Павло Мацукевич, колишній тимчасовий повірений у справах Білорусі в Швейцарії
Після конституційної реформи Москва опосередковано контролюватиме Білорусь через проросійські партії
28.10.2020 17:45

З середини серпня в білоруському МЗС почалася «зачистка» дипломатів. Співробітників звільняли і продовжують звільняти з багатьох приводів, через найдрібніші прояви нелояльності. Павло Мацукевич одним з перших залишив дипломатичну службу після першої, найбільш жорстокої хвилі придушень протесту в період з 9 по 11 серпня. Укрінформ поговорив з ним про поточний стан справ у зовнішньополітичному відомстві Білорусі, про «втрачені відносини» з Заходом, санкції та «російський чинник».

ДИПЛОМАТИ, ЗВІЛЬНЕНІ З НАШОГО МЗС, У ЖИТТІ НЕ ЗАГУБЛЯТЬСЯ

- Яка атмосфера панує сьогодні в білоруському дипвідомстві? Ми знаємо, що чимало співробітників МЗС звільнилися або їх «люб'язно» попросили піти. Скільки таких і що про них відомо?

- Людей звільняли або розривали з ними контракти часом з невинних причин - за висловлення солідарності з протестом у соцмережах. Про точну кількість звільнених судити не беруся, циркулюють різні цифри. В принципі, я не дуже переживаю за майбутнє тих, хто знайшов в собі сили висловити власну позицію і піти з МЗС. Це сміливі і рішучі люди, і вони однозначно знайдуть себе в цьому житті.

- Чи є якісь інсайди від тих, хто залишився? Наскільки ефективна їх професійна діяльність, чи бувають варіанти роботи за принципом «італійського страйку»?

- Я не підтримую контакти з тими дипломатами, які залишилися працювати в МЗС. І не тому, що наші відносини погіршилися. Просто не хочу наводити тінь на колег і піддавати їх кар'єри ризику. Зараз дуже непростий час. Скажу лише те, що в МЗС залишилося багато порядних людей - справжніх патріотів своєї країни, які чесно працюють. Очевидно, є причини, з яких вони не готові залишити роботу - частково цілком життєві. Припускаю, що багатьох не влаштовує альтернатива Лукашенку або вони її поки не бачать. Непроста ситуація, коротше кажучи.

А щодо «італійського страйку»... У цьому мало сенсу в білоруських реаліях. За дипломатів сьогодні протестує сама зовнішня політика. МЗС втратив цілий вектор - відносини з країнами Заходу. Якщо до 9 серпня ми відчували гострий дефіцит кадрів (МЗС просто бракувало дипломатів на західному напрямку, співробітники були перевантажені, оскільки відносини розвивалися стрімко по висхідній), то зараз, коли цих відносин немає, такої кількості дипломатів вже і не потрібно. 9 серпня ми не тільки фактично поховали багатовекторність, а й статус Білорусі як міжнародного переговорного майданчика - на ньому теж поставлено хрест.

РАНІШЕ МИ ШУКАЛИ БАЛАНС У ДІАЛОЗІ З ЗАХІДНОЮ ЄВРОПОЮ

- До речі, роспропаганда часто критикувала міністра закордонних справ Білорусі Володимира Макея, називала його головним архітектором білоруської багатовекторності. Чи так це, чи справді раніше, до протестів, найбільш прозахідною структурою в Білорусі вважалося ваше відомство?

- Справді, Володимир Макей і все міністерство закордонних справ протягом останніх років робили багато системних зусиль щодо нормалізації відносин з Євросоюзом і Сполученими Штатами. Але їх зміст, наскільки я можу судити, полягав не в безоглядному русі Білорусі на Захід. Принаймні, я не чув, щоб кимось ставилася або озвучувалася мета вступити до ЄС або до НАТО навіть у віддаленій перспективі. Ні, ми просто хотіли забезпечити баланс білоруської зовнішньої політики, яка мала сильний східний крен. Йшли активні інтеграційні процеси з Російською Федерацією, які, звичайно, були і є для нас дуже важливими, однак важливими, в першу чергу, з соціально-економічних причин. Але проблема в тому, що Росія завжди розглядала всі інтеграційні проекти на пострадянському просторі як геополітичний інструмент реалізації і просування своїх інтересів. Така ситуація створювала перед Білоруссю певні ризики і загрози. Західний вектор надав нам поле для маневру в складних ситуаціях з Росією. Ну і звичайно - торговельні інтереси відігравали велику роль.

- А як встановлювалися і відбувалися робочі контакти з провідними країнами Заходу?

- Ну, це була масштабна і одночасно скрупульозна робота. Після того, як у лютому 2016 року з Білорусі зняли санкції - почали відкриватися реальні можливості для налагодження контактів з європейськими політиками, піднявся рівень відносин, рівень міжвідомчих консультацій. Наприклад, у випадку з Швейцарією, де я працював, основним каналом нормалізації стали міжпарламентські зв'язки. Ми вперше організували в швейцарському парламенті групу дружби «Швейцарія -Беларусь», істотно розширили параметри співпраці, більш того - саме до Швейцарії відбувся перший в історії взаємин із західними країнами офіційний візит глави парламенту Білорусі. Але все це ніколи не було «в піку» нашим відносинам з Росією. Ми просто шукали баланс і водночас хотіли нормальних відносин і діалогу з країнами Західної Європи. Певною мірою для нас це було питанням економічного виживання. Тому що саме з Євросоюзу йшли передові технології, саме європейські фінансові інституції фінансували багато знакових інфраструктурних проектів у Білорусі. Зрештою, саме в Європі ми заробляли валюту, поставляючи туди наші товари.

ЯКЩО ТИХАНОВСЬКА ПОВЕРНЕТЬСЯ, ЇЇ АРЕШТ БУДЕ НЕБЕЗПЕЧНИЙ ДЛЯ ВЛАДИ

- Світлана Тихановська призначила своїм радником з міжнародних питань Франака Вячорку - аналітика, який має досвід співпраці з різними авторитетними структурами (Atlantic Council). Чи зверталися Тихановська, Координаційна рада, той же Вячорка до вас, Павло, або до ваших колег-дипломатів по допомогу, консультації?

- На мою адресу таких звернень або пропозицій не надходило. Я дуже скептично ставлюся до таких ідей, як, наприклад, створення альтернативних МЗС або посольств. Подібні ініціативи мають перспективу хіба що поставити в дуже незручне становище наших іноземних партнерів.

- До речі, про Світлану Георгіївну... В одному з недавніх інтерв'ю ви казали про те, що наблизити зміни в Білорусі можуть не зустрічі Тихановської з лідерами країн ЄС, а її повернення на батьківщину. Але вона ж оголошена в розшук, її ж можуть заарештувати. Поясніть, будь ласка, що ви мали на увазі?

- Виходить така ситуація: ми добре знаємо, що планує і робить Світлана Тихановська, але щодо реальних планів і кроків Лукашенка - можемо тільки здогадуватися. Його дії абсолютно непрогнозовані, несподівані і нестандартні. Згадайте його візит до СІЗО КДБ. Досі немає однозначної відповіді на запитання, що це було. Постійні багатоходові комбінації і маніпуляції.

З боку лідерів опозиції сильних кроків немає, всю гру веде по суті Лукашенко, його опоненти - лише реагують. Перебування лідерів протестного руху за кордоном активно використовується пропагандою в Білорусі і в Росії для оголошення опозиції і протесту проектом ЦРУ, Польщі та Литви. Цей образ грає проти них. Це перший момент.

Другий - рішення білоруського питання знаходиться не на Заході. За фактом, пакет заходів санкцій, прийнятий Євросоюзом проти Лукашенка, має для нього вагу маленької прикрості. Якби Лукашенко зважав на думку лідерів країн Західної Європи, то, напевно, відповів би на телефонні дзвінки Меркель відразу ж після виборів. А так - він навіть не зняв трубку. Те, що відбувається на Заході, його не сильно турбує, доки на його боці Володимир Путін.

Тому потрібно повертатися на Батьківщину, ставати на чолі і надихати протестний рух. Завдання відставки Лукашенка не вирішити дистанційно, через зум або скайп. Зрозуміло, що повернення пов'язане з ризиками. Для цього його потрібно ретельно готувати. Я не впевнений, що режим дійсно може щось зробити з Тихановською. Арешт небезпечний для влади, він може зіграти роль детонатора. Повернення можна забезпечити за допомогою «народного коридору» від самого кордону. У будь-якому випадку, думаю, повернення стало б сміливим і потужним кроком на противагу «таємній інавгурації» Лукашенка - кроком, який дозволить перехопити ініціативу і зробити це остаточно.

Повертаючись до російського чинника: на мій погляд, Москва стане зважати і розмовляти з лідером, який буде не позаду протесту на безпечній відстані за кордоном, а на чолі його - в Білорусі.

У ВИПАДКУ З БІЛОРУССЮ-2020, МОСКВА ВРАХУВАЛА ДОСВІД УКРАЇНИ-2014

- Цікаво також почути вашу думку щодо реакції світової спільноти, зокрема найближчих сусідів - України, Польщі, країн Балтії, на ситуацію в Білорусі: чи достатня вона сьогодні? І як ви ставитеся до можливості запровадження більш жорстких санкцій, наскільки реальний вплив вони можуть мати на режим і чи зможе він дійсно вижити?

Європейські лідери і США повинні вирішувати інше завдання - як вбити клин у цю спіраль «дружби» Путіна і Лукашенка

- Ну, як вам сказати... Особисто я вітав би комплекс заходів, спрямованих в першу чергу на полегшення життя звичайних білорусів. Наприклад, це спрощення в'їзду (якщо ми говоримо про країни Західної Європи - скасування віз), це допомога відрахованим студентам. Звісно, дещо реалізується, але проблема свободи переміщення зберігається.

Щодо більш жорстких заходів санкцій: питання в тому, хто від них в кінцевому підсумку найбільше постраждає - влада чи населення? Будь-які торговельні обмеження будуть дуже чутливі для Білорусі. Але влада, міліція і ОМОН відчують всю тяжкість наслідків таких заходів в найостаннішу чергу. Головним потерпілим буде білоруський народ. Плюс, якщо РФ прийме нас під своє крило, то ця агонія може тривати дуже довго. Європейські лідери і США повинні вирішувати інше завдання - як вбити клин у цю спіраль «дружби» Путіна і Лукашенка. Це завдання вирішується не санкціями, ну, або не тільки ними.

- А яку роль відіграє Москва в нинішній ситуації?

Відчуваючи за своєю спиною Путіна, Лукашенко може абсолютно не звертати уваги на те, що відбувається на захід від Бреста

- Зараз Росія діє в Білорусі трохи інакше, не так, як в 2014 році, коли «отримала» Крим, але втратила Україну. Ця втрата непорівнянна з набутком, тим більше, що Росія не відчуває територіального дефіциту. Я думаю, що в РФ цей досвід врахували і зробили певні висновки, а тому без різких рухів, обережно спостерігають за тим, що відбувається сьогодні в Білорусі.

Водночас, РФ впливає на ситуацію. Сам факт підтримки, надання 1,5-мільярдного кредиту, навіть незважаючи на те, що практично вся сума піде на рефінансування боргу, моментально стабілізував курс національної валюти, не кажучи вже про підбадьорення самого Лукашенка. Відчуваючи за своєю спиною Путіна, він може абсолютно не звертати уваги на те, що відбувається на захід від Бреста. У свою чергу, підтримавши Лукашенка в складний для нього момент, Путін вчинив по-своєму мудро, отримавши, таким чином, всі важелі контролю над ним. Принаймні, поза, яку зайняв Лукашенко на переговорах в Сочі, свідчила про це красномовно. Підтримка Кремля була в той момент для Лукашенка життєво необхідною. Плюс стояло завдання виграти час. Тому, швидше за все, в Сочі довелося прийняти російські умови підтримки і врегулювання білоруської кризи без заперечень.

МАЙБУТНЄ МІНСЬКА, ЯК ПЕРЕГОВОРНОГО МАЙДАНЧИКА ДЛЯ ТКГ, СУМНІВНЕ

- Під час зустрічі в Сочі Путін і Лукашенко обговорювали проведення конституційної реформи. На вашу думку, в чому тут інтереси Кремля, що це дасть Путіну?

РФ активно підштовхує Лукашенка до конституційної реформи, створення партійної системи, основу якої за силою і значенням складуть проросійські партії

- З моменту зустрічі в Сочі пройшло вже майже два місяці, і зараз РФ активно підштовхує Лукашенка до конституційної реформи, створення партійної системи, основу якої за силою і значенням складуть, на мій погляд, проросійські партії. Вони, зрозуміло, не матимуть проблем з джерелами фінансування (з Росії), на відміну від, скажімо, пронаціональних (олігархи в Білорусі відсутні). Додамо до цього ймовірне зміщення акценту в повноваженнях за результатами ймовірної конституційної реформи від президента в бік парламенту - і отримаємо реальні важелі опосередкованого політичного контролю Росії над Білоруссю.

Економічний вплив РФ може набути характер абсолютних величин, коли незалежність Білорусі залишиться тільки на папері

Економічний вплив РФ навіть за часів розквіту дружби Білорусі з західними країнами мав близькі до небезпечних показники. Зараз ці значення в зв'язку з втратою західного вектора можуть набути характеру абсолютних величин. За такого розвитку подій незалежність Білорусі залишиться тільки на папері.

- А яким, на вашу думку, буде вплив не проросійських, опозиційних партій - «Разом», «Білоруський народний фронт», партія лівих «Справедливий світ»...

- Їх ресурси і можливості неспівставні з можливостями проросійських партій. Якщо Росії вдасться дотиснути Лукашенка і нав'язати свій варіант врегулювання політичної кризи в Білорусі - весь процес проходитиме під прямим або опосередкованим контролем Москви. Відповідно, доступ партій, які просувають ідеї національного відродження, до політичного процесу, по-моєму, буде дуже дозованим.

- І наостаннє - про посередницьку роль Білорусі. Зараз переговори мінської тристоронньої контактної групи з питань Донбасу проходять в онлайн-форматі через пандемію, але... В принципі, і в майбутньому - чи можуть ці переговори надалі вестися в Мінську?

- При світлі та шумі світлошумових гранат, які регулярно вибухають на вулицях Мінська, при розгонах протестувальників - проводити переговори не дуже зручно. Білорусь стала майданчиком для проведення переговорів, багато в чому завдяки тому, що свого часу продемонструвала незалежність позиції щодо конфліктів Росії з Грузією і Україною. Однак після 9 серпня країна фактично втратила свою багатовекторність і де-факто рухається в обійми Росії. За таких умов самостійність і нейтральність білоруської позиції і, відповідно, білоруських майданчиків - викликають дуже великі сумніви.

Мирослав Лискович

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-