В останні місяці турецький Стамбул з популярного туристичного центру перетворився на хаб для повернення людей з різних куточків світу додому. Скористалася цим хабом і Україна. Лише за тиждень через Стамбул до України повернулися 2,5 тисячі громадян. Картини зі Стамбульського аеропорту в ті дні нагадували апокаліптичні сюжети фільму про Армагедон. У ситуації, що постійно змінювалася, за браку нормального сполучення, можливості придбати найнеобхідніше опорою та підтримкою для українців у 15-мільйонному мегаполісі стали наші дипломати в Туреччині. Розмовляємо про це та багато іншого з Генеральним консулом України в Стамбулі Олександром Гаманом.
НОВОПРИБУЛІ НА ЛІКУВАННЯ ПРОХОДЯТЬ ТЕСТ І КАРАНТИН
- Пане Олександре, 5 червня до Туреччини, після 2,5-місячної перерви (з 21 березня), пов’язаної із закриття авіасполучення через світову пандемію, до турецького Стамбула прибули перші громадяни України. Ви раніше розповідали про процес підготовки цього рейсу, отримання дозволів. Скажіть, будь ласка, постфактум, скільки людей прибуло, чи проходитимуть вони 14-денний карантин, чи робили їм у аеропорту тести на COVID-19?
- Загалом прилетіла 81 людина, з них приблизно половина – пацієнти, всі решта – особи супроводу. Планувалося трохи більше, але на жаль, деякі громадяни, що збиралися на лікування, в останній момент відмовилися за рекомендацією українських лікарів через погіршення стану здоров’я.
Одразу після прильоту в усіх – і пацієнтів, і супроводження – взяли матеріал для проведення тесту на коронавірус. Частково пацієнти прилітали вже з тестами ПЛР з України. Але все одно тут робили повторно, на безоплатній основі. Після цього всіх прибулих розмістили на 7-денну обсервацію у клініки чи готелі, з якими клініки мають домовленість. Це однозначна вимога турецької сторони. Термін обсервації зменшили – спочатку передбачалося 14 днів, тепер 7 днів. За результатами тестів серед українців інфікованих COVID-19 немає.
Цей рейс початково призначався лише для повернення українців. Але багато наших громадян на початок травня вже перебували на завершальній стадії отримання дозволів на в’їзд до Туреччини на лікування і тому ми звернулися до авіакомпанії SkyUp і отримали позитивний відгук. Більше того, авіакомпанія надала квитки громадянам, що їхали на лікування, на безоплатній основі, а особам супроводу зі знижкою.
- Чи має лікування в Туреччині обмеження 90 днями безвізового перебування?
- Так, спочатку це 90 днів перебування у безвізовому порядку. Але комусь, як наприклад, при трансплантації кісткового мозку, потрібно залишитися довше. Ці пацієнти та супроводжуючі їх особи оформлятимуть дозволи на проживання – турецьке законодавство це передбачає. Ми сприяємо в цьому громадянам та допомагаємо їм у контактах з місцевою міграційною службою, хоча це не входить до кола обов’язків Генконсульства.
- Скільки людей цим рейсом повернулося в Україну?
- Загалом 151 особа. Це і громадяни України, й іноземці, котрі мали підстави для в’їзду та перебування. З числа громадян України здебільшого це туристи, які тут застрягли, українці, що тут працювали, але через коронавірус втратили роботу.
- Туреччина – одна з небагатьох країн, з якою залишалося сполучення, скажімо пором між портами Чорноморськ та Карасу, що в провінції Сакарья. Наскільки активно користувалися українці цим сполученням?
- Ми почали активно використовувати цей вид транспорту з початку квітня. Перший рейс відбувся 3 квітня, після досягнення домовленостей з «Укрферрі» про те, що компанія готова брати пасажирів, оскільки ця поромна переправа орієнтована на перевезення вантажів та перевізників. Генконсульство в Стамбулі організувало 9 трансферних рейсів з кількістю пасажирів від 20 до 35 зі Стамбула до Карасу (понад 200 км). Трансфер з Анкари забезпечувало Посольство України, з Анталії – наше консульство. Транспортування ускладнювалося обмеженнями щодо пересування між провінціями й містами, а також комендантською годиною, яку в Туреччині запроваджували на вихідних (пором відбуває по суботах). Тому всі українські дипустанови сприяли в оформленні для кожного дозволів на переїзд до порту Карасу.
МЕНШЕ БЮРОКРАТІЇ, БІЛЬШЕ ДОПОМОГИ КОНКРЕТНИМ ЛЮДЯМ
- Стамбул до повного закриття авіасполучення став хабом для повернення громадян багатьох країн, зокрема України, додому. То була гаряча пора: громадяни інколи вимушені були залишатися в транзитній зоні по кілька діб, часом рейси переносили. Скільки громадян України вдалося повернути на батьківщину в той період? Що запам’яталося найбільше?
- Стамбул став тоді фактично єдиним шляхом повернення для громадян України, які застрягли Туреччині чи третіх країнах. З 20 по 28 березня SkyUp здійснив 12 таких авіарейсів. Загалом вилетіло понад 2,5 тисячі українців. Кожен рейс був заповнений майже на 100%. Найбільш пам’ятним був останній політ. Його мали здійснити до півночі з 27 на 28 березня, бо за указом Президента Туреччини після 27 березня авіасполучення повністю припинялося. Ми й усі пасажири вже були в аеропорту. Але рейс затримувався, оскільки літак запізнився з попереднього рейсу. Згодом в авіакомпанії повідомили, що турецька сторона скасувала рейс, бо літак не встигає вилетіти до початку заборони авіасполучення. А в нас в аеропорту чекає понад 200 громадян. Ми намагалися заспокоїти їх, хоча самі ще не знали, чи той рейс відбудеться. Ми підняли серед ночі керівництво і міста, і аеропорту, аби отримати дозвіл на переліт. Літак прибув десь о третій ночі, а вилетів о п’ятій. Ці чотири години очікування й хвилювань найбільше закарбувалися в пам’яті. Ми дуже вдячні турецькій стороні за сприяння у вирішенні цього питання.
- Відправляючи останній рейс до України 5 червня, ви зустрічалися з віцегубернатором Стамбула, офіс якого знаходиться в аеропорту. Це той контакт, що допоміг вирішити питання?
- Завдяки особисто Ісмаілу Шанли та налагодженій співпраці з нашими турецькими партнерами, ми мали доступ до наших громадян у транзитній зоні аеропорту в будь-який час, аби забезпечувати їх необхідним, зокрема продуктами харчування та засобами захисту. Більше того, згодом і турецька сторона допомагала з харчуванням. Окремі турецькі бізнесмени виявили ініціативу – щодня безкорисливо по кілька разів підвозили продуктові набори. Це було дуже важливо відчути у цих форс-мажорних обставинах практичну підтримку.
Пригадую ще один випадок, коли транзитом прибуло близько 35 наших громадян з Латинської Америки. Коли наступний рейс – невідомо, виходити з транзитної зони не можна. Непроста ситуація. Тоді турецька сторона посприяла, аби громадяни все ж покинули приміщення аеропорту й розмістилися в готелі.
- За цей час Генконсульству та вам особисто довелося виконувати ще й досить нетипові завдання…
- Так, від забезпечення водою та продуктовими наборами, захисними засобами громадян у аеропорту – до доставки біоматеріалів для проведення медичних досліджень, а також дозаправки яхти в морі.
У наших моряків, які йшли до Одеси, закінчувалося пальне й продукти харчування, ситуація ставала критичною, бо порти відмовляли їм у заході для дозаправки. Тоді дуже допоміг наш почесний консул у Чанаккале Мехмет Ішик. Турецька сторона дала згоду на дозаправку та забезпечення екіпажу продуктами харчування і згодом яхта дісталася Одеси.
Ще на постійній основі передавали ліки для онкохворих, які через ситуацію з коронавірусом, не могли потрапити на лікування до Туреччини. Розробили своєрідну процедуру: клініки готували документи на ліки, привозили до нас, а ми вже передавали.
- Генконсульство України в Стамбулі відновило прийом громадян 27 травня. Ви розповідали про вжиті заходи та про порядок попереднього запису. Можете підбити підсумки роботи?
- З 27 травня по 6 червня вчинено 218 консульських дій. Реально приймаємо понад 20 громадян щодня. Робимо це за попереднім записом. Звичайно, приходять і ті, хто не чув про попередній запис. Намагаємося допомогти, іноді робимо винятки, приймаємо поза годинами прийому.
Для нас це не просто робота, бюрократія, перелік обов’язків. Усі готові увійти в ситуацію, надати психологічну, іншу підтримку. Стараємося, щоб у нас громадяни України бачили не лише бюрократів, офіційних представників держави, а й звичайних людей. Зараз нас усього 13 – і дипломатів, й адміністративно-технічного складу та тих, хто працює за цивільно-правовим договором. Така собі дюжина. (Сміється).
РОСІЯ НА ВСІХ МАЙДАНЧИКАХ НАМАГАЄТЬСЯ ЛЕГАЛІЗУВАТИ ОКУПАЦІЮ КРИМУ
- Ви суміщаєте посаду Генерального консула України в Стамбулі та представника України при Організації чорноморського економічного співробітництва. Робота ОЧЕС загальмувала після тимчасової окупації Росією Кримського півострова та початку війни на сході. Що зараз відбувається на майданчику ОЧЕС?
- Ситуація в ОЧЕС зараз не найкраща, після 2014 року багато ініціатив і проєктів не реалізуються через тимчасову окупацію Криму. Ні для кого не є таємницею, що Росія на всіх майданчиках докладає всіх зусиль, аби легалізувати свою агресію проти України та тимчасову окупацію Кримського півострова. Через ці спроби багато колишніх проєктів просто не можуть бути реалізовані. Наприклад, вони намагаються включати своїх представників до різних комісій, заохочувати бізнес працювати з Кримом, проводити різні культурні, бізнесові заходи. Усе з однією метою – легалізувати свої протиправні дії. Ми ж маємо іншу мету – інформувати секретаріат ОЧЕС та країни, що входять до організації, про реальну ситуацію в Криму. При цьому, ми вважаємо ОЧЕС важливим майданчиком для відстоювання інтересів нашої держави в чорноморському регіоні та розвитку економічних відносин з державами – учасницями організації.
- Пам’ятаю, торік завдяки зусиллям посольства та генконсульства вдалося запобігти декільком таким заходам…
- Росія використовує всі засоби… Але ми маємо гарного союзника – Туреччину, її керівництво. Тому вдається протидіяти діям російської сторони. Щодо торішнього квазіфоруму, то саме завдяки підтримці турецької влади, а також кримськотатарської громади Стамбула нам вдається запобігати їх проведенню або ж в тих масштабах, що планувалися. Щодо іншого так званого «форуму», то він проводився в умовах жорсткої «конспірації», навіть без публічного оголошення про місце проведення.
- Здобуття незалежності Православною церквою України Росія також всіляко протидіяла. Генконсульство має тісні зв’язки зі Вселенським патріархатом. Зараз так само активно комунікуєте?
- Справді, відносини зі Вселенським патріархатом склалися дуже хороші. Незалежна українська церква завжди була мрією та потребою України. Представники Вселенського патріархату дуже досвідчені дипломати, з ними завжди приємно спілкуватися, і ми досить часто це робимо.
Вселенський Патріархат активно підтримує українську громаду Туреччини. Кілька років тому надано дозвіл на проведення богослужінь українською мовою, що стало надзвичайно важливою подією для місцевих українців. Вселенський Патріарх Варфоломій щороку особисто очолює богослужіння зі вшанування пам’яті жертв Голодомору в Україні. Вже стало гарною традицією на Великдень ставити на території Вселенського патріархату українське писанкове дерево, створене нашою громадою Стамбула. Воно викликає захоплення в людей, які у святкові дні відвідують Патріархат. І лишається на пам’ятних фото.
- Завдяки пошуковим роботам знайдено та відновлено могилу представника екзильного уряду УНР в Туреччині Володимира Мурського. Триває робота над вивченням його праць…
- Віднайдення могили Володимира Мурського для нас стало справді важливою подією, над чим працювало Генконсульство та активістка Українського культурного товариства Алія Усенова. Історія повторюється… Рівно сто років тому дипломат і громадський діяч Володимир Мурський, працюючи в Стамбулі, робив фактично те саме, що робили й робимо ми. Він активно спілкувався зі Вселенським патріархатом, працював над тим, щоб Україна отримала власну помісну церкву. Мені особисто було дуже приємно стати свідком та учасником процесу завершення справи, яку наші попередники почали століття тому. Ми вдячні Вселенському патріархатові та особисто Патріарху Варфоломію за підтримку й реалізацію цієї ідеї. Нині йде робота над перекладом праць Мурського, які були видані турецькою мовою наприкінці 20-х років минулого століття. Уявіть, сто років тому Україна стояла перед аналогічними викликами, що й сьогодні – боротьба за незалежність держави та української церкви в умовах тиску та збройної агресії Росії.
ЖИВОПИС, КІНО, БАЛЕТ…
- Наприкінці травня на останньому засіданні Координаційної ради представників українських громад Туреччини ви наголосили, що через COVID-19 довелося скасувати велику кількість заходів, частину перевести в онлайн. Розкажіть, будь ласка, про це докладніше.
- Так, ситуація з коронавірусом підкоригувала наші плани. Мусимо шукати нові форми співпраці. Торік відбувся захід Art Residency, який мав значний успіх серед тутешніх мистецьких кіл та пересічних громадян. Куратор проєкту – Поліна Сьомочкіна. Ідея полягає в тому, що кілька українських художників прибувають до Стамбула, протягом 10 днів створюють свої роботи натхненні особливою атмосферою цього міста. За результатами проводимо виставку. Цього року планували її в кінці березня – на початку квітня, та через епідситуацію від ідеї довелося відмовитися. Довелося шукати нові форми. і тепер ця виставка діє в онлайн-форматі. У ній беруть участь художники зі всього світу. Це унікальний проєкт. Дуже раджу відвідати цю онлайн-виставку.
- Одним із найяскравіших та наймасштабніших заходів, які проводило Генконсульство торік, стали Дні українського кіно. Чи плануєте проводити фестиваль і в якому форматі цього року?
- Ми не відкинули цю ідею. Все залежатиме від епідеміологічної ситуації в світі та Туреччині зокрема. Наразі ми спілкуємося з нашими партнерами у Києві, вже маємо попередні домовленості з мерією Бейоглу (район Стамбула - ред.), яка минулого року виступила нашим партнером щодо місця проведення. Це непросто, але схиляємося до «живого», не онлайнового формату. Надихає популярність події, організованої восени минулого року, та схвальні відгуки глядачів.
Ще в планах були виступи українських артистів балету на одній з найбільших сцен Стамбула, про що попередньо домовилися з турецькою стороною. Поки що перенесли. Але турецька сторона на всіх рівнях сприяє та допомагає в реалізації наших задумів. Ми не мали жодної відмови.
У СТАМБУЛІ ДІЄ П’ЯТЬ УКРАЇНСЬКИХ ТОВАРИСТВ ТА ШІСТЬ ШКІЛ
- Розкажіть про українську та кримськотатарські громади. Скільки їх існує? Як взаємодієте?
- У консульському окрузі офіційно зареєстровано п’ять українських товариств: два в Стамбулі, два в Ізмірі й одне в Бурсі. При товариствах, за нашого сприяння, діють шість українських шкіл. У Стамбулі дві суботні школи при Українському товаристві взаємодопомоги: по одній у європейській та азійській частинах міста. При Українському культурному товаристві на щоденній основі функціонує Міжнародний український ліцей імені Тараса Шевченка і по одній суботній школі при кожному товаристві у Бурсі та Ізмірі. Кількість дітей, що відвідують суботні школи, з часом зростає. Коли почали їх створювати, то песимістів було більше, ніж оптимістів. Сподіваюся, що новий навчальний рік восени розпочнеться, і жоден коронавірус не стане на заваді.
Сьогодні ж, в умовах карантину, уся діяльність товариств переведена в онлайн-формат. Так пройшли заходи, приурочені до важливих дат у історії України, Дня пам’яті й примирення, комеморативні заходи, міжнародний День вишиванки, Великдень, Міжнародний день захисту дітей та інші. Школи проводили різні конкурси, записували відеозвернення, і, думаю, опанували через нинішній специфічний режим нові навички.
Що ж до кримськотатарських громад в Туреччині, то вони досить активно співпрацюють і з генконсульством, і між собою та українськими товариствами. Усі ми пам’ятаємо нашу спільну акцію Об’єднані прапором – #LiberateCrimea, – яка відбулася в червні минулого року й була приурочена до 5-ї річниці окупації Росією Криму. За ініціативи кримських татар Стамбула в центрі міста відбулася не одна акція, метою якої є привернення уваги до питання окупації частини території України та збройної агресії РФ проти нашої держави. І ми безмежно вдячні за цю активність нашим кримськотатарським друзям.
Нещодавно було реалізовано проєкт – видано збірку українських та кримськотатарських казок з перекладом турецькою мовою. Участь у проєкті брали діти, зокрема з Криму. Це видання ілюстроване дитячими малюнками.
- Які з найуспішніших проєктів громади можете назвати? Над чим нині вона працює?
- Нещодавно за ініціативи української громади в Стамбулі, з благословення Вселенського Патріарха Варфоломія в церкві на Фатіху відбулася безпрецедентна подія – літургія українською мовою у форматі онлайн, яку служив Архімандрит Харлампій.
Усі проєкти, які реалізуємо з нашими товариствами, сприяють популяризації України в Туреччині. Серед них Дні України в Стамбулі, Дні української культури в Бурсі, фотовиставка про Чорнобиль у Стамбулі та Ізмірі, писанкова експозиція в Патріархаті, публікація в турецькому ЗМІ про Володимира Мурського, видання книги казок.
З приємністю згадую проект «Мрійники». Група дітей з «червоної зони» сходу України, де нині йде війна, декілька днів спілкувалися в Стамбулі зі своїми ровесниками, ділилися з ними історіями, і вони спільно створювали візію майбутнього України.
- Пане Генконсуле, ви працюєте в Туреччині вже майже три роки. Яке ваше загальне враження від країни перебування? Чим вразила чи здивувала Туреччина?
- Туреччина для українців радше невідома, ніж відома. І це попри велику кількість наших співгромадян, котрі проїздять на літній відпочинок. Під час такого «лінивого» відпочинку мало що вдається пізнати. Насправді ж Туреччина – країна з унікальною історією та пам’ятками, які не зустрінеш більше ніде у світі. Країна дуже різноманітна і неповторна. І, звичайно, наші країни мають чимало спільного, яке нас поєднує.
Мені дуже подобається доброзичливість турків. Я кажу про всі рівні спілкування. Попервах, коли освоював водіння авто в Стамбулі, часто блукав, запитував дорогу. Пересічні громадяни, попри мовний бар’єр, намагалися допомагати всіма силами, пояснювали, показували дорогу.
Якщо говорити про практичні речі, то імпонує тутешній стиль ведення бізнесу, вміння працювати швидко та якісно. А перше, що впадає в око, це турецькі дороги. Якісні та довго служать. Мені як водієві з досвідом, хотілося б бачити такі дороги в Україні. Радий, що вже маємо певний досвід співпраці з турецькими компаніями з будівництва доріг в Україні.
- Наскільки знаю, ви сприяєте у створенні українських аудіогідів. Уже маємо два – у соборі Софії та палаці Топкапи в Стамбулі. Десь ще плануєте?
- Зараз спільно з волонтерами з «Guide-UA» завершуємо роботу над запуском аудіогіда в палаці Долмабахче в Стамбулі. Попереду інші відомі пам’ятки Туреччини не тільки у Стамбулі, але й в Ізмірі (Ефес) та Чанаккале (Троя).
Ольга Будник, Анкара.