Танець чорних лебедів в Росії
Сказати, що пандемія коронавірусу застала світ зненацька, було б надто просто і не зовсім точно. Адже до того світ пережив «атипову пневмонію» (2002-2003), «близькосхідний респіраторний синдром» (MERS – Middle East respiratory syndrome, 2012-2013, 2015). Їх епідемічне розповсюдження виявилося досить довгим і хворобливим, щоб журналісти і гумористи почали усіляко обігравати слова «атиповий» і «мегѕкий». Але все ж не настільки всеосяжним, щоб поставитися до нового коронавірусу зразка 2019 року з серйозністю, на яку він заслуговував.
Люди звикли жити аналогіями, готуватися до того, що вже було. І генерали не тільки військові готуються до минулих війн. Усі чекали, що і зараз буде щось схоже на те, що було у випадку з попередніми коронавірусами. А вийшло по-іншому. У Росії в середу зареєстровано під 60 тисяч хворих на коронавірус. За темпами приросту інфікованих РФ минулого тижня вийшла на друге місце після США. Цього тижня темпи знизилися, але це є відображенням реальної картини чи лише наслідком уповільнення активності через великодні свята, незрозуміло.
НЕ НС, НЕ КАРАНТИН, А ПРОСТО «НЕРАБОЧИЕ ДНИ»
Коли стало очевидним, що вживати якихось заходів треба, кожна країна діяла по-своєму. Часто не навчаючись на чужому досвіді. Або намагаючись вчитися, але без можливості зробити це по-справжньому (зокрема, через сумнівність китайської статистики). Ну і чи треба казати, що реакція в кожній країні тією чи іншою мірою відображає особливості цієї країни, її народу.
В Росії мірою поширення COVID-19 спочатку у Китаї, а потім світом і у самій РФ, увагу насамперед приділяли пропагандистському боку питання. Атака Заходу взагалі і Євросоюзу зокрема: ну, мовляв, і де ваші хвалені демократія і солідарність, загальні цінності? Звичайно ж, традиційна атака на Україну, смакування прорахунків влади, як реальних, так і уявних.
Спочатку, звичайно ж, був представлений широкий спектр конспірологічних версій, на що у російських медіа особливий нюх і стійка звичка. Що цікаво – ще тоді, коли у російських ЗМІ коронавірус був чимось не дуже серйозним, заходи безпеки на заходах за участю президента Путіна вживалися найвищі.
І от коли у березні всі країни почали закриватися, настав час і Росії вживати особливих заходів. Але робилося це по-кремлівськи, гібридно. Ніякого надзвичайного стану, надзвичайної ситуації. Вводячи по суті всеросійський карантин, Путін назвав це... просто «нерабочими» днями. Перший такий тиждень був оголошений на 30 березня – 5 квітня. У народі одразу ж охрестили подію «каникулами» і почали планувати шашлики, пікніки. До закінчення цього строку Путін заявив, що продовжує «нерабочие дни» до 30 квітня. Наразі країна так і живе з таким статусом – «режима нерабочих дней». Паралельно, однак, йшлося про «необходимость самоизоляции».
Зате одночасно були ухвалені закони, що дозволяють накладати великі штрафи за порушення «режима самоизоляции» або «распространение фейков о коронавирусе». Природно, це призвело до зловживань з боку поліції. У Мережі набули популярності відеоролики, на яких під верески дружини і дитини поліцаї тягнуть батька сімейства. Також було оголошено, що за порушниками тепер вестиметься електронне стеження – як відеокамерами, так і завдяки чіпам у банківських або транспортних картах. Належні штрафи виписують так само прогресивно – автоматично. Країна почала набувати лякаючих рис «цифрового концлагеря». Карантин рано чи пізно закінчиться, а можливості обмежень з жорстоким контролем – якісно протестованих – залишаться.
Показово, як різко змінилися поведінка і промови допущеного до кремлівських інсайдів головного редактора «Эхо Москвы» Олексія Венедиктова. Якісь гострі теми і відверті висловлювання кремлівських і навколокремлівських товаришів по чарці з його репертуару зникли. Натомість з'явилися довгі заколисуючі розповіді про правильну організацію життя в Росії в умовах карантину та прохання не називати те, що відбувається, «цифровым концлагерем». (Чому? З поваги до в'язнів справжніх концтаборів! А про «цифровой концлагерь» у Синцзян-Уйгурському автономному окрузі Китаю Венедиктов, мабуть, не чув, аналогії не розуміє; шкода, і тут «аптека за углом» не допоможе).
Подібні метаморфози відбулися і з більш відвертими кремлівськими пропагандистами, на кшталт Володимира Соловйова. Градус істерики в його ефірах різко знизився, і навіть на адресу України тепер гавкають не так часто і не так голосно. Але не тому, що змінилося ставлення до нашої країни. А тому, що тепер, в умовах неминучих економічних труднощів, росіян треба не стільки нацьковувати (нехай навіть на сусідів), скільки заспокоювати, присипляти, щоб не сильно піднімали голос на адресу власної влади.
КОРОНАВІРУСНІ ФЕДЕРАЛІЗМ, БРЕХНЯ І БАГАТОВЛАДДЯ
Ще одна цікава особливість – так званий «коронавирусный федерализм». Це коли Путін, який робить все, щоб його ім'я і образ асоціювалися виключно з успіхами, переклав значну частину відповідальності за ухвалення рішень на місцеву владу, губернаторів. Сам же лише періодично вислуховує у телетрансляціях їхні звіти. Так він отримує можливість списувати усі негаразди на місцях на поганих бояр, а сам сподівається залишитись з тефлоново чистим рейтингом.
Не менш показовим є й інший феномен – коронавірусного багатовладдя. В Росії існує одразу кілька владних структур, які відповідають за боротьбу з коронавірусом. По-перше, оперативний штаб для боротьби з COVID-19 під керівництвом віцепрем'єра уряду РФ Тетяни Голікової, створений наприкінці січня. Це структура ніби як урядова, але водночас має часткову автономність. Відповідно глава кабміну Михайло Мішустін багато заяв робить і ухвалює рішення в обхід існуючого при уряді штабу, являючи у такий спосіб окрему «коронавирусную власть».
Окремою «COVID-властью» є мер Москви Сергій Собянін, що очікувано у такій столицецентричній країні, як РФ. До того ж у Москві сконцентрована значна частина людських і фінансових ресурсів країни. У московського мера є карт-бланш на рішучі, різкі і технологічно просунуті рішення. А інші можуть брати приклад або не брати (у тому числі і через відсутність можливостей). У певні моменти, коли Собяніна як мужнього борця з коронавірусом у російському інформполі стає надто багато, його злегка приглушують.
Але і це ще не все. Існує ще, так би мовити, «теневой штаб» по боротьбі з коронавірусом, який очолює заступник голови Радбезу РФ (одночасно глава партії «Единая Россия») Дмитро Медведєв. Він не так часто світиться, ухвалює небагато рішень. Але у випадку різкого погіршення епідеміологічної обстановки в країні (а реальний стан речей внаслідок жорстких обмежень на поширення інформації практично невідомий) цілком може стати головним, критикуючи невмілість інших штабів і наступним кандидатом на роль «спасителя Отечества». (Хоча, знаючи комічну обережність «путинского Хрущева» – це навряд чи).
Ну, і як завжди, абсолютно окрема влада – чеченський правитель Рамзан Кадиров. Більш-менш ввічливо, наскільки дозволяє йому звичка і темперамент, він пояснює іншим начальникам штабів, що мав їх усіх на увазі, і буде чинити так, як вважає за потрібне.
Окремо варто назвати людину, яка відповідає в Росії за COVID-інформпросвітництво. Це головлікар однієї з московських лікарень і постійний гість соловйовських пропо-ефірів Олександр Мясніков. Офіційно його посада звучить так – керівник Інформцентру операційного штабу з моніторингу ситуації з коронавірусом. Показово, що ще у березні Мясніков був одним із найзатятіших ковід-скептиків. Але зрозуміло, що керувати цим штабом його взяли не за професійні якості, а за школу брехливих соловйовських ефірів. Крім того, «доктор Мясников» у 1980-х роках працював лікарем в Анголі, де йшла громадянська війна. Там само у ті самі роки служив найближчий путінський олігарх, глава «Роснефти» Ігор Сєчін. Передбачається, що саме завдяки цьому Мясніков став близьким до влади. Тому в результаті надійність наданої ним інформації особливих коментарів не потребує. (Зокрема, за допомогою силовиків замовчується слабка готовність лікарень до пікових навантажень пандемії).
Зворушлива деталь: оперштаби, як всеросійські, так і регіональні, завели телеканали в Telegram, що офіційно заборонений Роскомнаглядом, але в реальності існує. І при наборі слів «стопкоронавирус» у месенджері вискакує нескінченна низка рядків.
Коронавірусний карантин загрожує неприємностями економікам різних країн, аж до найбільш розвинених і багатих. Тому ті, у кого є фінансові ресурси, вживають різноманітних заходів для підтримки населення, малого та середнього бізнесу.
Росія після економічних втрат у 2014-2015 роках частину свого резерву розтратила. Але потім, після часткового відновлення цін на нафту і деяких заходів з економії, знову змогла «наростить жирок». З початком карантину багато економістів, опозиційних політиків заходилися пропонувати Кремлю для підтримки попиту теж почати роздавати росіянам частину грошей з накопичень. В оперштабі ці гіпотетичні гроші саркастично називають «вертолетными» (типу, їх треба розкидати населенню з вертольота) і розкрутити себе на більш-менш значні суми не дають. Платити зарплати працівникам під час «нерабочих дней» держава зобов'язала підприємців, що неминуче веде до розорення.
ПРОТЕСТИ ВІРТУАЛЬНІ І РЕАЛЬНІ. ДАЛІ БУДЕ...
Великих хвилювань і заворушень у Росії поки немає, але приблизні, пробні протести уже є. Першою ластівкою стали хвилювання у Владикавказі. На початку веселого великоднього тижня в столиці республіки Північна Осетія–Аланія на площі перед будівлею республіканської адміністрації відбувся мітинг протесту проти самоізоляції і недостатніх заходів з фінансової підтримки населення (простіше кажучи: «Дайте денег, потому что из-за сидения по домам уже кончаются!»). Відбувся схід, багато в чому завдяки зусиллям однієї людини – оперного співака і хореографа, також влогера і громадського активіста просталінських поглядів Вадима Чельдієва. З Петербурга він записав кілька відео з закликом до громадян Росії вийти з масовими протестами. Але прислухалися до нього лише у рідному Владикавказі. Протестувальники чинили опір співробітникам поліції, кидали в них камінням і шматками асфальту. Втім, з площі їх витіснили, а кілька осіб – затримали. Заарештовали і Чельдієва за нібито нанесення ударів співробітникам Центру з протидії екстремізму під час його транспортування з Петербурга до Владикавказа (за словами Чельдієва, це була інсценізація: у машині один співробітник вдарив іншого, після чого на активіста-сталініста написали рапорт).
Тож цей конкретний прояв невдоволення був придушений чітко і оперативно. Але от що буде далі. Адже в умовах простою економічна ситуація явно не поліпшується...
Крім того, понеділок став днем новацій – у Росії відбувся перший «виртуальный митинг протеста». На російській платформі «Яндекс» у розділі «Карты» і «Навигатор» є сервіс «Разговорчики». Можна поставити свою позначку на карті та інформувати користувачів про актуальну дорожну ситуацію. Натомість росіяни почали у цих сервісах «собираться на митинги» і робити записи з критикою влади та її дій в умовах коронавірусного карантину.
Так жителі великих російських міст влаштували в «Яндекс. Картах», а також геоінформсистемі 2ГИС масові акції протесту. Вважається, що перший такий віртуальний протестний мітинг організували жителі Ростова-на-Дону. У додатку «Яндекс. Навигатор» біля будівлі уряду області з'явилися десятки коментарів з вимогою ввести надзвичайний стан або виплатити допомогу. Невдоволення жителів викликало те, що через рекомендаційний характер «режима самоизоляции» ростовчани, які постраждали від пандемії коронавірусу і втратили роботу, не отримують необхідної соціальної допомоги.
Крім Ростова, «митинги на удаленке» почали проходити у Красноярську, Москві, Петербурзі, Єкатеринбурзі. У Москві та Єкатеринбурзі подібну акцію намагалися «разогнать», стираючи повідомлення. Але це викликало зворотний ефект – появу нових і нових повідомлень. До протестувальників міст приєдналися Самара, Челябінськ, Нижній Новгород, а також Новосибірськ (тут використовували систему 2ГИС). При цьому керівник Міжнародної правозахисної групи «Агора» Павло Чиков заявив, що відповідно до російського законодавства, те, що відбувається – це не мітинг і переслідуватися за законом не може.
У вівторок керівництво «Яндекс» заявило, що не буде відключати сервіс «Разговорчики» в «Картах» і «Навигаторе». Але при цьому строго посилить контроль над контентом користувачів, тому що «это приложение не является площадкой для политических дискуссий». Позначки, які не відповідають реальному геознаходженню користувачів, а також політичні репліки видалятимуться. Що ж, дочекаємося таких прецедентів.
Опозиційні акції очікуються і на інших платформах. 28 квітня о 18:00 мск запланований онлайн-мітинг «За жизнь», який проведуть на YouTube-каналі організатори кампанії «НЕТ!», виступаючі проти «обнуления» президентських термінів Путіна. Свою участь в онлайн-мітингу підтвердили багато опозиційних діячів (відомі політики, економісти, журналісти).
Зрозуміло, що усе це – протести поки що точкові, разові. До того ж революція в «Яндекс-Картах» не робиться, а шлях до Кремля лежить не через «Яндекс.Навигатор». Але річ у тому, що в Москві зараз приземлився не один чорний лебідь, а відбувається цілий танець чорних лебедів. І падіння цін на нафту, аж до «отрицательной цены», найбільш вдало доповнює економічне падіння внаслідок карантинного стоп-крану. Тому в сенсі протестів у Росії все ще попереду. Потрібні подачки. При цьому влада боїться швидко розтратити фінрезерви з Фонду національного добробуту. Тому буде болісний пошук – що б дати, щоб не дати. І при цьому ще вкрасти. Тому буде постійне балансування між спалахами протесту, їх гасінням батогом і пряником, і пошуком, на чому б зекономити.
До того ж, як масштаб російських протестів, так і їхнє забарвлення (приклад з пасіонарним влогером-сталіністом) в нинішній час турбулентності важко передбачувані. Тому погляд на Москву з Києва має бути ще більш уважним, аналітичним і, як би це сказати, багатошаровим.
Олег Кудрін, Рига
Карикатура / Сергій Йолкін
