Три події світу. Заокеанський транзит, примара Polexit та пастка для Лукашенка
Хоча офіційного оголошення переможця президентських перегонів у США ще не відбулося, сумнівів у тріумфі Джо Байдена практично не залишилося. Він представив ключових членів своєї команди, серед яких Тоні Блінкен, який має посісти посаду державного секретаря, та Джейк Салліван, майбутній радник з питань національної безпеки. Обидва працювали у адміністрації Барака Обами, проте буде помилкою вважати, що Джо Байден перебуватиме під монопольним впливом 44-го президента США. До речі, про готовність Дональда Трампа залишити Білий дім свідчить і помилування його колишнього радника Майкла Флінна. Кажуть, що на черзі Пол Манафорт. Використання у останні тижні каденції права на помилування – традиція для Сполучених Штатів, хоча кожного разу у ній знаходять різноманітні вади.
У Польщі спостерігається цілеспрямований інформаційний вибух на ґрунті євроскепсису, який не притаманний переважній більшості поляків. Проте спекуляції навколо Polexit (аналогія з Brexit очевидна) навряд чи випадкові: вони мають на меті наголосити на рішучості Польщі та Угорщини не допустити ухвалення бюджету ЄС з прив’язкою розподілу коштів до «верховенства права». На цій рішучості, зокрема, наголосив і Матеуш Моравецький під час перемовин з канцлером Німеччини Ангелою Меркель. Втім, є ще одна причина: дискусія про можливий вихід Польщі з ЄС має змінити вектор суспільного дискурсу, який після рішення Конституційного трибуналу про заборону абортів став тривожним для правлячої партії «Право і справедливість».
Олександр Лукашенко продовжує діяти у своєму репертуарі. Шукає ворогів Білорусі серед її сусідів (цікаво, що його отруйні випади все частіше спрямовуються проти України), обіцяє боротися проти біло-червоно-білої символіки, наголошує на доцільності поглиблення відносин з Росією. Проте у останньому є певні нюанси: темпи інтеграції з РФ помітно відрізняються від обіцяних Лукашенком Путіну. І килимові візити російських високопосадовців до Мінська лише засвідчують намагання Кремля нагадати Лукашенку про необхідність дотримуватися слова. Однак той не поспішає прощатися з владою, хоча і пообіцяв: після ухвалення нової Конституції Білорусі президентом вже не буде. Певної пікантності цій ситуації додало зізнання Світлани Тихановської, яка в інтерв’ю Радіо Свобода відзначила, що не має намірів балотуватися в президенти.
Євген МАГДА, Інститут світової політики
Перше фото Epa-Efe та з відкритих джерел
