У Білорусі після президентських виборів уже понад три тижні щодня проходять акції протесту, які охопили не тільки столицю, а й інші міста країни. Серед них – украй важливі промислові центри: Солігорськ («Білоруськалій»), Жодіно («БелАЗ»), Гродно («Гродно Азот»), Жлобин (БМЗ), Мозир і Новополоцьк (НПЗ «Нафтан») та інші. Саме там, без перебільшень, знаходиться опора білоруської економіки. До прикладу, той же «Білоруськалій» вважається одним з найбільших світових виробників і постачальників калійних добрив (завод контролює 20% світового ринку, на секундочку!). Понад 16 тисяч співробітників, оборот – близько 1,5 мільярда євро. Кожна шоста тонна калійних добрив у світі виробляється саме на цьому заводі. Або ж – Новополоцький НПЗ «Нафтан»… Більш як 10 тисяч співробітників, оборот – 2,5 мільярда євро. Дохід від експорту нафтопродуктів і реекспорту – серед ключових джерел дохідної частини бюджету країни.
Отже, про поточну ситуацію на ключових підприємствах РБ Укрінформ розпитав у голови Білоруської незалежної профспілки, яка вважається однією з найстаріших у країні, Максима Познякова. До 2019 року він був заступником керівника первинної організації БНП на ВАТ «Нафтан».
- Найперше, пане Максиме, про охоплення Білоруської незалежної профспілки (БНП), про галузі…
- Наша профспілка чи не єдина з незалежних, яка пройшла через період пресингу з боку влади 2001-2005 рр. без істотних втрат у чисельності. Нині в рядах БНП понад 5 тисяч членів. Це гірники, хіміки, нафтопереробники, енергетики, транспортники, будівельники та інші… Первинні профспілкові організації зосереджені у багатьох промислових центрах Білорусі. Зокрема, найкрупніші – у Солігорську «Білоруськалій», у Гродно «Гродно Азот» (хімічний завод), у Новополоцьку та Мозирі – «Нафтан», у Бобруйську «Бельшина» тощо.
- Розпочався новий робочий місяць, новий сезон… Яка поточна ситуація на цих підприємствах? Страйкують?
- Ну, перший день осені здебільшого пройшов під знаком студентських протестів та акцій солідарності. Відносно підприємств… На сьогодні надходить досить суперечлива інформація щодо реальної кількості страйків на підприємствах, щодо активності працівників і так далі. Лідери страйкомів говорять одне, а керівники підприємств, місцева влада – зовсім інше. Утім з того, що мені точно відомо, приміром, щодо «Білоруськалію»… Там створено страйком. Страйкують понад 20 чоловік. Так, їх не так багато, як хотілося б, але цих людей можна сміливо назвати кістяком протесту. Вони – найбільш активні й, по суті, тягнуть увесь протестний рух на собі, приймають удари репресивної машини. А є ще частина співробітників, які не беруть активної участі в звичайних страйках, однак вони діють методом «італійського страйку». Це форма протесту працівників поряд із традиційним страйком і саботажем: співробітники знаходяться на своїх робочих місцях, вони працюють, строго дотримуються посадових інструкцій або ж… дотримуються тільки деяких із них. З огляду на високий ступінь бюрократизму, а також неможливості в інструкціях врахувати всі нюанси виробничого процесу, така форма протесту призводить до зниження темпу роботи, а подекуди й до повної її зупинки. Варто також згадати і тих, хто не підтримує протестні настрої колег. Гадаю, що глибоко в душі ці люди чудово все розуміють, але вважають за краще «не світитися» зайвий раз, а просто заробляти гроші, продовжуючи працювати в штатному режимі.
- Отже, повертаючись до «Білоруськалію»…
- Наразі підприємство працює на 30-40% потужності. Натомість, влада уперто наголошує, що жодних проблем немає, і що «Білоруськалій» працює на повну.
- Зараз під особливою увагою влади – місто Гродно на північному заході країни. Що відбувається на такому великому підприємстві, як «Гродно Азот»?
- Там також «італійський страйк». Сформувався страйком. Збиралися підписи працівників, готових підтримувати страйк, проводилося голосування. В деяких цехах 2/3, а то й більше людей, підтримали таку ініціативу. Керівництво, звісно, результати голосування не визнає. Ситуація непроста. Лідер страйкому Юрій Рововий через загрозу потрапити під варту вимушено покинув Білорусь, втік до Польщі. Але градус напруження на «Гродно Азот» так і не знизився. Ба більше, масла у вогонь підлило нещодавнє затримання 28-ми «азотівців». Інцидент відбувся в неробочий час. Хлопці просто гуляли містом, аж раптом до них під’їхав автобус, заповнений міліцейськими. Їм виписали адміністративні протоколи за участь в несанкціонованому мітингу, на них чекають суди.
- Як справи з також дуже важливими для бюджету Білорусі підприємствами об'єднання «Нафтан»?
- У Новополоцьку (Вітебської області, – ред.) вийшла ініціативна група, люди озвучили вимоги з конкретними термінами їх виконання. До речі, цей термін сплив 31 серпня. Як і на «Гродно Азот», проводилося голосування відносно підтримки висунутих вимог (йдеться, зокрема, про відставку Лукашенка, проведення суверенних виборів, розслідування фактів катування і побиття мирних демонстрантів, – ред.). Понад 3 тисячі співробітників висловилися «за». Утім голосування відбувалося під безперервним тиском: зникали списки із підписами, а людей, у першу чергу головних ініціаторів, залякували… Відносно Мозиру (Гомельської області, – ред.), то інформація звідти надходить різна. Мовляв, підприємства починають страйкувати, але… Особисто мені про якісь активні дії нічого не відомо. Принаймні, поки що.
- Яка ситуація в Жлобині на БМЗ (Білоруський металургійний завод, велике містоутворююче підприємство, де починалися серпневі білоруські страйки – ред.)?
- Там люди масово виходять з державних профспілок. І це не може не тішити. Очевидно, прийшло розуміння, що подібні організації – суто декоративні. Ми – БНП – отримуємо дуже багато повідомлень. Люди хочуть зустрітися, обговорити, порадитися відносно створення первинних профспілкових організацій при підприємствах. Інше питання, наскільки це вдасться зробити.
- Тобто?..
- Згідно з процедурою, орган виконавчої влади – райвиконком – повинен дати дозвіл на реєстрацію первинних профспілкових організацій. Але можуть і відмовити/відкласти – з різних, часто необґрунтованих причин. Ще одна проблема – отримати статус юридичної особи. Для цього треба орендувати приміщення, а це – також непросто. Зрештою, не всі хочуть укладати відповідний договір. Але то таке… Найважливіше, повторюся, – реакція місцевої влади на заяву про реєстрацію профспілки. Адже були випадки, коли співробітники місяцями боролися за своє конституційне право.
- Пане Максиме, ми вже не вперше чуємо, що на співробітників підприємств тиснуть. Як саме?
- Перш за все, психологічно… Влада залякує звільненнями з роботи, включає репресивну машину, користується нелюдськими антинародними законами в трудовій сфері, які вони наприймали (контрактна система, заборона страйків). Щодо більш активних, то їм погрожують арештами, кримінальною та матеріальною відповідальністю за простої підприємств.
- Стосовно арештів… Як гадаєте, чому після затримання одних відпускають, а інших – ні. Від чого це залежить? Чи є тут якийсь алгоритм, якісь закономірності?
- Важко сказати. Зараз, на відміну від першої хвилі затримань, ловлять не всіх підряд, а найбільш активних – тих, які брали участь у створенні страйкомів. Ловлять точково. Від чого залежить те, кого відпускають, а кого – ні... Гадаю, рішення в тому чи іншому регіоні Білорусі приймаються абсолютно різні. Наприклад, коли у Мінську затримали лідера страйкому МТЗ, то йому дали лише добу «відсидки». І все – навіть штраф не виписали. В Солігорську дещо по-іншому. Співголову страйкому «Білоруськалій» Анатолія Бокуна після затримання також одразу відпустили, але виписали штраф. Утім, невдовзі – 31 серпня – Бокуна знову затримали на 15 діб. Або ж Гродно… 31 серпня була затримана міжнародний секретар БНП Єлизавета Мерляк. Її протримали кілька годин у райвідділі й відпустили до судового розгляду. Ситуація весь час стрімко змінюється.
- Особисто вас затримували протягом останніх трьох тижнів?
- Мене – ні, як й інших лідерів незалежних профспілок. Та якщо протест піде на спад, тоді подібного сценарію не виключаю. Зрештою, для влади не проблема вигадати якийсь привід для арешту.
- А є такі відчуття, що протести підуть на спад? Власне, які перспективи страйків, акцій протесту на сьогодні, в найближчі дні, тижні?..
- Природно, що людям страшно, але водночас багато хто готовий на боротьбу до кінця. Підйом робітничого руху – це серйозно. Те почуття несправедливості, яке створила влада під час проведення виборів і жорстокого придушення протестів, просто нелюдського поводження з мирними людьми, зіграло свою роль. Зараз влада гасить пожежу бензином. Замість того, щоб почати розмовляти з робітниками, пропонувати шляхи вирішення конфлікту, їх теперішні наміри – якомога швидше придушити протест. Але наслідки будуть для економіки країни катастрофічними, навіть якщо протести придушать. Ніхто з країн Заходу не визнає вибори. Великий ризик введення санкцій проти підприємств. Становище робітників тільки погіршуватиметься. А якщо для нас закриють ринки – куди експортувати продукцію, з чого платити людям зарплату? Мабуть, влада думає, що якось зможе «розрулити» це діло, але… Для влади ситуація патова. Вважаю, що так, як було раніше – точно не буде.
Мирослав Ліскович
Фото з особистого архіву Максима Познякова