Наприкінці серпня новим лідером Консервативної партії Канади обрано 47-річного Еріна Отула. Оскільки його партія була другою за кількістю мандатів у федеральному парламенті, він також став лідером офіційної опозиції та одним із двох основних претендентів на крісло прем’єр-міністра на майбутніх виборах.

Укрінформ поговорив із Отулом про Україну, Росію, санкції, візовий режим та інші аспекти українсько-канадських відносин.

МИ ПІДТРИМУВАЛИ НАДАННЯ УКРАЇНІ ЛЕТАЛЬНОЇ ЗБРОЇ  

- Протягом останніх кількох років України не було серед пріоритетів канадської міжнародної допомоги. Зважаючи на виклики, які постають перед сучасною Україною, чи не варто Канаді звернути на нашу країну більше уваги?

- Звісно! З точки зору Консервативної партії, Україна – дуже важливий союзник Канади.

На жаль, високий рівень взаємодії в російському питанні знизився за час урядування Трюдо. Україна точно буде у пріоритеті для очолюваного мною консервативного уряду.

- У 2017 році Україну внесено до переліку країн, у які дозволені поставки автоматичної зброї. Цей крок офіційно відкрив двері для торгівлі зброєю між нашими державами. Однак, на відміну від США, Канада досі не надала Україні жодної допомоги щодо летальної зброї. Чи згодні ви з такою політикою уряду?

- Саме ми просували включення України до переліку. Надання Україні нелетальної військової допомоги розпочалося під час попереднього консервативного уряду Стівена Гарпера (прем’єр-міністр Канади у 2006-2015 рр. – авт.). Нашим наміром було спершу показати канадцям, що військове обладнання й допомога доставлялися саме туди, де її потребували, – на Донбас. Після цього ми могли б перейти від оборонної та нелетальної до певної стратегічної летальної допомоги. Тепер це стало можливим, але, на жаль, як і з багатьма іншими пов’язаними з Україною аспектами, нинішній уряд припинив прогрес. Необхідно бути послідовними. Ми вважали, що це (надання Україні летальної допомоги, – авт.) потрібно, і слід лише зберегти такий підхід. 

- Перейдімо до цивільних справ. Угода про вільну торгівлю між Канадою та Україною діє уже три роки й зараз перебуває у процесі планового перегляду. Чи слід поширити угоду на сфери послуг та інвестицій, як того прагне Україна?

- Це був би природний наступний крок, еволюція угоди. Потреба розширити її існує, адже обсяг експорту послуг із Канади перевищує продаж товарів. Коли Україна демонструє економічне зростання й розвиток, виникає багато можливостей розширити ринок для наших послуг: банківський сектор, страховий, консультаційний тощо. Натомість Канада може надати прямі іноземні інвестиції для полегшення економічного обміну. Канаді пощастило з тим, що ми маємо активну українську громаду, здатну поєднати прямі іноземні інвестиції та торговельні можливості. Я постійно чую від українських кредитних спілок та інших бізнесів, що розширені торговельні можливості були б дуже корисними.  

- Чи підтримуєте ви лібералізацію візового режиму між Канадою та Україною?

- Ми вивчаємо питання спрощення та усунення бар’єрів, коли ми прийдемо до влади. Звісно, пандемія багато змінила в підходах до подорожей. Канаді тепер треба усунути відставання в розгляді міграційних заяв, спричинене COVID-19 та іншими факторами. Однак врешті-решт нашою метою є скасування вимог щодо тимчасових віз.

ТРЕБА ПОСИЛИТИ САНКЦІЇ ПРОТИ КРЕМЛЯ

- Поговорімо тепер про нашого сусіда – Росію. Чи викликає у вас занепокоєння російська військова розбудова в Арктиці?

- Так, і я вже тривалий час кажу про це. Окрім виділених ще в період Гарпера інвестицій, протягом останніх чотирьох років Канада нічого не зробила в Арктиці. До цього питання треба ставитися серйозно, особливо у безпековій та інфраструктурній сферах.

- Від часу останнього розширення Канадою санкцій проти Росії  за її ворожі дії в Україні – Москва й пальцем не поворухнула для припинення насильства у Східній Україні. Чи не варто Канаді посилити санкції проти Росії, зважаючи на постійне небажання Кремля дотримуватися міжнародного права?

- Так, це варто зробити. Як відомо, акт Магнітського (який дозволяє Канаді накладати санкції на порушників прав людини по всьому світу, – авт.) – це робота консерваторів. Спершу ліберальний уряд чинив опір, але потім змінив позицію і застосував акт, але скупо. Цей засіб задумано для чинення тиску, і його варто використовувати частіше. Слід погоджувати дії з союзниками, аби максимально тиснути на ключових російських посадовців, безпосередньо залучених до подій у Криму й на Донбасі.  

РОСІЯ – ОДИН ІЗ ГОЛОВНИХ НЕГАТИВНИХ ДІЯЧІВ У СВІТІ 

- Якби ви були прем’єр-міністром, чи запросили б Росію у G7?

- Точно ні. Міжнародній політиці потрібна зміна балансу. Канаді й іншим ліберальним демократіям, які дотримуються правил, пропагують безпеку, мир і вільну торгівлю, слід перестати дозволяти поганим сторонам отримувати користь від членства в міжнародних організаціях, на кшталт СОТ і G7, поки ці сторони порушують міжнародне право й суверенітет сусідів. Важливим є продовження дотримання жорсткої позиції щодо Росії.   

- Російська державна пропаганда вільно поширюється в Канаді за допомогою RT й інших медіа. Чи вбачаєте ви в цьому загрозу для канадців?

- Так, нашим регуляторним органам і уряду слід ставитися до цього дуже-дуже уважно. Минулого тижня консерватори провели через парламент постанову щодо китайського втручання і впливу на нашій території. Нам слід визнати й російські операції впливу. Вони використовують не лише такі ресурси, як RT, а й проводять онлайн- кампанії, застосовуючи серед іншого суб’єктивізацію, залякування й відстеження. Необхідно дати нашим розвідувальним органам засоби для припинення цього.    

- Чи значить це, що Росія становить загрозу для суверенітету й територіальної цілісності Канади?

- Так, дуже тривожно від того, як пан Путін відверто зневажає міжнародне право, чинить наступ на права людини, порушує територіальну цілісність сусідніх держав, організовує кібернапади тощо. Росія нині є одним із провідних негативних діячів у світі. Нам треба використовувати можливості дипломатії, аби ізолювати та вказати на цю поведінку, особливо спрямовану проти таких наших важливих союзників, як Україна.

Максим Наливайко, Оттава

Фото: The Canadian Press, The Star