Ворожий коронавірус: Як вплине пандемія на конфлікти у світі
Пандемія коронавірусу створила в світі безпрецедентну надзвичайну ситуацію у сфері охорони здоров’я. Хоча пов’язані з новим коронавірусом проблеми не оминули практично жодної держави, найбільш гостро вони відчуваються у регіонах світу, що й так були крихкими або перебували в горнилі конфлікту. Хоча карантинні обмеження де-не-де починають послаблювати, наслідки пандемії ми відчуватимемо ще довго.
Ґрунтуючись на аналізі бельгійсько-американського аналітичного центру “Міжнародна кризова група”, Укрінформ визначив сфери особливого занепокоєння.
ВРАЗЛИВІСТЬ НАСЕЛЕННЯ У ЗОНАХ АКТИВНИХ КОНФЛІКТІВ
Хоча пандемія нового коронавірусу, передусім, стосується саме громадського здоров’я, ця масштабна криза випробовує й інші сфери життя держав. У багатьох регіонах світу, особливо охоплених збройними й іншими конфліктами, система охорони здоров’я незадовільно функціонувала й у звичайні часи, що вже казати про надзвичайні ситуації. Погане управління, корупція, іноземні санкції – ці згубні явища мають ще більш руйнівний вплив на тлі глобальної пандемії.
Збройні конфлікти також зовсім не сприяють гуманітарним організаціям у наданні допомоги. Як показав приклад боротьби із лихоманкою Ебола в Конго минулого року, втручання збройних елементів може суттєво відкласти перемогу над хворобою. Бойовики тут нерідко завдавали ударів по медичних об’єктах, незважаючи на присутність миротворців ООН. Ситуацію погіршує й той факт, що в нестабільних державах громадськість часто не має довіри до влади й не охоче виконує її рекомендації.
На переконання аналітиків “Міжнародної кризової групи”, з усіх конфліктних регіонів світу – саме в Сирії та Ємені ризик гострого спалаху COVID-19 є найвищим. Якщо прогнози справдяться, це матиме руйнівні наслідки для населення не лише цих країн, а й цілих регіонів, адже вірус не визнає жодних кордонів. Сотні тисяч жителів таборів для внутрішньо переміщених осіб і біженців перебувають у групі підвищеного ризику інфікування. Слаборозвинена медицина зменшує їхні шанси на виживання. Своєю чергою, це провокує сусідні країни припиняти прийом біженців, яким часто нікуди йти.
НІВЕЛЮВАННЯ УСТАЛЕНИХ КАНАЛІВ РОЗВ’ЯЗАННЯ КОНФЛІКТІВ
Пандемія також значно ослаблює можливості міжнародних організацій, ланцюги постачання яких раптово перервалися. Припинення авіасполучення призвело й до скасування багатьох мирних перемовин, учасники яких не мали фізичної змоги дістатися до місця зустрічі. На жаль, віртуальні й інші форми віддаленого спілкування в таких умовах часто не працюють. Зрозуміло також, що пандемія, незважаючи на свій глобальний характер, примусила світових лідерів значно більше уваги приділяти ситуації всередині власної держави й менше – зовнішній політиці.
Не оминули проблеми й миротворців. Хоча дислокованому по всьому світу особовому складу переважно вдалося уберегтися від інфікування, ще на початку березня секретаріат ООН попросив деякі держави, у тому числі Китай та Італію, тимчасово припинити ротацію своїх підрозділів на час пандемії у цілях запобігання поширенню хвороби. Це ускладнило життя “блакитних беретів”, погіршивши їхній моральний та фізичний стан, а отже – ефективність їхньої діяльності.
Не слід забувати й про медіа та правозахисні організації, які переважно повністю втратили можливість вести репортажі із місця подій. Непевна ситуація дозволила й деяким державам обмежити свободу слова. Так, Єгипет позбавив акредитації журналіста “Guardian”, а Китай депортував кількох американських репортерів.
ЗАГРОЗИ СОЦІАЛЬНОМУ ПОРЯДКУ
У ближній перспективі COVID-19 призводить до спаду громадської активності, оскільки люди уникають масових зібрань. Утім економічні та інші наслідки тривалого карантину спроможні суттєво підвищити градус напруження між населенням та владою. Розпорошені сили правоохоронних органів, змушених виконувати багато невластивих їм функцій, навряд чи зможуть стримати громадську непокору, особливо зважаючи на масове невдоволення населення реакцією влади на пандемію.
Перші ознаки цього вже помітні у Венесуелі, Бразилії та Італії, де відбулися заворушення у в’язницях через обмежувальні заходи, пов’язані із COVID-19. Пам’ятаймо й про Нові Санжари та сутички після евакуації українців з Балі. Обидва випадки демонструють вибухонебезпечність чинної ситуації.
Навіть у тих країнах, що вже пройшли найгірші етапи пандемії, COVID-19 може посіяти зерна майбутніх конфліктів, якщо глобальна рецесія триватиме, обмеження на пересування перервуть ланцюжки постачання, підприємства закриватимуться, а рівень безробіття зростатиме. Багатьом туристичним регіонам світу, які через пандемію не побачать відвідувачів улітку, слід готуватися до гіршого.
Особливу увагу країнам із великою різноманітністю населення слід приділити ксенофобським сантиментам, що можуть виникати у багатьох випадках, зокрема, наприклад, на фоні расистських заяв США, які послідовно називають COVID-19 “китайським вірусом”.
ПОЛІТИЧНА ЕКСПЛУАТАЦІЯ ПАНДЕМІЇ
На цьому тлі політичне керівництво може намагатися використати пандемію для зміцнення власної влади або просування своїх інтересів за кордоном. Зваба продовжувати вимушені обмеження на масові збори понад необхідний мінімум може бути надто сильною для багатьох політиків, особливо в нестабільних державах. Ще одним потенційним ризиком є падіння державної вертикалі через масове інфікування. Приміром, у Буркіна Фасо COVID-19 підтвердили вже в кількох членів уряду. Десятки випадків зафіксовано й серед керівництва Ірану.
З огляду на пандемію, багато запитань виникає до ймовірності проведення практично всіх виборів, запланованих на цей рік. У Болівії тимчасовий президент країни вже на невизначений час відклала голосування за нового главу держави. На Шрі-Ланці парламентські вибори теж проведені не будуть. Багато запитань викликають і листопадові президентські вибори у США, які законодавчо перенести дуже складно, але Дональд Трамп вже не раз демонстрував вкрай творчі підходи до вирішення проблем.
Суттєво зменшена увага світової спільноти до подій на міжнародній арені може заохотити деякі держав нишком просувати свої зовнішньополітичні цілі. Такий стан сприятиме джихадистам у намірі посилити свої позиції у Африці та на Середньому Сході. Саме нестабільна ситуація в ослабленій громадянською війною Сирії після 2011 року дала змогу ІДІЛ досягти могутності. Водночас, неспроможність взяти хворобу під контроль може налаштувати місцеве населення на підконтрольних територіях проти бойовиків. Усе це стосується й українського Донбасу.
ЗМІНИ СВІТОВОГО ПОРЯДКУ
Нарешті чинна боротьба за персональне медичне захисне спорядження, а також суттєві перебої у ланцюжках постачання, викликані запровадженим у Китаї карантином, показали, наскільки сучасний світ залежний від Піднебесної. Якщо під час економічної кризи 2008 року США мали достатньо впливу, аби одноосібно очолити реакцію світу, то нині роль Штатів на міжнародній арені суттєво менша. Дональд Трамп пересварився чи не з усіма колишніми партнерами як у Європі, так і в Азії, натомість Китай наполегливими фінансовими та гуманітарними інтервенціями здобуває собі все більше союзників. Зрушенню терезів світової політики сприяє й конфлікт між членами ЄС, яким усе важче дається пошук спільного знаменника. З необачної подачі США світова спільнота тепер ставить під сумнів спроможність ВООЗ реагувати на пандемії, що побічно посилює й дискусію стосовно необхідності реформи ООН та інших міжнародних інституцій. Пандемія COVID-19 дала змогу наочно порівняти ефективність демократичних та авторитарних держав у реагуванні на серйозну кризу.
НЕМАЄ ЛИХА БЕЗ ДОБРА
Водночас, у деяких аспектах пандемія має й позитивні результати. Хоча першою реакцією більшості держав був негайний протекціонізм, з плином часу з’являється все більше розуміння, що здолати глобальну проблему можливо лише глобальними зусиллями.
ОАЕ передали Ірану 30 тонн гуманітарної допомоги; Дональд Трамп запропонував допомогу Кім Чен Ину, на що отримав лист із щирими подяками; Колумбія вперше за рік провела офіційні перемовини з Венесуелою; Філіппіни оголосили про одностороннє припинення вогню у війні із комуністами-заколотниками; обмін інформацією про поширення COVID-19 і прогрес у створенні вакцини – безпрецедентний. Всі ці приклади співпраці були нечуваними на початку року, до того, як у всіх з’явився спільний невидимий ворог. Влада та опозиція багатьох країн демонструють безпрецедентну з часів Другої світової війни політичну єдність, відклавши на час пандемії свої колишні суперечки. Будемо сподіватися, що після перемоги над вірусом бодай деякі із цих здобутків залишаться в силі.
ШЛЯХ У МАЙБУТНЄ
Хоча постпандемічний світ буде точно іншим, поки що зарано робити висновки, чи стане він кращим. Хочеться вірити, що розуміння спільного блага пересилить прагнення миттєвої вигоди. Багатшим державам слід збільшити фінансування гуманітарних ініціатив, особливо тих, що стосуються допомоги біженцям і внутрішньо переміщеним особам. Їм також необхідно підтримати системи охорони здоров’я й фінансову стабільність країн, що розвиваються. Варто знову звернути увагу на мирні перемовини в регіонах, де тривають конфлікти, та забезпечити нагляд за дотриманням демократичних процедур у тих державах, де вибори були виправдано відкладені. Нарешті, на підтримку заслуговують і медіа, які виконують дуже важливу роботу з інформування суспільства.
Лише об’єднавшись, ми вийдемо із цього сильнішими.
Максим Наливайко, Оттава
