Американські коронавірусні хроніки

Американські коронавірусні хроніки

Укрінформ
Як пандемія COVID-19 вплинула на життя молодих американців

Пандемія коронавірусу змінила життя і змусила підлаштовуватися під нові реалії людей по всьому світу. Хтось заразився коронавірусом, хтось у силу професії регулярно стикається із загрозою інфікуватися, хтось втратив роботу. Всі зіштовхнулися із невизначеністю і мали відкласти чи скасувати свої докоронавірусні плани. “Wall Street Journal” зібрав історії молодих американців, які проживають у різних регіонах країни та представляють різні верстви суспільства, однак їх всіх об’єднав COVID-19, який тим чи іншим чином вплинув на життя. Укрінформ публікує власний переклад кількох історій.

ІЗ ХРОНІК ЖИТТЯ СТУДЕНТІВ

Робін Табі, 19 років

Першокурсниця Мистецького інституту Чикаго, зараз перебуває у Конехаті, штат Міссісіпі.

Коли Робін Табі вмикає комп’ютер, аби послухати свої онлайн заняття, то вловлює лише малу частку слів професора. У громаді Конехата індіанської резервації Чоктав у штаті Міссісіпі, куди вона повернулася до матері, вітчима та восьми молодших братів і сестер, інтернет є нестабільним.

За її словами, вдень важко зосередитися, оскільки в домі з великою кількістю дітей відсутні спокій й тиша. Тож уночі, коли її сестри засинають, вона виконує домашнє завдання у спільній кімнаті. “У мене також немає справжнього столу для роботи, тож навіть вести конспект деяких занять складно”, - говорить вона. Часто вночі їй вдається поспати всього кілька годин, а через стрес зник апетит.

Робін - єдина з усієї родини закінчила школу й пішла в коледж. Цього семестру вона особливо очікувала на заняття із студійної фотографії, однак без медіацентру коледжу, який міг надати їй фотоапарат, вона змушена використовувати мобільний для виконання завдань. “Я відчуваю тривожність й дуже важко переживаю все, що відбувається”, - каже вона. “Я страждаю від нестачі мотивації для продовження роботи”.

ІЗ ХРОНІК ПРАЦІВНИКІВ “СУТТЄВИХ” СФЕР НЬЮ-ЙОРКА

Сіам Майнуддін, 23 роки

Стажер в аптеці, Нью-Йорк, штат Нью-Йорк

Щойно покинувши помешкання дорогою до роботи, Сіама Майнуддіна відвідує одна й та ж думка: “Сподіваюся, що сьогодні не той день”. Старшокурсник факультету аптечної справи університету Лонг Айленду та стажер “CVS” у центральній частині Мангеттена, Майнуддін розуміє, що робота наражає його на небезпеку підхопити коронавірус. Хоча аптека забезпечує належним захисним спорядженням, за його словами, протягом кожної зміни він перетинається з десятками людей (часто - літніх), які приходять за ліками. Він також працює довше, аби покрити зміни колег, які захворіли, або залишилися вдома через страх інфікування.

Батьки Сіама порадили йому припинити працювати. Однак, це не відповідає його моральним переконанням. “Якщо мій обов’язок бути медиком, я маю розуміти, що це є частиною роботи”, - говорить він. “Не йдеться про те, аби працювати лише, коли комфортно або зручно”.

ІЗ ХРОНІК МОЛОДИХ ОСВІТЯН

Нік Константіно, 28 років

Вчитель історії у середній школі, Хантінгтон Біч, штат Каліфорнія

Кілька років тому Нік Константіно вів урок, під час якого відтворив історію Чарльза Самнера - сенатора у період до громадянської війни, який виступав проти рабства та був майже до смерті забитий тростиною. Його пляшка з водою виконувала роль тростини, порожня парта була Самнером. “Я бив парту і пляшка врешті-решт розбилася, розхлюпавши половину води на слухачів”, - розповідає Нік. Він любить зацікавлювати учнів історичними оповідями й саме з цієї причини покинув політичне консультування та почав вчителювати. Однак, відтоді як у середині березня уроки в Академії івриту регіону Орандж перейшли в онлайн режим, йому стало важко достукуватися до учнів.

У одній з відеолекцій він розповідав історію мексиканського генерала Санта Анни, який втратив свою дерев’яну ногу, тікаючи від американських військових у 1847 році. Але коли він згодом згадав про дерев’яну ногу під час відеоконференції з учнями, лише двоє з них розуміли, про що йде мова. Видавалося, що вони лише швидко проглянули Google презентацію. “Багато п’ятірок перетворилося у четвірки, а четвірок - у трійки”, - каже Константіно.

ІЗ ХРОНІК МОЛОДИХ МАМ

Джесіка Ален, 29 років

Медсестра, Меса, штат Арізона

Тож, повернувшись додому, Ален, яка зараз на 35-му тижні вагітності, обробила себе всю дезінфектором та роздяглася на задньому дворі до того, як прийняти душ. Після цього вона зробила вправи із подолання тривожності, яких навчилася кілька років тому. Вона не хотіла, аби її двоє дітей, які перебували в будинку, побачили мати настільки схвильованою.Коли Джесіка Ален нещодавно поверталася автомобілем додому після 12-годинної зміни тюремної медсестри, вона мусила зупинитися на узбіччі. Жінка плакала. Того дня вона оглянула вісьмох в’язнів із сухим кашлем. Одного довелося терміново везти у лікарню. “Це було ненормально”, - говорить вона. Коли “швидка” прибула, лікар невідкладної допомоги пожартував, що Ален уже дуже вагітна, але не носить належного захисного спорядження. “Ти ж розумієш, що ця маска не допоможе?” - поцікавився він.

Тієї ночі вона з чоловіком вирішила, що більше не піде на роботу протягом вагітності. Наступного ранку вона почитала Святе Письмо, помолилася, з’їла гарний сніданок, упевнилася, що перебуває у хорошому душевному стані, й після цього гралася із дітьми. “Безперечно, діти стоять для мене на першому місці”, - каже вона.

ІЗ ХРОНІК МОЛОДИХ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ІНФІКУВАЛИСЯ COVID-19

Гаррі Вуд, 25 років

Письменник/актор, Нью-Йорк, штат Нью-Йорк

Гаррі Вуд на початку березня мав “досить типову простуду із болем у горлі та великою кількістю серветок”. Це трапилося до того, як “соціум почав руйнуватися”, як це описує сам Вуд. Утім, він все одно дотримався засторог та самоізолювався у своєму помешканні у Брукліні. Через тиждень він почав почуватися краще, але одного дня прокинувся із гарячкою: “Я одразу подумав: “От чорт, приїхали”. У нього не було кашлю й ускладненого дихання. Утім, як “тривожну людину”, його турбувало різноманіття симптомів. Його шкіра була чутливою, а тіло боліло. Він також втратив відчуття запаху й смаку. Вуд описав усі свої симптоми лікарю, який визначив, що він, ймовірно, був хворим на COVID-19, утім симптоми не були достатньо важкими для направлення на аналіз.

Нині Вуд не має симптомів уже майже два тижні, однак ще не покидав власного помешкання, незважаючи навіть на те, що продукти харчування закінчуються. “Дуже складно усвідомити, що я можу безпечно пересуватися та робити необхідні речі, не знаючи напевно, що я мав COVID-19 й видужав”, - каже він.

ІЗ ХРОНІК МОЛОДИХ ПРОФЕСІОНАЛІВ

Лейсі Уілсон, 29 років

Гід у музеї, Саванна, штат Джорджія

Зараз Уілсон перебуває вдома сама, працюючи над дослідницькими проєктами. Довелося добряче підлаштуватися. “За нормальних умов я знаходжуся на роботі разом із іншими гідами, обговорюючи дослідження, історію, наші життя”, - говорить вона. Коли держава не перебуває у кризовому режимі, гід у музеях Телфейр Лейсі Вілсон більшість свого робочого часу проводить екскурсії будинком Овенса-Томаса й помешканням рабів. Її 45-хвилинні тури розповідають про “тогочасну політичну ситуацію, історію рабів та їх взаємодію у будинку”. Однак, вона не була в будинку вже більше двох тижнів. Хоча губернатор Джорджії лише щойно оприлюднив наказ про ізоляцію вдома, музей, що в цей період року відвідують сотні людей, закрився у середині березня.

Із проведенням так багато часу на самоті сучасність може перевантажити Уілсон. Тому вона звертається до минулого. “Чи вважаю я, що в дальній перспективі історія має значення для посилення голосів, які не звучали голосно свого часу? Так”, - каже вона, й додає: “Гаразд, мені слід повертатися до роботи”.

ІЗ ХРОНІК ЛЮДЕЙ, ПЛАНИ ЯКИХ ПІШЛИ ШКЕРЕБЕРТЬ

Олівія Ітон, 25 років

Спортсмен-любитель, Сан-Франциско, штат Каліфорнія

Інженер за професією Олівія Ітон захоплюється спортом під відкритим небом. Вона проводить майже весь свій вільний час за скелелазінням, серфінгом, лижами та велоспортом. Тож порвавши передню хрестоподібну зв’язку під час останнього у сезоні спуску на курорті “Озеро Тахоє” на початку березня, вона сподівалася якомога раніше призначити операцію й розпочати важкий дев’ятимісячний процес реабілітації. У Сан-Франциско нетермінові операції, подібні на відновлення пошкоджених зв’язок, уже були тимчасово припинені по всьому місті через занепокоєння стосовно коронавірусу, тож вона знайшла хірурга у каліфорнійському місті Тракі поблизу лижного курорту. Однак, за кілька днів після отримання Ітон травми, Тракі оголосив про свій перший підтверджений випадок коронавірусу й незабаром після цього хірург скасував консультацію.

Ледь спроможна ходити, пересуваючись іноді із неймовірним болем, Ітон занепала духом через перспективу життя протягом невизначеного періоду у стані обмеженої мобільності та без своєї спортивної пристрасті. “Теоретично я можу й рік прожити без операції. Я не помру”, - сказала вона. “Однак, це прикро”.

ІЗ ХРОНІК ТИХ, ХТО БОРЕТЬСЯ ІЗ АЛКОГОЛЬНОЮ ЗАЛЕЖНІСТЮ

Віл Монк, 30 років

Комедіант, Лос-Анджелес

Віл Монк мешкає у корейському містечку Лос-Анджелеса та не з чуток знайомий із самоізоляцією. Монк стверджує, що до пандемії він або виступав, або займався у спортзалі, або писав удома. Зараз він лише пише вдома. Монк страждає від важкої соціальної тривожності й раніше щодня випивав пляшку віскі для боротьби з нею. “Якщо мені необхідно було йти до супермаркету або спуститися вниз за поштою, то я спершу випивав шот”, - розповідає він. Кілька років тому в нього виявили гострий панкреатит і з того часу він намагається зберігати тверезість.

16 березня, за кілька днів після оголошення Штатами національного надзвичайного стану, він був тверезим уже протягом 90 днів. За його словами, обов’язкова соціальна ізоляція насправді пішла йому на користь протягом цього хиткого періоду. Утім, він не перебуває у повній ізоляції. Монк покладається на Інстаграм, аби тримати себе підзвітним. “Я почав дописувати, адже, якщо мав намір зіпсувати все, то казав собі: “Постривай, ти не можеш. Ці люди уподобали твою фотографію!”.

Перше фото: John Nacion/STAR MAX/IPx

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-