Берлінська безпекова конференція: готуйся до миру, зміцнюючи армію
Країнам «старої» Європи подекуди не так просто зрозуміти своїх нових партнерів по Європейському Союзу та НАТО в тому, що стосується загрози з боку Росії. Ця теза була чи не лейтмотивом Берлінської безпекової конференції (Berlin Security Conference), яка проходила цього тижня.
Щорічний дипломатично-військовий форум міністерського рівня проходить зазвичай восени, і цей мав відбутися в листопаді 2020 року. Пандемічна ситуація не дала змогу провести його «за присутності», вирішили перенести на пів року. Але фізично зустрітися все одно не вдалося. Отже, дискусії проходили онлайн.
Утім, здається, що саме зараз, коли ситуація з безпекою як у самому ЄС, так і в його безпосередньому сусідстві загострилася, розмови дипломатів і військових набули ще більшої актуальності.
ТІНЬ ВРБЕТИЦЕ НАД ЄВРОПОЮ
BSC проводиться вже в 19-й раз і є досить спеціалізованим форумом, не стільки для широкого загалу, скільки для фахових дискусій з акцентом на військову складову. Дипломатія у даному випадку відіграє, так би мовити, допоміжну роль. Понад 100 політиків і експертів з дюжини країн ЄС і міжнародних організацій протягом 2 днів обговорювали низку питань - від кібербезпеки та розгортання сил швидкого реагування до гендерної рівності у війську.
Ще минулого року планувалося, що країною-партнером конференції буде Чехія. Однак, безсумнівно, перенесення строків заходу якщо не радикально, то дуже суттєво змінило риторику чеських спікерів. І це не дивно, враховуючи «яскраві» події у чесько-російських взаєминах останнього місяця, які можна насправді охарактеризувати як «дипломатичну війну».
Для нового глави МЗС ЧР Якуба Кулганека це стало прем’єрною появою на міжнародному форумі. Було буквально фізично відчутно, як старанно він намагався, щоб його півгодинна промова були виголошена бездоганною англійською. Хоча головним тут був зміст, а не чистота мови. Звісно, більша частина промови (як і у міністра оборони Любоміра Метнара, який взагалі єдиний зі всіх учасників говорив рідною мовою) була присвячена саме «справі Врбетице».
Чеські політики нагадали, що вибухи в маленькому моравському містечку Врбетице в 2014 році забрали життя двох громадян Чехії та завдали великої матеріальної шкоди; відновлення території потребувало 6 років. Нещодавно чеські спецслужби та правоохоронні органи врешті решт встановили, що за підривом складів з озброєннями стоїть російська військова спецслужба — ГРУ, та ідентифікували двох громадян РФ, які були причетні до цих атак, – сумнозвісних Анатолія Чепігу та Олександра Мішкіна, які також засвітилися при спробах отруєння Скрипалів у 2019 році в британському Солсбері і болгарського бізнесмена Гебрева у Софії в 2015 році.
У відповідь на «шокуючі одкровення» уряд ЧР оголосив про видворення 18 офіцерів російських спецслужб, які працювали під дипломатичним прикриттям у посольстві в Празі. Росія, зі свого боку, вислала 20 чеських дипломатів, після чого дійшло до подальшого взаємного скорочення персоналу обох посольств. Прагу до кінця травня мають залишити понад 60 росіян і, судячи з усього, попереду ще чимало подальших з’ясувань відносин.
Чеська Республіка (її президент не рахується - це окрема, сумна історія) чекала на рішучу відповідь на ситуацію з боку партнерів по ЄС і НАТО, членом яких країна є. Але солідарність не лише на словах насправді виказали лише кілька країн. Отже Якуб Кулганек використав трибуну форуму для того, щоб поновити свій заклик.
«Якщо такі дії залишаться без адекватної відповіді, це лише заохочуватиме Росію продовжувати в тому ж дусі», - переконував дипломат. Ближчими днями має відбутися саміт ЄС, який розглядатиме в тому числі й це питання. Тоді й буде остаточно зрозуміло, чи готові партнери по Євросоюзу одностайно стати на захист одного з них.
ЄВРОПЕЙСЬКА БЮРОКРАТІЯ ПРОТИ РОСІЙСЬКИХ МАРШКИДКІВ
Росію у свої промовах «тихим незлим словом» згадували більшість спікерів. З кампаніями з дезінформації, кібератаками, спробами маніпулювання громадською думкою з метою розхитати ситуацію та дискредитувати владу та міжнародні структури стикається чи не кожна демократична держава в Європі. Війська РФ як стояли на кордоні з Україною, так і стоять…
Фактично, повністю Україні, а саме ситуації на її сході, присвятила свій виступ генеральний секретар Організації з безпеки та співробітництва в Європі Хельга Шмід, яка наступного тижня збирається відвідати нашу країну.
Німкеня прогнозовано віддала «провідну» роль ОБСЄ у збереженні крихкого напівмиру на сході України, запевняла, що СММ ОБСЄ, окрім спостереження, якому постійно заважають, відіграє «критичну роль у полегшенні страждань місцевих жителів». Місія організує «вікна тиші» - локальні режими припинення вогню, які дають змогу проводити необхідні ремонтні роботи критичної інфраструктури, а «мільйонам людей по обидві сторони лінії розмежування» - мати доступ до води, газу та електроенергії. Трохи напружило у виступі Шмід те, що засудивши «безглузді бойові дії», які забирають життя людей, вона закликала «обидві сторони» до конструктиву, але жодним словом не згадала ні винуватців обстрілів, ні тих, хто здебільшого заважає роботі спостерігачів, ні навіть відмову Росії, члена очолюваної нею міжнародної організації, відповісти на вимогу - надати дані про переміщення її військ уздовж кордону з Україною.
Глава чеського МЗС Кулганек справедливо зауважив, що насправді впливовим гравцем на міжнародній арені, який може реагувати на загрози швидко та рішуче, ЄС стане, якщо наблизить позиції серед власних членів, зменшивши розбіжності. Потужні військові можливості не допоможуть, поки в країн-членів не буде єдиного стратегічного бачення щодо того, де та як їх використати.
Фактично про те ж саме, але з військового погляду говорив і командувач об’єднаними силами НАТО у Брюнсумі генерал Йорг Фолмер. Він відверто назвав переваги російського війська перед арміями НАТО: централізований уряд, який використовує всі доступні інструменти – політичні, економічні, військові, інформаційні та інфраструктурні; єдина мова; одна доктрина, стандартизація обладнання у всіх сферах і навичках, справжня сумісність. Військам же Альянсу для підготовки до дії треба пройти не одне бюрократичне коло на національних рівнях, після чого слідують тривалі узгодження між країнами, тоді як для ефективної оборони потрібний «короткий зв’язок між політичним рішенням і військовою дією».
Для того, щоб створити адекватний фактор стримування, який ефективно заважатиме агресору вживати власних заходів, у Альянсі слід посилити співпрацю та взаємодію, наполягав воєначальник. Він підкреслив необхідність у мирний час будувати структури та підрозділи, які потенційний супротивник сприйматиме як достатньо загрозливі, аби взагалі не ризикувати конфліктом.
«Ми маємо бути готові вести маневрену війну із залученням великих військових формувань. Ми маємо винести вірний урок з того, що, як ми бачили останнім часом, Росія в змозі робити. Надійне стримування – це можливість і готовність воювати», - заявив генерал. При цьому він не міг не визнати, що Росія вдається таких провокативних кроків, які, насправді, «нижче порогу Статті 5», отже у НАТО, мовляв, зв’язані руки, щоб діяти у відповідь.
«Ми відчуваємо зростаючу загрозу з боку Росії. Щодня Росія випробовує нас», - сказав при цьому генерал Фолмер.
НЕБЕЗПЕЧНЕ СУСІДСТВО
Переважно німецькі учасники погоджувалися з тим, що Західна Європа має прислуховуватися до занепокоєнь щодо Росії від своїх східних партнерів, які мають набагато більший і більш гіркий досвід сусідства з Російською Федерацією. «Від імені уряду ФРН я хочу сказати: ми повинні уважно прислуховуватися до наших східноєвропейських партнерів – в Балтії, навколо Чорного моря. Вони набагато ближче до Росії, вони набагато більш досвідчені в тому, що стосується взаємин із Росією, в тому, що стосується загроз, з якими вони стикаються в своїх суспільствах», - сказав, зокрема, депутат німецького Бундестагу, парламентський державний секретар Міноборони ФРН Томас Зільбергорн.
Із цим погоджується голова конференції, експрезидент Європейського парламенту Ганс-Ґерт Петтерінг. «Країни Центральної і Східної Європи мають інші безпекові потреби та стратегічну культуру, яка обумовлена історичним досвідом і географічною близькістю до Росії… Ці країни мають чітку та цілісну лінію поведінки відносно Росії. Ми маємо зрозуміти це і діяти разом, - пропонує він. Загрози, які створює гібридна зброя, відчуваються безпосередньо саме в цих країнах і становлять головний виклик для політиків і суспільств. Росія щодо Балтії, Польщі, Чехії, Болгарії та інших роками переслідує агресивну політику, яка в далекій перспективі спрямована в тому числі на послаблення та дискредитацію європейської спільноти, її цінностей і інститутів – насамперед ЄС і НАТО. Зрозуміло, що ці країни сприймають цю агресію дуже серйозно», - додав Петтерінг.
Ще б пак. «ЄС має чіткого зрозуміти, що це не до жартів - жити в сусідстві з Росією», - прямо заявив віцепрем'єр-міністр, міністр оборони Латвії Артіс Пабрікс. Він закликав колег зняти «рожеві окуляри» та врешті решт узагалі остаточно визначитися, чого Захід хоче від діалогу з Росією, тому що часто він просто не знає цього, тоді як протилежна сторона знає дуже добре, чого хоче вона. Наразі в Заходу недостатньо механізмів вчасного реагування на виклики, впевнений урядовець. Він пропонує, у пандемічній термінології, знайти «кращу вакцину для ЄС проти геополітичних викликів».
До таких викликів, за словами латвійського політика, належить і ситуація на кордонах України. «Якщо щось зараз станеться з Україною, це матиме дуже великий вплив на майбутнє ЄС і особливо на його кордони, такі як країни Балтії, Фінляндія, Польща та нижче до Чорного моря – Румунія, Болгарія, на нашого партнера в НАТО Туреччину. Україна – не член НАТО, не член ЄС, але Україна є наразі нашим союзником як таким, оскільки українці поділяють наші погляди, наші цінності», - заявив очільник міноборони Латвії.
З цим повністю погоджується і державний секретар МЗС Республіки Польща Марцін Пшидач. Польща, хоча її і оминула доля бути частиною СРСР, добре розуміє, чого можна чекати від Москви. За словами дипломата, і ЄС, і НАТО мають підвищити можливості протистояння сучасним загрозам, це включає підтримку сусідів і партнерів, таких як Україна та Грузія.
Окремо він торкнувся питання енергетичної безпеки, конкретно газопроводу «Північний потік 2». Це пролунало як таке собі м’яке дорікання господарям конференції німцям. А ті в цей час стримано раділи з рішення адміністрації США пом’якшити тиск на газову трубу та не санкціонувати німецький бізнес. У Берліні зміну риторики Вашингтона розцінили як бажання Джо Байдена усунути неприємну тему в відносинах із німецькими партнерами. Державний міністр федерального міністерства закордонних справ і депутат Бундестагу Нільс Аннен закликав при цьому східноєвропейських партнерів до «об’єктивності», зауваживши, що жодна інша країна у світі не робить для України більше, ніж Німеччина, включно з тим, що продовження транзиту російського газу українською територією не було би можливим без персонального втручання канцлера Меркель.
ПУТІНСЬКІ ПРОМОВИ
Чех Кулганек згадав нещодавнє послання президента РФ Володимира Путіна Федеральним зборам, який пообіцяв, що Москва відповідатиме на всі кроки інших країн, які вважатиме за недружні, швидко, жорстко та асиметрично.
Саме так, «асиметрично та агресивно», діяла Москва щодо Праги. А за кілька днів до цього – щодо Польщі (5 поляків у відповідь на 3 висланих росіян). Але водночас, коли подібні кроки були вжиті Італією та США, «асиметричні» заходи застосовані не були (було «розміняно» по 10 дипломатів зі США, а на двох висланих громадян РФ Москва й зовсім оголосила персоною нон-грата 1 італійця). Це, на переконання Кулганека, означає «зміну доктрини» та «однозначну спробу розділити Європу, розділити трансатлантичну спільноту та перевірити їх єдність».
Вибірковий підхід до країн Заходу Кремль практикує не вперше, добре використовуючи принцип «розділяй і володарюй».
Що ж до згаданої промови Путіна, то її багато хто вважає як таку собі нову програму міжнародної поведінки РФ.
«Путін реально дає новий урок історії нам, європейцям… Ми не повинні дозволяти переписувати європейську історію», - підкреслив Ганс-Ґерт Петтерінг відносно спроби Путіна виправдати пакт Сталіна-Гітлера інтересами національної безпеки. Цей пакт відкрив шлях для агресії: спочатку нацистської Німеччини, а потім і комуністичного СРСР, і інших трактувань тут бути не може. «Європейці є добро налаштованими, але не наївними: якщо він (Путін) вдасться до агресії проти Європи, ми відповімо дуже рішуче. Якщо він (Путін) зрозуміє цей месидж, він… обере шлях діалогу», - додав Петтерінг. Він закликав європейських колег чітко дати зрозуміти, що вони не сприймуть жодної агресії на європейській території, і тут же додав про необхідність проводити подвійну стратегію щодо Росії: з одного боку – діалог з урядом, з президентом Путіним, з іншого – сила та твердість. Гарним прикладом такої подвійної стратегії, з точки зору цього експерта, є поєднання Мінських угод (типу діалог) із посиленням військової присутності НАТО в країнах Балтії та Польщі (типу тиск).
…Хоча до знаменитої «Мюнхенської промови» 2007 року останній спіч Путіна явно не дотягує, але нехтувати нинішніми месиджами та попередженнями світовій спільноті кремлівського можновладця не варто.
Важливо, щоб на Заході дійсно зрозуміли, чого саме хочуть, не на словах, а на ділі почали реагувати та завчасно вживати заходів, діяти на упередження. Досі все зводиться, на жаль, переважно до слів про «велике занепокоєння».
P.S. Яка іронія долі: у 2012 році, коли Berlin Security Conference проводилася вперше, країною-партнером на ній була Росія…
Ольга Танасійчук, Берлін
