Перша віртуальна «Норманді»
Як усі пам’ятають, у квітні цього року мав пройти саміт Нормандської Четвірки. Про це з оптимізмом і натяком на надію оголосили 9 грудня 2019 року лідери країн-учасниць формату після багатогодинних переговорів у Парижі. Це була крута новина – лідери Німеччини, Франції, України та Росії після такої тривалої перерви готові зустрітися вже через 4 місяці. Адже для підготовки того паризького саміту знадобилося понад 3 роки, попри те, що провести його також обіцяли досить швидко.
Чи не повторюється ситуація? Хочеться сподіватися, що ні. Але проблема в тому (якщо відволіктися від пандемії, яка унеможливила проведення будь-якої міжнародної зустрічі у нормальному режимі), що й підстав для нового саміту «Норманді», прямо скажімо, зовсім небагато, адже рішення попереднього не виконуються.
«Ми констатували, і ніхто не заперечував, що істотні частини паризьких рішень ще не виконані», – розповів глава німецького МЗС Гайко Маас про свої телефонні переговори з трьома іншими колегами. Усі міністри погодилися провести спільну відеоконференцію 30 квітня.
Маас, який ініціював цю віртуальну зустріч, зізнався, що дуже радіє, що вона відбудеться, адже «необхідно надати паризьким рішенням нового імпульсу».
УКРАЇНА – ЗА ІМПУЛЬСИ ТА РЕГУЛЯРНІСТЬ
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, для якого перемовини у форматі четвірки будуть першими, цілковито за “імпульси”. Він налаштований активно працювати над тим, аби підготувати наступний саміт, який за чергою має пройти в Берліні. Наш міністр також визнає, що потреба в розмові давно назріла, «адже ми бачимо, що рішення нормандського паризького саміту пробуксовують». З позитиву тут хіба що обміни й повернення незаконно утримуваних громадян.
Кулеба не сумнівається, що найскладнішою частиною розмови в четвер стане «встановлення причини, чому на інших напрямах, з інших питань у нас відбувається стагнація».
Завдання міністрів наразі – напрацювати хоча б начерки рішень наявних проблем і «надати імпульс» Тристоронній контактній групі, щоб вона уже безпосередньо опікувалася розробкою детальних рішень, ну й, звісно, «надати імпульс їх імплементації, щоб відкрити шлях до наступного саміту в Берліні, де потрібно буде досягати нових домовленостей і рухатися шляхом до припинення війни, деокупації українських територій і, зрештою, до припинення російської агресії загалом», – заявив дипломат під час онлайн-брифінгу 28 квітня.
Дмитро Кулеба «дуже хотів би», щоб розмови міністрів закордонних справ у нормандському форматі стали регулярними, щоб вони відбувалися не «спорадично» та не «як Великдень – раз на рік». Що ж, у нового глави українського МЗС усе ще попереду. Мабуть, нове обличчя надасть нової динаміки процесу спілкування і дасть змогу міністрам «більш оперативно реагувати на динаміку подій і, відповідно, штовхати речі вперед».
Вітчизняні експерти, щоправда, налаштовані не так оптимістично. Приміром, директор Інституту світової політики Євген Магда вважає, що зустріч міністрів закордонних справ країн Нормандського формату не принесе жодного прориву в процесі врегулювання ситуації на Донбасі. Лавров, за словами експерта, прогнозовано наполягатиме на внесенні змін до Конституції України заради закріплення «особливого статусу Донбасу», проте ця вимога для України є неприйнятною. Списи ламатимуться й довкола Паризького комюніке за підсумками зустрічі учасників Нормандського формату, кожна зі сторін переговорів запропонує власне тлумачення послідовності виконання цих домовленостей.
«Ризикну стверджувати, – каже Магда, – що цього року зустріч лідерів Нормандського формату не відбудеться, оскільки публічні протиріччя залишаються непереборними. Проте це не означає, що Москва готова піти з Донбасу чи відмовитися від прагнення нав’язати власну гру Україні без жодного посередництва».
НІМЕЦЬКА СТОРОНА В ОБЕРЕЖНОМУ ОПТИМІЗМІ
Не розраховують на прориви й німецькі експерти. Хоча Міріам Космел, старший експерт з питань Східної Європи та європейського сусідства Програми «Майбутнє Європи» Фонду Бертельсмана, очікує від віртуальної зустрічі міністрів нормандського формату «певних, але не важливих подальших кроків». Досягнути дійсно важливих речей можна буде, сподівається вона, лише на наступному саміті. На запитання, чи він можливий цього року, ухильно зауважує, що до такої зустрічі на вищому рівні «ще дуже далеко».
«Бентежить» експерта те, що перемир’я порушується знову й знову. Це ще більше погіршує і без того складну ситуацію блокування роботи СММ з боку проросійських бойовиків і цивільних осіб на лінії контактів з обох боків.
Росія, безумовно, «з руйнівною силою» вражена спалахом COVID-19, зауважує експерт. «Чи призведе це до зміни політики щодо окупації України? Можна на це сподіватися, але не робити на це ставку», – каже Космел. Вона вважає, що варто «спробувати використати потенційну потребу Росії в допомозі та ув’язати пропозиції підтримки з конкретними вимогами до її дій та намагань впливу в Україні».
Для експерта берлінського Фонду «Наука і політика» Сюзан Стюарт також «важко уявити, чого можна досягти на зустрічі, хоч в який би спосіб вона відбувалася, крім повторення заяв про волю всіх сторін продовжувати працювати над виконанням цих пунктів».
Найбільш тривожним, з її точки зору, є погіршення гуманітарної ситуації в зоні конфлікту, особливо на окупованих територіях. На думку експерта, саме ця тема має бути наразі головним пріоритетом, адже треба врятувати життя та забезпечити людей на місці найнеобхіднішим.
На тлі пандемії коронавірусу темі війни в Україні дійсно приділяється менше уваги, визнає Стюарт. І з сумом додає, що вже певний час до того тема була аж ніяк не в топі європейського списку пріоритетів. Хоча і Німеччина, і Франція продовжують брати активну участь у «нормандському форматі». Тож Стюарт «не вірить, що ЄС запросто проігнорує ситуацію і дасть Путіну діяти з розв’язаними руками». Але не вірить також і в те, що Росія, з огляду на пандемію, втратить інтерес до утримання контролю над так званими «народними республіками».
«Порядок денний Росії щодо України не змінився, Путін та його зовнішньополітична еліта виявилися дуже вмілими у використанні слабких сторін інших», – зауважує аналітик.
«Ціни на нафту обрушилися, підтримка агресії на Донбасі стає для Росії все більш коштовною, але Росія не скористалася шансом, аби покращити ситуацію», – погоджується депутат німецького Бундестагу, голова міжпарламентської групи дружби з Україною Омід Нуріпур. Чим Росія скористалася в часи пандемії коронавірусу, так це тим, аби розповсюджувати в ЄС свої фейкові новини та робити все для того, аби не дати Європі стабілізуватися, додає він.
Нинішня криза, викликана пандемією, не повинна призвести до того, щоб Україна пішла з порядку денного, підкреслює політик. Західні партнери, на його переконання, мають продовжувати стояти на стороні України проти російської агресії, а також допомагати їй у проведенні реформ.
«Але це не означає, що треба зараз проводити вибори або вносити зміни у Конституцію, оскільки режим припинення вогню не виконується; отже в цьому аспекті треба відкинути вимоги Росії», – уточнює Нуріпур. Попри весь скепсис щодо результатів нинішньої віртуальної зустрічі, він цілком припускає, що саміт четвірки може відбутися ще цього року, якщо дипломати активно попрацюють наступними місяцями. Депутат вважає, що Німеччина має використати своє президентство в Раді ЄС у другому півріччі для того, щоб говорити не тільки про COVID-19, а й про російську агресію. Зокрема про те, що якщо потрібні кроки у виконанні Мінська, треба змусити рухатися саме Росію.
Якщо політики не уникають коментарів, добитися їх від німецьких дипломатів не вдалося. На урядових брифінгах на відповідні запитання, хоч би в якому формулюванні вони лунали, за звичаєм відповідають: «Ми не можемо передбачити, про що йтиметься на зустрічі». Запит чотирьом дипломатам МЗС, які працюють у різних департаментах, але всі так чи інакше мають відношення до української проблематики, завершився тим, що від усіх них порадили звернутися до пресслужби відомства. Звідти й самі надіслали «відповідь» (їм переадресували запит Укрінформу з офісів дипломатів, називати яких не будемо), порадивши продивитися відео, в якому міністр Маас власне анонсує відеоконференцію. Щоправда, слід визнати, вони були ввічливими настільки, що вказали, з якої хвилини треба дивитися.
ФРАНЦЇЇ НЕ ДО ТОГО
Франція, у столиці якої 9 грудня минулого року пройшов саміт у Нормандському форматі, цього разу взагалі відмовчується. Фактично жодних заяв, коментарів. Воно й зрозуміло: відеоконференцію організовує за чергою німецька сторона – їй і карти в руки. До того ж країна поглинута боротьбою з коронавірусом, який забирає всю увагу як громадян, так і політиків.
На цей аспект звертає увагу французька дослідниця проблематики відносин України і Росії, письменниця та публіцист Галя Акерман. Вона вважає, що епідемія коронавірусу відволіче увагу суспільства і ЗМІ від «нормандського формату» і Мінських домовленостей загалом.
До власне самих домовленостей у експерта багато питань.
«Я вже багато років вважаю, що Мінські домовленості, які є базою для переговорів у «нормандському форматі», не можуть бути реалізованими», – доводить експерт свою думку. За її словами, все, що нині відбувається на Донбасі – це «повільний дрейф у бік заморожування цього конфлікту».
Водночас Акерман переконана, що Росія жодним чином не збирається приєднувати до свого складу ці «республіки».
«Звичайно, жодних чесних виборів там бути не може. Якесь просування із цими «ДНР» і «ЛНР» може відбутися, якщо ті режими, які там перебувають при владі, просто поваляться. Тобто, якщо Росія, грубо кажучи, їх «кине». Але Росія, навіть якщо там справи будуть кепські, принаймні, доки Путін при владі, не зможе цього зробити. Адже це буде ляпас Путіну», – заявляє французька дослідниця.
Вона висловлює переконання, що в українському суспільстві й навіть довкола соратників президента Володимира Зеленського є достатньо людей, які розуміють, що ця проблема «глибинним способом» є невирішуваною.
«Думаю, що політична мужність полягала б у тому, щоб це визнати та провести якийсь «Мінськ-3» і переглянути ці домовленості. Їм уже багато років, і вагомих просувань немає. Жодного прориву не буде», – радить експерт.
А ЩО РОСІЯ?
А Росія як завжди. Звалює все на українську сторону, яка, мовляв, нічого не робить у напрямі встановлення миру (такого, який подобається Кремлю, звичайно ж).
Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров на спілкуванні з двома знайомими та одним новим колегою погодився, але перспективу саміту Четвірки оцінив як примарну.
Він розлого висловився 27 квітня з приводу запланованої відеоконференції. Отже, за словами Лаврова, «ні про який саміт не може бути й мови». Звісно ж через «позицію, яку зайняв Київ», який, мовляв, блокує виконання всього, що було погоджено в Парижі, блокує на рівні Тристоронньої Контактної групи, Верховної Ради, Уряду, тобто скрізь, де тільки можливо.
Кинув Лавров камінь і в огород Німеччини, яка власне й виступила ініціатором нинішньої віртуальної зустрічі. Не сподобався російському дипломатові запропонований Берліном порядок денний: мовляв, немає там жодного слова «про політичні домовленості, які стосуються політичної реформи, які стосуються так званої формули Штайнмаєра, що погоджує надання Донбасу особливого статусу з проведенням виборів, і там немає ані слова про те, як особливий статус Донбасу в юридичному плані повинен бути інкорпорований на постійній основі в українське законодавство». Стара пісня, чи не так? Замутити «вибори», протягнути особливий статус, використавши для цього ім’я німецького президента, нагнути українську Конституцію – цього Кремль домагається вже давно.
А те, що акцент у пропонованих для обговорення темах робиться на обміні утримуваними особами, доступі СММ ОБСЄ на територію так званих ЛДНР, розмінуванні, безпекових питаннях, не цікавить очільника російської дипслужби, мовляв, такі собі незначущі дрібниці.
До того ж, російський міністр наступного дня, 28 квітня, схоже, додумав свою думу про Україну і зажадав від глави ОП України Андрія Єрмака виконати домовленість про «консультативну раду», яку Єрмак із заступником голови АП РФ Дмитром Козаком підписали в Мінську.
«Влаштували скандал. І зараз це все піддається великому сумніву. Тобто, знову українські переговорники від домовленостей, як ми кажемо, відповзають», – продовжував оборюватися російський міністр.
Ну дуже в Москві невдоволені «затримкою» в питані створення цієї славнозвісної ради, якій «представники громадянського суспільства і Києва, й Донбасу за участі громадських діячів РФ, Німеччини та Франції допомагали створювати правильну атмосферу для виконання Мінських домовленостей». Ключовий момент у цій цитаті – «за участі». Тобто російське суспільство тут таким же боком осторонь, як німецьке та французьке, а розбираються між собою «Київ і Донбас». Продовжується насадження думки про внутрішньоукраїнський конфлікт, в якому Росія – лише миролюбний медіатор разом із західними партнерами.
Чесно кажучи, за такої стартової позиції не буде дуже великим здивуванням, якщо саму відеоконференцію перенесуть в останню хвилину, причому привід зробити це знайдеться саме у Москви. Таке ми теж уже проходили. Тим більше, що відмінити віртуальні переговори набагато легше, аніж реальні.
Але хочеться сподіватися, що міністри все ж обміняються думками, адже, як люблять повторювати в Німеччині, говорити краще, аніж мовчати, особливо в часи криз.
Ольга Танасійчук, Андрій Лавренюк, Берлін–Страсбург
