Президентські вибори в Польщі: Качинський матиме ще три роки спокою

Президентські вибори в Польщі: Качинський матиме ще три роки спокою

Укрінформ
А вдруге президент Дуда якнайшвидше хоче “очистити” країну від політичного бруду й агресії

Вибори 12 липня стали фінальним акордом президентської кампанії тривалістю майже у півроку. Вони ввійдуть в історію не лише тим, що пандемія COVID-19 призвела до їх перенесення на пізніше, а й запеклою боротьбою, агресивною кампанією і неможливістю спрогнозувати переможця.

У результаті чинний президент Анджей Дуда випередив свого опонента – мера Варшави Рафала Тшасковського – на 2%, що співмірно з населенням Гданська з його понад 400-тисячами мешканців.

ДВІ ПОЛЬЩІ

Із 6 серпня розпочнеться ще одна п’ятирічна каденція Дуди. Чинний президент став другим, після Александера Кваснєвського, президентом в історії демократичної Польщі, якому вдалося переобратися на другий термін.

Утім, на відміну від Кваснєвського, перемоги йому не давалися легко. У 2015 році в суперництві з Броніславом Коморовським він на початку кампанії взагалі не вважався фаворитом. А у 2020 році перед ним стояло у чомусь навіть складніше завдання – утриматися на владному Олімпі, коли всім уже були відомі слабкі сторони президента за попередню п’ятирічку. Хоча Дуда мав у кампанії такий сприятливий чинник як підтримка уряду, але й опір був значним. Йому протистояв досвідчений і харизматичний політик, який зі свіжими силами включився в кампанію за два місяці до виборів. Обидва кандидати розуміли, що перемога, як і поразка, дуже близько, а тому із закоченими рукавами намагалися об’їхати всі повіти Польщі.

Результати виборів до кінця тримали у напруженні обидва непримиренні табори: консервативну Польщу Дуди і ліберальну Тшасковського. Перші оприлюднені результати екзит-полу після закриття виборчих дільниць викликати ейфорію у штабі Дуди і розчарування у штабі Тшасковського: чинний президент, хоч і незначно, але лідирував, випереджаючи суперника на 0,8%. І попри те, що центр Ipsos, який проводив опитування, інформував про неможливість вказати переможця через 2-відсоткову статистичну похибку, ставало зрозумілим, що Дуда, найімовірніше, переміг. Враховуючи, що чинний президент мав “прихований” електорат приблизно в 1,5-2%, і це показав перший тур, можна було припустити, що перевага Дуди після оприлюднення офіційних результатів буде відчутнішою. Так і сталося.

Чи можливою взагалі була перемога опозиційного кандидата Тшасковського? Нинішні коронавірусні реалії явно не сприяють баченню картини світу, виразником якої є мер Варшави. Пандемія COVID-19 і локдаун призвели до зростання ролі національних урядів коштом Спільноти, посилення консервативної моделі світу коштом ліберальної. Тому перемога Тшасковського могла б стати справжньою сенсацією в Європі й певним чином задати тренд відновленню втрачених позицій лібералізму на старому континенті. Насправді, мер Варшави скочив вище голови: він набрав набагато більше голосів, аніж його “Громадянська платформа” на минулорічних парламентських виборах. Тшасковський у другому турі “відвоював” у Дуди більшість воєводств, територіально перемагаючи у 10-ти з 16-ти. Утім цього виявилося замало, оскільки переможець визначається простою більшістю голосів, а таких виявилося більше серед прихильників Дуди.

У своїх політичних уподобаннях під час нинішніх виборів Польща географічно виявилася поділеною майже навпіл: східні воєводства країни, які є біднішіми, підтримали Дуду, а західні – Тшасковського. Так звана “східна стіна” традиційно вже багато років більше підтримує консервативну партію “Право і Справедливість” та її кандидатів у президенти, а захід країни віддає перевагу представникам ліберальних еліт.

Доволі прогнозованим, але від того не менш цікавим, виявився розподіл між кандидатами і по вікових, соціальних групах і територіальних ознаках. Зокрема, Дуда з великою перевагою переміг у жителів сіл (64%), осіб з базовою освітою (77%), а також осіб старшого віку 50+ (понад 60%) та безробітних (65%). Тобто у тих групах, які значною мірою розраховують на патерналістську роль держави, соціальну та матеріальну підтримку. Багато в чому правляча партія “Право і Справедливість” (PiS) це їм гарантувала, реалізовуючи в останні роки ряд соціальних проєктів, спрямованих на підтримку пенсіонерів та малозабезпечених.

У свою чергу, Тшасковський переміг із великим відривом у великих містах із населенням понад 500 тисяч (65%), серед молоді до 30-ти років (63%), людей із вищою освітою (майже 70%).

Фото: PAP
Фото: PAP

Ця кампанія була доволі агресивною й брудною. Штаби обох кандидатів розуміли, що ставка висока, а перемога виборюватиметься невеликою кількістю голосів. Тому кандидати зробили акцент на негативі – залякуванні свого потенційного електорату приходом до влади супротивника. Так, Дуда та його оточення лякали виборців, що у випадку перемоги Тшасковський відбере всі соціальні пільги, надані полякам за останні п’ять років, і що мер Варшави активно пропагуватиме у католицькій Польщі “ЛГБТ-ідеологію”. А Тшасковський та його штаб підкреслювали, що Дуда з Качинським хочуть вивести Польщу з ЄС і повністю знищити демократію у країні.

Рівень протистояння концепцій і стратегій досяг свого апогею на фініші кампанії, коли штаби обох кандидатів вперше в історії президентських виборів так і не змогли домовитися про теледебати перед другим туром. Це показувало рівень антагонізму і несприйняття одне одного.

ЗАВДАННЯ – ВІДОМІ, СПОСОБИ ВИРІШЕННЯ – НІ

Результат виборів: майже 10 мільйонів виборців Тшасковського і трохи більше 10 млн виборців Дуди. Спіраль ненависті й несприйняття протилежної сторони розкручена політиками та ЗМІ настільки сильно, що переможець має із цим рахуватися. Це розуміє і президент Дуда. Вже під час першого публічного виступу після оголошення неповних офіційних результатів виборів він заявив, що його головним завданням зараз буде зниження рівня напруження, “очищення повітря” від політичного бруду й агресії. У знак примирення він запросив до президентського палацу Тшасковського. Утім, мер Варшави та його політичне середовище поки не дуже вірять у щирість намірів Дуди, який чимало доклався до агресивних випадів у бік опонента та його бачення розвитку країни.

Те, що польське суспільство вкрай поляризоване, не є новиною. Такий статус кво: протистояння двох світів – консервативного і ліберального, що в останні два десятиліття представлено двома найбільшими партіями “Право і Справедливість” і “Громадянська платформа” – вже мало свої трагічні наслідки. За останні роки з політичними гаслами на вустах у Польщі мали місце напади на партійні офіси, що завершувалися трагічно, самоспалення чи напад із смертельним наслідком на мера Гданська Павела Адамовича. Здається, що всі політичні табори розуміють: так далі бути не може. Але ніхто не знає рецепту виходу із цієї ситуації.

Що дає перемога Дуди у перспективі найближчих п’яти років? Насамперед, вона гарантує мирне співіснування президента з урядом Матеуша Моравецького принаймні до наступних парламентських виборів восени 2023 року і з подальшою безперешкодною реалізацією програми дій уряду. Зрозуміло, що із Тшасковським правляча коаліція такого комфорту не мала б, а слово “вето” стало б звичним у польському політичному лексиконі.

У міжнародній політиці влада Польщі прагнутиме до глибшої співпраці зі США, дещо послаблюючи зв’язки з ЄС, роблячи ставку на регіональні союзи. У відносинах з Україною загалом не повинно нічого змінитися. Президент Дуда й надалі активно підтримуватиме на міжнародній арені територіальну цілісність України і засуджуватиме російську агресію в Україні. Водночас, у діалозі з Києвом доволі активно порушується питання складного історичного минулого, що може, але зовсім не мусить, гальмувати розвиток співпраці.

Юрій Банахевич, Варшава

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-