Про яку безпеку може говорити Кремль в Радбезі ООН?

Про яку безпеку може говорити Кремль в Радбезі ООН?

Укрінформ
Нафталін МЗС РФ на тлі посилення репресій у Росії та Білорусі

Говорити про неформальне засідання Ради Безпеки ООН під назвою "Обставини Майдану та наслідки для Донбасу", організоване Росією 2 червня, можливо, взагалі не варто було б – щоб не рекламувати неважливий захід. Однак воно є показовим - як приклад креативного дефолту російської дипломатії в цьому питанні.

До того ж воно вже дуже добре, показово відтіняється багатьма подіями поточних днів. Картинка виходить яскравою, хоч і не дуже веселою.

РОСІЙСЬКА ГОВОРИЛЬНЯ, ЩО ЗЛЕГКА РОЗБАВЛЯЄ ЗАГРОЗИ

Отже, що обіцяли на цьому засіданні Радбезу ООН? «В мероприятии примут участие бывший премьер Украины Николай Азаров, экс-депутаты Верховной Рады Украины Олег Царев и Владимир Олейник, а также журналисты из Великобритании и Франции». А що у підсумку? Вихлоп вийшов рідкуватим.

Ну, Микола Янович розтікся старими фейками про те, що це ще «с 2000-го года западные страны, западные спецслужбы стали создавать у нас неонацистские, экстремистские группировки. Группировки впервые себя проявили в декабре 2004 года, когда на Украине осуществлялась проводимая по рецептам Запада "цветная революция"». І далі – з тим самим ступенем «достоверности и убедительности» - перейшов на 2013-2014 роки, коли, за його словами, «при американском посольстве существовала группа, которая координировала все основные действия по свержению законно избранной власти».

І загалом все. Бо від златоуста «мистера "Што?"» взагалі залишилося одне прізвище, і те у прив'язці до попереднього персонажу: «Николай Азаров и Олег Царев прямо указали на факты вмешательства Запада в события на Украине в 2014 году». Дивно, але пан Олійник, колись один зі штатних спікерів Партії регіонів, тут взагалі вивітрився.

А фраза «журналисты из Великобритании и Франции» на загальному тлі заходу виявилася єдиним зразком чесності. Тому що справді представники цих двох країн були. Але по одному від кожної, більше в поспіху знайти не змогли. Один медійник (від слова «журналист» все ж утримаюся) з Британії і одна французька діячка.

Британець Дін О'Браєн давно від початку співпрацює з фейковими проросійськими «республиками» в ОРДЛО, їхніми ЗМІ. Варто також заглянути на його акаунт у Фейсбуці з картинкою зовсім вже непристойною, з проханням підтримувати незалежну журналістику на тлі московських храмів. А також - із зображенням "ДНР", "ЛНР", причому не в нинішніх розмірах реально окупованих територій, а в рамках всієї території Донецької та Луганської областей України. Новинне послання за підсумком виступу О'Браєна було таким: «Британский фотограф заявил в ООН, что никогда не видел российских солдат в Донбассе». (Асоціативно чомусь нагадало: «Гагарин в космос летал – Бога не видел»).

Француженка Анн-Лор Боннель відома пропагандистським, в дусі (і за підтримки) «Россотрудничества» фільмом «Donbass», що просувався російською пропагандою на початку 2017 року. І зараз її головний меседж той самий: «Журналист из Франции заявила в ООН об однобоком освещении в СМИ событий в Донбассе».

Природно, що це засідання було проігноровано багатьма. Ба більше, країни Заходу в Радбезі ООН і ще деякі держави, що приєдналися до спільної заяви, прямо і чітко сказали, що цей захід – спроба «вкотре просунути фальшивий наратив про Україну» для «спотворення істини і приховування шкідливої діяльності Росії».

Але навіщо, в принципі, було витягувати цей нафталін для такої нісенітниці? А тому що іншого креативу все одно немає. І не передбачається. Але прямі загрози з концентрацією військ біля наших кордонів, з обіцянками Шойгу створити 20 нових військових з'єднань біля західних кордонів Росії, періодично потрібно розбавляти словесами, дарма що протухлими.

РЕПРЕСІЇ - РОСІЯ В ГОНИТВІ ЗА БІЛОРУССЮ

А тепер про тло, на якому відбувався цей необов'язковий захід. Цивілізаційний розкол між Україною і «братскими странами» Росією і Білоруссю поглиблюється просто на очах.

Кажуть, у РФ і РБ є 28 «союзных программ» / «дорожных карт» поглибленої інтеграції. Таке враження, що у них є ще одна, 29-та програма-карта - репресивної інтеграції. Причому із включенням в це «общее пространство» наших окупованих територій. У середу до заарештованого білоруського опозиціонера Романа Протасевича були допущені силовики з "ЛНР". При цьому дедалі посилюються крики, що судити його потрібно в Луганську…

З іншого боку, путінські силовики, ніби з ревнощів, вирішили у своїх арештах також використовувати авіа-тему. Наприкінці травня організація «Открытая Россия», яку колись створив у Росії Ходорковський, заявила про самоліквідацію, щоб не піддавати своїх прибічників ризику переслідування. Але це не врятувало від арешту її керівника Андрія Пивоварова. Його затримали 31 травня у петербурзькому аеропорту Пулково. А щоб було більш ефектно, зробили це не просто так, а вже після того, як він пройшов паспортний контроль і от-от мав вилетіти до Варшави. Після чого його перевезли... до Краснодара. Чому? А щоб подалі від рідних місць і петербурзьких активістів. Щоб розправлятися було простіше. Пивоваров став фігурантом кримінальної справи про участь в «нежелательной организации». У чому ж суть справи? Це було б смішно, якби не було сумно. Приводом став репост, який Пивоваров зробив у Фейсбуці в серпні 2020 року. Ноу комент.

А вже у вівторок відбулися обшуки у колишнього депутата Держдуми (одного з двох, хто у 2014 році не голосував за анексію Криму) Дмитра Гудкова. І його теж затримали у справі настільки ж сумнівній. Це «причинение имущественного ущерба путем обмана или злоупотребления доверием». Справу порушено через старі тяжби про оренду нежитлового приміщення - ще у 2015-2017 роках. Причому Гудков тут взагалі ні при чому, бо цим займалася фірма, яку очолювала його родичка, тітка.

В Україні Гудкова і Пивоварова знають не так добре, але для російської опозиції ці затримання з такими обґрунтуваннями стали шоком, підтвердженням того, що репресивна машина виходить на новий рівень роботи. Російським опозиціонерам, які протистоять владі, але акуратно, з посиланнями на (без)діючі закони РФ, не варто обманюватися. Якщо вони не за ґратами - це лише справа випадку, часу і бажання силовиків заробити нові зірочки на погони.

Ще сім років тому таке свавілля складно було уявити. А тепер - це дійсність, і далі буде гірше, «сваривание лягушки» триває: спочатку холодна вода, потім тепла, потім гаряча, а скоро вже й окріп, і вистрибнути з каструльки дедалі важче. Тепер вже й після проходження паспортного контролю затримують.

«БЕЛГОССТРАХ» НА ХОКЕЇ - ЯК СИМВОЛ ЧАСУ

Банальністю стало сміятися з того, з яким скрипом розгортається у своєму розумінні ситуації і коригуванні політики потужний (потенційно) світ країн демократії. Дивують також ахи і охи: "Як же так, у 1945-му перемогли нацизм, створили ООН, систему безпеки, а зараз знову в декількох кроках від війни!". Ніби незрозуміло, що до тієї системи безпеки увійшов, в статусі переможця, інший режим, настільки ж страшний, що і нацистський – радянський.

Потім експеримент з демократизації Росії у 1990-х роках провалився. Але найгірше, що за цей час була порушена стрункість рядів у протистоянні «коммунистической угрозе». У тому числі, завдяки «экспорту элитной коррупции». Ось і в середу, слідом за Герхардом Шредером, до Ради директорів "Роснефти" увійшла Карен Кнайсль. Пам'ятайте, це до неї, тоді глави австрійського МЗС, у 2018 році приїжджав сам Путін на весілля з кубанським козачим хором. (Цікаво, чи заспіває цей хор тепер під вікнами СІЗО Андрію Пивоварову? Боюся, навряд).

Цими днями у Ризі завершується Чемпіонат світу з хокею. За тиждень по всій Європі почнеться перенесений на рік футбольний Євро-2020. Трохи згодом - токійська Олімпіада. І зараз вже просто смішно згадувати кубертенівське "О, спорт, ты мир!". А порівняння нинішніх спортивних поскакушек, коли вони відбуваються у недемократичних країнах, з берлінською Олімпіадою-1936 теж стало банальністю. Але чи усвідомлюємо ми при цьому, що основи пишного церемоніалу, марші учасників, красиві церемонії тощо були закладені саме тоді і саме там, у Берліні 1936 року.

З хокейної першості, що завершується цього тижня, збірна Білорусі вилетіла. Ну і добре. Може, самі хокеїсти нейтральні і ні в чому не винні, але глава хокейної федерації Білорусі, згідно з наявними інформаційними витоками, особисто (!) брав участь у смертельному побитті Романа Бондаренка, жителя знаменитої мінської «Площі Змін». Дисциплінарна комісія IIHF наприкінці грудня почала у зв'язку з цим розслідування. І?..

І нічого. Басков, як і раніше, очолює федерацію хокею Білорусі, та ще й висловлює «глубокое возмущение», що в Ризі на клумбі навпроти готелю, в якому проживають учасники першості, зняли радянсько-лукашенківський прапор Білорусі і встановили історичний прапор БЧБ. Хто б казав! Адже ці високопоставлені добровільні мінські кати вбили Бондаренка якраз за те, що він заважав зрізати на своєму подвір'ї, «Площі Змін», біло-червоно-білу символіку. І нічого - рулить Басков хокеєм...

Та ще, ніби спеціально, у формі хокейної збірної Білорусі найбільш гидке рекламне слово винесли на видне місце. "Белгосстрах" написано на шоломах гравців команди. В Україні ще за радянської влади сумно жартували, що «Госстрахование», скорочене до «Госстраха», треба перекладати як «Держпереляк». Але у нас це раніше було. А у наших сусідів і зараз влада мінського диктатора тримається виключно на тому, що всю країну накрив «Белорусский Государственный Страх».

ЄВРО-2020 В РОСІЇ - ЦЕ НОРМАЛЬНО? «СПОРТ ВНЕ ПОЛИТИКИ»?

Цікаво виходить і з футболом. У 2018 році були хоч якісь протести у зв'язку з тим, що Чемпіонат світу відбудеться в Росії. Минуло три роки, команди двох груп Євро-2020 гратимуть у Петербурзі. І що? І нічого. Все нормально. Уявіть собі, коли Дублін через наслідки ковіду відмовився пускати глядачів на стадіон, три матчі, які мали там проходити, віддали кому? Правильно - Петербургу!

У цьому сенсі UEFA нічим не відрізняється від IIHF. Адже співпрацювати з диктаторами – це так зручно, так вигідно. Вони ніколи не зважають на такі дрібниці, як епідеміологічна обстановка, як надмірні фінансові витрати…

До речі, у Петербурзі досі діють карантинні обмеження, і їх постійно продовжують. Це у тому числі і для того, щоб місцеві опозиційні активісти не могли виходити на акції протесту. Але от що цікаво - востаннє такі обмеження були продовжені до 12 червня. І саме цього дня відбудеться стартовий матч петербурзької програми Євро–2020 Бельгія-Росія. Гм-м, цікаво, відразу кілька питань з'являється. Перше - що ж виходить, матч без глядачів відбудеться? Навряд. Імовірно, щось придумають, наприклад, уточнять: мали на увазі, що обмеження дійсні до 00:01 цієї доби, 12 червня, а з наступної хвилини - вже ні.

Інше питання - що ж, тепер активісти зможуть вільно проводити свої пікети, скажімо. Стратегія-18, яка щомісяця виступає на підтримку репресованих кримських татар? І це навряд. Ще з ЧС-2018 відпрацьовано механізм введення обмежувальних заходів на публічну активність під час проведення великих спортивних форумів. Так що «все под контролем». Ну і так, «О, спорт, ты мир, блин», «Спорт – вне политики» та інше бла-бла-бла, тоді як цілком очевидно, яку роль відіграє професійний спорт у підвищенні популярності диктаторських режимів.

ЕКОНОМІЧНИЙ ФОРУМ І МЕДІЙНІ РЕПРЕСІЇ. ПЛЮС ДЗЮДО

Хоча все ж не можна сказати, що зовсім нічого не відбувається, що спілкування з токсичними країнами, якою стала Росія, зовсім вже не обмежується. Візьмемо, наприклад, улюблену колись іграшку Кремля - Міжнародний петербурзький економічний форум МПЕФ, який так і не став «русским Давосом». Але цього року він за представництвом, за учасниками малопереконливий.

А як витончено, зі смаком підібрано на ньому стартовий захід «Основной программы» Форуму. Ось помилуйтеся: «3 июня. 8:00-9:00. Деловой завтрак с Марией Захаровой "ИноСМИ-иноагенты в России"». Ну, погодьтеся, красиво ж - економічний (!) Форум розпочинає з пояснень про репресивні закони. (А ви кажете: «Экономика любит свободу»).

І не випадково в Росії від початку тижня закрилося вже друге незалежне видання. У понеділок – Newsru.com, сьогодні - VTimes. Характерно також, що обидва видання, якщо можна так сказати, не є первинними. Newsru.com виникло у 2000-му на осколках розгромленого НТВ, з його сайту ntv.ru. А VTimes було створено влітку минулого року журналістами «Ведомостей», які звільнилися на знак протесту проти «переформатирования» газети новим керівництвом.

... Так, вище ми зазначали, що нині МПЕФ є малопредставницьким через неприїзд видних персон і делегацій. Але за душевний спокій кремлівського диктатора через це хвилюватися не варто. "О, спорт, ты мир" завжди допоможе. Напередодні стало відомо, що Путіна запросили в якості гостя на Чемпіонат світу з дзюдо, який відбуватиметься у Будапешті з 6 по 13 червня.

Але сам він ще не вирішив, чи поїде. Йому, бачте, після рани, нанесеної словами "Путін – вбивця", простого запрошення мало, бажано ще деякі ритуальні танці.

Олег Кудрін, Рига

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-