Сергій Кислиця, постійний представник України при ООН
Жодної «Ялти-2» в сучасному світі бути не може
15.07.2020 13:01

Росія виступила з ініціативою провести саміт лідерів країн – постійних членів Ради Безпеки ООН: США, Британії, Франції, Китаю і РФ. Пропагандисти Кремля вже охрестили подію, яка ще не відбулася, «проривною» та «історичною», заявивши, що вона може «стабілізувати міжнародну обстановку».

Та попри надривні зусилля Москви, спрямовані на те, щоб провести цю зустріч, її перспективи досі залишаються невизначеними.

Як оцінюють пропозицію Росії в ООН і якою насправді є мета Путіна? На ці та інші запитання відповів у інтерв’ю Укрінформу постійний представник України при ООН Сергій Кислиця.

ІНІЦІАТИВА ПУТІНА – ЦЕ СУТО ПРОПАГАНДИСТСЬКИЙ ПРОЄКТ

- Росія наполегливо ініціює проведення саміту «п’ятірки» постійних членів Радбезу ООН, що має надати Путіну можливість з’явитися в колі глав впливових держав. Як сприймають в ООН цю ініціативу і яке ставлення України до неї?

- Постійні члени Ради Безпеки, відповідно до Статуту ООН, мають не лише привілей щодо «права вето» (блокувати будь-який проєкт рішення Радбезу), а й несуть особливу відповідальність у сфері підтримання міжнародного миру й безпеки. Не дивно, що вони проводять постійні консультації та мають налагоджену взаємодію – і не лише в штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку. Проте щодо так званого «саміту постійних членів», то цю ініціативу проявляє лише одна країна з «п’ятірки» – Росія, і цьому є своє пояснення.

Загалом усі країни мають суверенне право проводити зустрічі в різних форматах: трикутниках, п’ятикутниках… До речі, під час членства України в Радбезі у 2000-2001 роках наша країна була ініціатором створення механізму консультацій обраних (непостійних) членів Ради Безпеки. Ми активно розвивали цей формат, у тому числі й під час нашого недавнього перебування у складі РБ ООН у 2016-2017 роках.

Однак ні для кого не є секретом, що навіть всередині Радбезу існує певна «класовість». І взагалі в ООН багато груп країн, які об’єднуються за інтересами чи відповідно до конкретних цілей.

Водночас слід чітко розрізняти офіційні заходи в рамках ООН та національні ініціативи окремих країн. Так званий «саміт держав», які є необраними (постійними) членами Ради, якщо він і відбудеться, то не матиме формального відношення до Організації. ООН та її держави-члени не розглядали питання такого саміту, не ухвалювали жодних рішень щодо його проведення та не надавали будь-якого мандату необраним членам вирішувати за інших глобальні питання. Тож рішення, які можуть бути ухвалені на зустрічі держав «п’ятірки», стосувалися б лише учасників зустрічі та не підлягали б автоматичній імплементації в ООН.

Це важливо розуміти, оскільки у ЗМІ подекуди лунають суперечливі повідомлення щодо майже «історичного» значення такої зустрічі. Тож хочу всіх заспокоїти: ніякої «Ялти-2» в сучасному світі бути не може. Є Статут ООН, який, хоча й має певні вади з урахуванням викликів сьогодення, але все ж залишається «конституцією» міжнародних відносин. І навіть Велика Британія та США, які брали участь у Кримській конференції 1945 року й домовлялися про засади створення Організації, сьогодні також мають дотримуватися положень Статуту на рівні з усіма іншими. Я вже не кажу про наймолодшого з необраних членів Ради Безпеки – Росію.

І тут є важливий момент: теоретично ми всі маємо підтримувати проведення таких самітів, а також наголошувати на відповідальному ставленні до своїх обов’язків усіх постійних членів РБ ООН. Однак вимушений підкреслити, що ініціатива Кремля скликати подібну зустріч є суто політичним та пропагандистським проєктом.

КИТАЙСЬКИЙ ЛІДЕР НЕ ПОЇДЕ НА ЗУСТРІЧ ЛИШЕ ДЛЯ ФОТО З ПУТІНИМ

- Яка, на ваш погляд, головна мета цього проєкту Кремля?

- Недавно в російську конституцію були внесені суттєві зміни. Володимир Путін намагається домогтися зустрічі зі світовими лідерами, аби прорвати ізоляцію на міжнародній арені й легітимізувати свою зовнішню і внутрішню політику. Він, очевидно, прагне сказати цивілізованому світу, а також росіянам, мовляв, погляньте, зараз, як і в 1945 році, без нас нічого не вирішується.

Це чистої води політична піаракція.

Сподівання Кремля, що зустріч «п’ятірки» – навіть на найвищому рівні – може компенсувати Росії відсторонення від «Групи семи», на мою думку, є марними. G7 за своїм складом усе ж набагато більше віддзеркалює сучасні політичні й економічні тенденції у світі.

Для інших учасників подібний саміт матиме сенс лише тоді, якщо за його підсумками будуть схвалені політично вагомі рішення. Важко уявити, що китайський лідер поїде на зустріч лише заради того, щоб мати спільну фотографію з Путіним. КНР нині більше хвилює ситуація по лінії Пекін – Вашингтон. Водночас малоймовірно, що китайські дипломати хочуть обговорювати свої питання в присутності російських колег.

Якщо ж зустріч відбудеться – чи то на рівні лідерів, чи міністрів – для України важливо, аби наші партнери, насамперед Велика Британія, США й Франція, продемонстрували послідовну повагу до цілей і принципів Статуту ООН, а також інших норм міжнародного права, яким би не був порядок денний.

РОСІЯ В ООН – КЛАСИЧНИЙ ПРИКЛАД ПОДВІЙНИХ СТАНДАРТІВ

- На вашу думку, навіщо Росії вдавати, що вона прагне інтегруватися в цивілізовану частину світу, і при цьому нехтувати міжнародними зобов’язаннями й домовленостями?

- Не маю сумнівів щодо справжніх геополітичних намірів нинішнього керівництва Російської Федерації, які проявляються в агресивному втручанні у внутрішні справи інших країн та ідеологічному протистоянні з Заходом. Допоки Крим і Донбас залишатимуться окупованими, а російські солдати й «вагнери» воюватимуть у Сирії, Лівії, Грузії та в інших місцях, про повернення Росії в цивілізаційну частину світу не може йтися.

Лише минулого тижня російська делегація в ООН двічі продемонструвала, як легко вона нехтує мільйонами життів простих людей. Маю на увазі два російських вето на проєкти резолюцій Радбезу про транскордонний механізм постачання гуманітарних вантажів у Сирію, від якого залежить життя 2,8 млн сирійців.

Формальним приводом стало те, що механізм порушує суверенітет Сирії, бо дає змогу надавати допомогу через кордон із сусідніми країнами без дозволу сирійської влади. Росія зробила все, щоби з чотирьох пунктів пропуску вантажів залишився лише один. А неформальний привід блокування резолюції – це допомога режимові Башара Аль-Асада, який хоче використовувати гуманітарні вантажі для зміни балансу сил у північно-західних регіонах. Росія таким чином сприяє тому, щоб Асад сам вирішував, кому дістанеться гуманітарна допомога, а кому – ні.

Це класичний приклад подвійних стандартів. Адже слова російських дипломатів у ООН про «суверенітет» у Сирії красномовно розходяться з діями Росії на сході України, куди регулярно відправляються так звані «гуманітарні конвої» без згоди й контролю української влади.

РФ РОЗГЛЯДАЄ СТАТУТ ООН ЛИШЕ ДЛЯ СПОЖИВАННЯ

- Минулого тижня ви закликали Раду Безпеки ООН «не залишатися безсилою проти агресії Росії» та нарешті відреагувати жорстко, аби примусити її до миру. Як це можна реалізувати, адже РФ досі має право вето й може заблокувати будь-яку ініціативу в РБ ООН? Чи це був натяк на реформу ООН, у том числі Радбезу?

- Нам нарешті потрібно позбутися ілюзій, що на конференції в Сан-Франциско 75 років тому країни-переможниці в Другій світовій війні засновували ООН для побудови справедливого світу. В основі членства та схвалення рішень в Раді Безпеки тоді було закладено «Ялтинську формулу» – інструмент легітимізації ексклюзивних прав великих держав на перерозподіл світу. Це більш відомо нині як «право вето».

СРСР і нинішня Росія займають лідерство за кількістю випадків реалізації «права вето». Це свідчить про те, що в Москві розглядають ООН та її Статут винятково зі споживацької точки зору.

Чи можна очікувати, що Росія як сторона збройного конфлікту в Україні чи Грузії, або як країна, що відіграє деструктивну роль у Сирії, не перешкоджатиме Радбезу ООН реагувати адекватно на ситуацію? Відповідь очевидна.

Тому Україна й багато інших держав говорять про необхідність глибокої реформи ООН, зокрема її Ради Безпеки. І йдеться не про косметичне оновлення фасаду, а про модернізацію фундаменту, стін і крівлі. Існують різні думки, як запобігти зловживанню «правом вето», проте, на жаль, досі вони практично не матеріалізувалися.

При цьому хочу підкреслити: я не є скептиком щодо ООН як організації в цілому. Немає жодної сфери нашого життя, якої не торкнулася би діяльність цієї організації. Рівень роботи ООН – у сфері науки й освіти, операцій з підтримання миру чи захисту навколишнього середовища – безпрецедентний. Якби не було ООН, людству довелося би її вигадати.

ФОРМАТ НОВОЇ ГЕНАСАМБЛЕЇ ДОСІ НЕ УЗГОДЖЕНО

- У вересні має стартувати 75-а сесія Генасамблеї ООН – масштабна подія року для міжнародної політики, яка зазвичай збирає глав держав та урядів. Які зараз плани щодо організації цієї події, чи передбачається приїзд української делегації? Чи ж усе проходитиме у віртуальному форматі?

- Пандемія наклала обмеження на діяльність ООН. Попри те, що державам-членам удалося ухвалити рішення для забезпечення роботи організації на ключових напрямах у особливий період, зараз, на жаль, не йдеться про повноцінне відновлення роботи, зокрема проведення фізичних засідань.

14 липня Радбез провів перше за чотири місяці засідання з фізичною присутністю представників у залі. З 20 липня очікується перша фаза відкриття штабквартири, коли у будівлі зможуть одночасно перебувати не більш як 400 осіб. Прогрес щодо наступних фаз залежатиме від розвитку епідеміологічної ситуації у Нью-Йорку й США загалом. Ми бачимо, що в південних та центральних штатах почалася друга хвиля поширення коронавірусу, тому робити прогнози на найближчі місяці нині складно.

Що ж до початку 75-ї сесії Генасамблеї та її загальних дебатів, які традиційно припадають на третій тиждень вересня, то умови їх проведення остаточно ще не погоджені. Не виключається можливість запису відеозвернень глав держав та урядів, які транслюватимуться в залі Генеральної Асамблеї.

Голова Генасамблеї намагається узгодити з державами підходи, які враховували б непередбачуваний розвиток пандемії не лише у Нью-Йорку, а й у інших куточках світу. Тобто забезпечити для держав-членів рівні можливості участі в загальних дебатах.

Сподіваюся, що найближчим часом удасться узгодити формат проведення Генасамблеї у вересні, оскільки цього вимагають уряди багатьох держав, аби належним чином врахувати все у графіках можливих візитів на найвищому рівні.

ПРІОРИТЕТ ОДИН – ВІДНОВИТИ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ

- На яких пріоритетах Україна зосереджуватиметься під час наступної сесії Генасамблеї?

-Доба «родзинок» і нових проєктів з багатьох причин зараз не актуальна. Були часи, коли Україна на кожній сесії вносила три-чотири нових ініціативи. Деякі з них були важливими, і реалізація їх триває досі. Наприклад, розроблена, у тому числі Україною, у 1990-х роках Конвенція про охорону персоналу ООН та пов’язаного з нею персоналу... Деякі ініціативи у кращому разі мали академічний характер.

Зараз, доки триває війна, у нас залишатиметься єдиний пріоритет – її припинення й відновлення суверенітету й територіальної цілісності України.

А інтелектуальні дискусії на кшталт того, чи існує зв’язок між «спільними цінностями» та «спільним майбутнім», що на певному етапі спричиняв зрив консенсусу в проекті Декларації ООН з відзначення 75-ї річниці заснування, – відкладемо до мирних часів.

Ярослав Довгопол, Вашингтон-Нью-Йорк

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-