Трансатлантичні страждання, відтінки «дна» у Білорусі та тривожні сигнали для України
Офіційний Мінськ асиметрично відповів на демонстрацію фільму «Лукашенко. Золоте дно». Посол Ізраїлю в Україні Джоель Ліон обурився присвоєнням стадіону в Тернополі імені Романа Шухевича. Китайський МЗС дав зрозуміти, що слідкує за долею підприємства «Мотор Січ».
Очікування дзвінка президента США своєму українському колезі не лише затягнулося, але і породило прагнення політиків та експертів позиціонувати себе ефективними комунікаторами між Києвом та Вашингтоном. Минулого тижня низка українських та американських дипломатів та посадовців у відставці підтримали «12 пунктів для зміцнення стратегічного партнерства США та України». Асоціація з «14 пунктами Вільсона», якими визначався політичний ландшафт Європи після Першої світової війни, виглядає далеко не очевидною. Куди більш помітним є прагнення експрем’єра Арсенія Яценюка продемонструвати власну спроможність ефективно взаємодіяти з командою Байдена. І якщо посол України в США Оксана Маркарова поки не наважується давати різкі оцінки (власне, робити це до вручення вірчих грамот у країні перебування щонайменше нелогічно), конкуренцію Яценюку склав ексміністр закордонних справ Павло Клімкін. В гостях у «Центру національної стійкості та розвитку», співзасновником якого минулого року став колишній шеф МЗС, побував Курт Волкер. Його можна не лише назвати другом України, але і нагадати, що ексспецпредставник Державного департаменту по Україні входить до республіканського середовища, тому його пропозиції адміністрація Байдена сприйматиме без надмірного ентузіазму. Своєрідними відповідями київським активностям з-за океану стали заява держсекретаря Ентоні Блінкена, який підтвердив готовність підтримувати Україну, та редакційна стаття The Washington Post з переліком очікувань Білого дому щодо дій Банкової.
У асиметрії практикуються тим часом і наші найближчі сусіди. Не встигли засновники телеграм-каналу NEXTA випустити фільм «Лукашенко. Золоте дно», де розповіли про палаци та автомобілі Лукашенка, як білоруська пропаганда завдала удару по Україні. Зауважу, що логіка цього кроку значною мірою хибна, адже «золоті» інформаційні меседжі замовлялися не в Україні. Попри це ведучий телеканалу СТВ Григір Азарьонок видав у ефірі п’ятихвилинку ненависті до України, гучності та завзяттю якої могли б позаздрити його колеги з російського телебачення. Спробу інформаційного запінгу складно назвати результативною, адже відносини України та Білорусі і без того переживають не найкращі часи. До речі, телеграм-канал NEXTA більше не координуватиме протести у Білорусі.
Виглядає показовим та тривожним для України, що офіційний Мінськ взяв на озброєння тактику Віктора Орбана, команда якого критикує нашу державу кожен раз після отримання «чорної мітки» з Брюсселю стосовно власної політики. Як тут не пригадати недолугий жарт словацького прем’єра Ігоря Матовича про Закарпаття, за який він, щоправда, публічно перепросив. А от посол Ізраїлю в Україні Джоель Ліон навряд чи вибачиться за трансляцію меседжів російської пропаганди у оцінках Романа Шухевича. Ізраїльського дипломата обурило присвоєння Тернопільською обласною радою імені Шухевича тамтешньому стадіону. Цікаво, що позицію Ліона вже не вперше підтримує посол Польщі в Україні Бартош Ціхоцкі, хоча відносини між Єрусалимом та Варшавою складно назвати теплими. Якщо додати публічну демонстрацію уваги МЗС КНР до розвитку подій навколо підприємства «Мотор Січ» з вимогою не порушувати права китайських інвесторів, можна дійти висновку: Україну у світі сприймають як доволі слабку, мляву та проблемну. Наслідки цього будуть болісними.
Євген МАГДА, Інститут світової політики
