Три події світу. Насичений Дуда, стратегічний Ердоган та гібридні санкції ЄС

Стратегічне партнерство України та Туреччини отримало новий імпульс. Європейський Союз та Велика Британія запровадили нові санкції через отруєння Алєксєя Навального, які носять гібридний характер.

Відносини Польщі та України протягом тривалого часу носять діалектичний характер. З одного боку – раз по раз спалахують дискусії з питань історичної пам’яті, яка є однією з підвалин внутрішньої політики правлячої у Польщі партії «Право і справедливість». З іншого – навіть в умовах пандемії товарообіг між нашими країнами не скоротився, що свідчить про потужну обопільну зацікавленість. Власне, саме зацікавленість у нових проявах співпраці демонстрував у Києві та Одесі Анджей Дуда, у присутності якого про активізацію роботи в Україні заявив польський енергетичний концерн PGNiG.  Спільна заява президентів Зеленського та Дуди мала продемонструвати готовність до поглиблення співпраці, проте вона потребує наповнення конкретним змістом. Зокрема, сподіватися на відмову від історичного фактору у двосторонніх взаєминах за прикладом Володимира Зеленського  навряд чи варто, більш раціональною є відмова української сторони від комплексу меншовартості у спілкуванні з польськими візаві.

Під час візиту української делегації до Туреччини було підписано низку документів, які дозволяють розраховувати на співпрацю двох держав у військовій та військово-технічній сфері. Інтерес України є помітним, адже співпрацюючи з Туреччиною вона не лише вирішує власні проблеми, але і отримує шанс наблизитися до стандартів НАТО та здійснити взаємовигідний обмін технологіями. Туреччина, нагадаю, визначена у Стратегії національної безпеки як один з стратегічних партнерів нашої держави. Щоправда, про зону вільної торгівлі між двома країнами Зеленський та Ердоган поки не домовились. Візит Зеленського до Анкари негативно сприйняли у Москві та Єревані, що виглядає логічним  на тлі конфлікту на Південному Кавказі. Показовою стала, зокрема, заява міністра закордонних справ РФ Лаврова, що Туреччина ніколи не розглядалася як стратегічний союзник Росії.

Європейський Союз доволі оперативно запровадив санкції проти низки російських посадовців та установи, яка могла бути причетною до виробництва отрути «Новічок». Німеччина та Франція, які виступили драйверами цього процесу, демонструють нерозтрачену під час минулорічного повернення російської делегації до ПАРЄ принциповість. Проте варто відзначити, що з порядку денного дискусії про санкції проти Росії кудись зникло питання припинення співпраці з «Газпромом» у реалізації проєкту NordStream2. Мабуть, просто збіг обставин.

Якщо Німеччина та Франція на тлі загострення відносин ЄС з РФ вирішили відновити функціонування створеного ними з Польщею ще у 1991 році Веймарського трикутника, то Росія вирішила відповідати асиметрично. Після телефонної розмови з Жозепом Боррелем, під час якого обговорювалося виконання Мінських домовленостей, ситуація в Білорусі та на Південному Кавказі, Сергій Лавров дав зрозуміти, що Москва готова припинити діалог з Європейським Союзом. У Кремлі добре знають, що політична культура колективного Заходу передбачає ведення діалогу навіть з опонентами, і нахабно на цьому спекулюють.

Євген Магда, Інститут світової політики

Перше фото: Офіс Президента