Білорусь-2020: Фарс, який може обернутися трагедією
Недільний “Марш нової Білорусі” проходив в обстановці досить нервовій. Напередодні Лукашенко гуркотів войовничими заявами. Йому-то, всередині його черепної коробки, напевно здавалося, що він, як і належить авторитарному лідерові, використовує метод батога і пряника. Але пряник кришився на шляху від мозку до мови, і в підсумку Григорович тільки бив своїми промовами: загрози, загрози, загрози. Не кажучи вже про дивовижний недільний перформенс а-ля Термінатор з невизначеним терміном і малолітнім Колею “Коннором”... Але в підсумку Марш був мирним і вражаючим.
А ось у понеділок всі дивилися, наскільки буде реалізована одна з головних загроз диктатора “розібратися з усіма, і навести порядок”. Що ж, ранок почався з затримань двох членів Координаційної ради опозиції (Ковалькової, Дилевського) і виклику на допит третього (Власової). Потім повідомили про затримання Анатолія Бокуна, співголови страйкому шахтарів “Білоруськалія”.
І що ще дуже важливо, в понеділок в інформполі з'явилися кремлівські сценарії розвитку ситуації за різними варіантами – “мирному” і силовому.
МАРШ ВІДБУВСЯ – ВЕЛИКИЙ І МИРНИЙ
В умовах триваючого контрнаступу контрреволюції дуже важливо, щоб Марш 23 серпня по чисельності виявився не меншим, ніж мітинг тижневої давнини. І це завдання-мінімум було виконано. Чисельність учасників оцінюють в 200-300 тисяч. Хоча пізніше з'явилися і цифри 150-200 тисяч. Точний підрахунок в даному випадку особливо важкий, оскільки учасники Маршу не скупчувалися на одній тільки Площі Незалежності, а ходили прилеглими центральними вулицями і проспектами Мінська. Але це вже точно не 20 тисяч, як заявила про те мінська міліція. Проходили подібні акції і в безлічі інших міст Білорусі.
Влада, як могла, заважала проведенню акції, намагалася всіляко обмежувати проїзд до Мінська. І в самій столиці теж попрацювала: закривала станції метро, перекривала деякі ділянки руху. Стягнула до центру міста купу спецтехніки, водометів і автозаків, розставила в ключових опорних точках озброєних спецназівців. Головний міліціонер Мінська виступив із заявою про небезпеку провокацій. А міноборони Білорусі раптом згадало про те, що національний біло-червоно-білий прапор, виявляється, фашистський, і тому потрібно терміново захищати від нього пам'ятники, присвячені Другій світовій війні. І ці словеса як раз і були найбільше схожі на провокації. Тому в перші години Маршу було досить тривожно – а раптом різьблення зірване не тільки у Лукашенка, але й у найближчого його кола?
Але потім подібне відчуття почало проходити… І ось тут, звичайно, можна починати критикувати білоруський протест, як робить багато хто: ні мітингу з хорошою апаратурою, ні зрозумілої програми. Звичайно, підстави для такої критики є. Але все ж не можна бути надмірно суровим, треба пам'ятати обставини, за яких існувала країна 26 років. Витоптування опозиційності, практично, повне і жорсткіше, ніж у Росії, всеосяжний контроль за життям у країні. Те, що в Білорусі існує громадянське суспільство в тому масштабі, який ми бачили ці два тижні, швидкість, з якою воно росте, зріє, набирається досвіду, вже приємно дивує.
ЛУКАШЕНКО І КОЛЯ У БРОНІКАХ І З АВТОМАТАМИ
Силовики не зуміли перешкодити проведенню Маршу, проте не дали встановити звукопідсилюючу апаратуру. Так що запланований виступ членів Координаційної ради не відбувся. А протестувальникам треба чимось займатися, мати якусь близьку мету. І в якийсь момент (точніше 17:50) було запропоновано йти на Площу державного прапора. А дорогою пройти повз шикарного Палацу Незалежності, де знаходиться одна з резиденцій Лукашенко, і трохи “пошуміти”.
Ось такого слова, може, дійсно, дещо двозначного, проте в цілому невинного, вистачило, щоб Лукашенко втратив психічну рівновагу. І тоді почалися абсолютно божевільні дії з перевдяганням у військову форму як правителя, так і його неповнолітнього наслідного принца Колі. Колихання автоматом, то з “магазином”, то без. Обліт столиці на вертольоті і нові загрози, образи протестуючих: “Щури”, “Ми з ними розберемося...”.
Ефект від цього телешоу був прямо протилежним тому, який очікував Лукашенко. Він хотів зобразити себе сильним, впевненим у собі лідером, а показав істеричного, стрімко старіючого диктатора з автоматом в тремтячих руках і хворобливим рум'янцем на щоках. Та ще – і протизаконні дії з залученням Колі (Стаття 172 КК РБ. Залучення неповнолітнього у вчинення злочину, до 5 років). Далі – настільки ж неадекватні коментарі владних медіа.
Таким чином, Лукашенко, який контролює силовиків, як і раніше, реально має можливість утримати владу навіть в умовах революції, що розпочалася. Але він вже не в перший раз вибирає тактику поведінки, дуже далеку від оптимальної. І тим не тільки сприяє підтримці протестних настроїв (всупереч залякуванням і репресіям, тепер вже точковим), але й сіє сумніви в своїй адекватності, міцності як правителя – в держапараті і силових структурах. Спецслужбісти і омонівці, мабуть, більшою мірою готові до перегляду “Шоу Рембо-Термінатора”. Але для армійських подібне безпідставне брязкання зброєю цивільним – важливий елемент самодискредитації.
Але ж у Мінську знаходяться і вже щосили працюють російські фахівці з піару та пропаганди, дотепно прозвані білорусами “BelaRussia Today”. За словами російського аналітика, який проживає в Празі, Олександра Морозова, пропагандистською підтримкою Білорусі зараз керує заступник головного редактора МІА "Росія сьогодні" Андрій Благодиренко (він уже в Мінську), PR-обслуговування також надає московське агентство “ІМА Консалітнг”. Як за наявності таких досвідчених працівників може запускатися в ефір марення типу описаного вище? Мабуть, ініціює його сам Лукашенко. А кремлівські радники і телештрейкбрехери (останні працюють за потрійну зарплату – замість білорусів, які звільнилися з держканалів) не надто в цьому заважають.
«МИРНИЙ» І СИЛОВИЙ СЦЕНАРІЇ КРЕМЛЯ
У понеділок “МБХ медіа” і Центр “Досьє” (проєкти Михайла Ходорковського) з посиланням на “джерела, близькі до Кремля” повідомили, що кремлівські політтехнологи розробили заходи по “стабілізації ситуації в Білорусії” з метою гарантовано зберегти російський вплив у країні.
Згідно з цими даними, в адміністрації президента РФ готуються до двох варіантів розвитку подій. “Мирний” передбачає переговори за участю Лукашенка, православних ієрархів, популярних музикантів і опозиції про підготовку до референдуму щодо змін до Конституції. Силовий допускає військовий переворот і домашній арешт для Лукашенка.
На думку кремлівських політтехнологів, “білоруси втомилися від Лукашенка”. Тому поряд з ним в першому варіанті сценарію мають з'явитися нові впливові фігури, які змогли б просувати проросійську політику. З точки зору Кремля важливо, щоб такі персони не були замішані у фальсифікаціях на виборах і придушенні протестів.
Першою з таких називають Митрополита Мінського і Заславського, Патріаршого екзарха всієї Білорусі Павла, в миру – Георгія Пономарьова. (На час призначення не знав білоруської мови і не мав білоруського громадянства). Також можливе залучення когось із культових музикантів - “Піснярів” або Ярослава Євдокимова (популярний співак, відомий піснями “Фантазёр”, “Колодец”). Крім того, в переговорах в якості їх “гаранта” від Лукашенка повинен брати участь представник білоруських силовиків, як висловилося джерело, “щось типу Піночета”. В АП РФ вважають, що якщо опозиція відмовиться, це дасть грунт для звинувачень її в нездатності до діалогу.
На переговорах пропонується обговорювати конституційну реформу: анонсувати підготовку референдуму щодо зміни Конституції і скликання Конституційної наради. Референдум планується провести в грудні, а вибори президента за новою Конституцією – в січні-березні 2021 року. Сенс комбінації в тому, щоб у Росії вистачило часу провести агітацію за свого, проросійського кандидата, а у США звузилися можливості впливати на перехідний процес під час виборів президента. На цей період пропонується обмежити перебування в Білорусі іноземців і висилати за кордон найбільш яскравих політичних активістів.
Жорсткий варіант передбачає організацію військового перевороту, при якому Лукашенко відправлять під домашній арешт, а незгодних, які залишилися в Білорусі, “жорстоко покарають”. У Кремлі розглядається варіант зробити лицем такої “хунти” держсекретаря Ради безпеки РБ, жорсткого консерватора Андрія Равкова. До недавнього часу (2014-2020) він був главою Міноборони. При такому варіанті нові вибори відкладуть, зажадають підписання меморандуму про невтручання в справи Білорусі сусідніх держав та ініціюють меморандум про заборону страйків (в Кремлі його називають “меморандумом про економічну безпеку Білорусі”), який зобов'яжуть підписати всіх бізнесменів і керівників підприємств.
Також політтехнологи планують скомпрометувати символіку протесту, зв'язавши біло-червоно-білий прапор з нацизмом. А ще пропонується штучно створити білоруську націоналістичну структуру радикального характеру. За ідеєю кремлівських політтехнологів, вона повинна стати чимось на зразок “білоруського" “Правого сектора", що дискредитує антиросійський протест своєю “шаленістю”.
РЕАЛЬНІСТЬ СЦЕНАРІЇВ, РОЗКОЛ ПРОТЕСТУ І... НОВИЙ МАРШ
Зрозуміло, що стовідсотково довіряти інформації, а можливо, і “зливу”, “вкиданню” від джерел не можна. Але все ж викладене дуже схоже на реальні сценарії. Почнемо з останнього. Як пам'ятаємо, нинішній глава міноборони вже назвав біло-червоно-білий прапор “фашистським”. Міліція в своїх прес-повідомленнях також стабільно називає дану символіку “антидержавною”. Не секрет – і плани по залученню до умиротворення в Білорусі “ніби нейтрального” митрополита Павла.
Цілком в рамках наведених сценаріїв - і слова офіційних осіб Росії. У неділю глава МЗС РФ Лавров заявив, що після “сплеску насильства в перші пару днів” тепер в Білорусі “немає свідчень застосування сили під час протестів”. Але при цьому далі він докладно розповідає про невдоволення позицією Координаційної Ради та країн Заходу, перш за все – США.
У понеділок, вже за підсумками Маршу, заяви голосу Кремля Пєскова були в тому ж руслі: “Ми можемо констатувати, що не було ніяких провокацій з боку мітингувальників. Сили правопорядку вельми коректно виконують свої обов'язки”. За його словами, “слава Богу, різні мітинги проходять без того, щоб призводити їх до заворушень”. “Відповідно, це не змушує правоохоронців застосовувати жорсткі заходи. Сподіваємося, що і в майбутньому вдасться уникнути і запобігти при необхідності будь-які провокації в зв'язку з цим”, - сказав Пєсков.
Важливий пункт – надія-порада-рекомендація на майбутнє: щоб мирні акції проходили без жорсткої протидії. Тобто, схоже на те, що Кремль залишає за собою роль верховного арбітра в цьому питанні: мирно – не мирно, і хто саме порушив мир. Виходячи з подібної ролі арбітра і дуже ослаблених позицій Лукашенка, Кремль в будь-який момент зможе почати реалізацію одного з двох сценаріїв. При цьому головним завданням Москви буде розколоти білоруський протест, вивівши з нього і маргіналізуючи прозахідні сили (що раніше Лукашенко зробив з першою хвилею національно-демократичної опозиції, в значній мірі видававши її в еміграцію).
І в тому, що Кремль, з його гігантськими ресурсами в різних сферах життя Білорусі, зможе реалізувати ці сценарії, сумнівів нема. Але також безсумнівні і ті ризики, що несуть подібні гибридно силові дії. Засвітившись в них, Москва може посприяти зростанню в більш широких верствах Білорусі антиімперських настроїв. До того ж, як вчить історія, жандармські ігрища з революційними організаціями часто закінчуються погано для самих жандармів...
Тиждень тільки почався, і до наступного недільного Маршу 30 серпня ще багато чого може статися. Однак уже зараз можна передбачити, що він буде креативним і цікавим. Іронія календаря в тому, що 30 серпня у Олександра Лукашенка день народження, йому виповниться 66 років. З огляду на те, як розвинулася в Білорусі культуру політичних анекдотів, мемів, слоганів, легко уявити сплеск активності і ступінь сарказму, спрямованих проти диктатора. Передбачаю плакати типу “Двічі "шістка", “Недочисло недозвіра” тощо.
Все триває – в режимі щотижневих Маршів. І з тихим, але наполегливим протистоянням протягом усього тижня. Але це в разі якщо у Лукашенка не буде різкого психічного загострення. Тоді фарс в будь-який момент може обернутися трагедією.
Олег Кудрін, Рига
Карикатура Сергія Йолкіна
