Три події світу. Гібридна рокіровка, G-20 без України та кавказький інтерес Путіна

Три події світу. Гібридна рокіровка, G-20 без України та кавказький інтерес Путіна

Укрінформ
Україна вирішила змінити посла у Сполучених Штатах. 

Саміт G-20 пройшов у віртуальному режимі, і значна його частина була присвячена протидії коронавірусу. Путін розставив кремлівські акценти навколо Південного Кавказу.

Дмитро Кулеба вирішив зіграти на випередження та особисто підтвердив намір призначити Оксану Маркарову послом України в Сполучених Штатах після появи відповідної інформації у медіапросторі. От тільки складно уявити, що цю рокіровку придумали на Михайлівській, а не на Банковій. Логіка цього призначення, як видається, фінансова, адже пані Маркарова до березня поточного року очолювала Міністерство фінансів та має досвід перемовин з міжнародними фінансовими інституціями. Щоправда, вести їх з посади посла України у США, м’яко кажучи, нелогічно, як і пояснювати «розмін» нинішнього представника нашої держави Володимира Єльченка ротацією дипломатичного корпусу. До того ж далеко не очевидно, що Маркарова отримає від Державного департаменту США агреман за прискореною процедурою. Якщо офіційний Київ і потребує посилення позицій в діалозі з Вашингтоном та новою адміністрацією США, то напевне не в такий спосіб.

Саміт G-20, як і багато подібних подій 2020 року, пройшов у режимі відеоконференції. Цього разу до звичних тем клімату, торгівлі та сталого розвитку додалося обговорення COVID-19. Учасники «Великої Двадцятки» взяли на себе зобов’язання вести світ до нової, постпандемічної ери. Власне кажучи, у більшості країн планети вибір невеликий, адже самоізоляція в умовах пандемії являє собою справжню гру з вогнем на цистерні з бензином.

Росія тим часом намагається розвинути успіх на Південному Кавказі, цьому було присвячене інтерв’ю Путіна федеральному телебаченню та візит російських високопосадовців до Баку та Єревана. В ньому господар Кремля наголосив на невизначеності статусу Нагірного Карабаху, переповів історію регіональних протиріч у власному розумінні та наголосив, що звинувачення у зраді інтересів Вірменії на адресу Нікола Пашиняна є безпідставними. Човникова дипломатія у виконанні Шойгу, Лаврова та трійці віцепрем’єрів російського уряду хіба що засвідчує прагнення Росії посилити власні позиції на Південному Кавказі. Тому навряд чи комусь на пострадянському просторі варто розраховувати на добровільний відхід Росії з «пануючих геополітичних висот» у зоні підвищеної уваги Кремля.

Євген Магда, Інститут світової політики

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-