх нас. На світовому рівні - це питання зміни клімату, глобальної стабільності, прав людини. На регіональному - протидія тим силам, які хочуть зруйнувати баланс стабільності і систему європейської безпеки. Нам є що обговорювати і є що робити. Це нас об'єднує більше, ніж епізодичні розбіжності, які були, є і іноді будуть. Робити з цього драму, трагедію я б не хотів.
ВВЕДЕННЯ НОВИХ САНКЦІЙ ПРОТИ МІНСЬКА Є МОЖЛИВИМ
- Ви вже згадували про негативний вплив на безпекову ситуацію нинішнього мінського режиму. Могли б трохи детальніше зупинитися на цьому?
- Раніше Європейський Союз докладав великих зусиль для співпраці з цією державою. При цьому в розмовах з білоруськими дипломатами ми говорили, що якщо ситуація з політичними свободами, правами людини різко погіршиться, то це, звичайно, відіб'ється на відносинах між Білоруссю і ЄС. Це і сталося після виборів у серпні 2020 року, які ми не визнали через недостатню їх прозорість. Затримання літака Ryanair, який пролітав над територією держави - це взагалі щось з епохи середньовіччя. І те, що ми зараз бачимо, елементи гібридної війни з використанням приватних осіб, мігрантів, – перевело ситуацію на інший рівень. Так, ми хотіли б допомогти людям, які репресовані в Білорусі, ми хотіли б побачити якісь покращення, але поки бачимо лише погіршення. А це означає, що і з приводу гібридної війни проти нас, і з приводу ситуації з політичними правами і свободами громадян Білорусі дуже можливий варіант введення наступного пакету санкцій.
Олег Кудрін, Рига