Німеччина: холодильник проти карантину

Німеччина: холодильник проти карантину

Укрінформ
На зміну дефіциту туалетного паперу прийшов дефіцит робочих рук

Карантин боляче вдарив по німецьких фермерах, які з початку весни волають: без сезонних працівників їм не впоратися. У «нормальні» часи до Німеччини на сезонні роботи щороку приїжджає до 300 тисяч заробітчан. Станом на травень країна потребуватиме їх щонайменше 100 тисяч.

Нині картина доволі сумна. Ще до запровадження у ФРН 25 березня обмежень на в’їзд для сезонних працівників з-поза меж Шенгену, у країну встигло заїхати лише близько 20 тисяч осіб.

У німецькій асоціації фермерів уже заявили про ймовірний дефіцит овочів та фруктів та не виключають підвищення цін на них.

1
Юлія Клекнер

Міністр сільського господарства Юлія Клекнер почала заспокоювати населення тим, що «голодувати ніхто не буде», що базових продуктів харчування в засіках повно. Пройшлася в телевізорі для переконливості по цих засіках з нескінченними рядами упаковок борошна та круп. Проте визнала проблему, зазначивши, що брак деяких товарних позицій таки справді відчуватиметься, наприклад щодо полуниці. І взялася за вирішення справи, пропонуючи для цього різні сценарії.  

ВІД ШКОЛЯРІВ ДО ПІЛОТІВ 

Ідея залучати до робіт тих, хто залишився не при справах через закриття шкіл, університетів, магазинів, фабрик – виглядає цілком слушною.

Старшому поколінню це нагадало б відправлення солдатів на збір врожаю. Але ж ФРН – країна демократична, і примушувати когось до робіт не вважає за прийнятне. Інша справа, якщо люди підуть працювати добровільно. Міністерство вже створило онлайн-платформу Das Land hilft («Країна допомагає»). За лічені дні свою допомогу через неї запропонували понад 40 тисяч німців – від школярів до пілотів цивільної авіації. Вивчивши пропозицію, німецький уряд дійшов висновку, що може залучити до роботи на полях та в теплицях у квітні й травні по 10 тисяч добровольців з числа безробітних, студентів, пенсіонерів, людей з неповною зайнятістю.

Фермери, звісно, подякували за солідарність. Але ж проблема в тому, що новоспечені «аграрії» можуть працювати не повний день і не щодня, значна більшість з них сподівається повернутися до звичних занять після 20 квітня (якщо обмежувальні заходи будуть пом’якшені). А крім того, вони не мають відповідних навичок. Праця на землі є фізично важкою, з одного боку, з іншого – потребує знань і досвіду. У численних репортажах телеглядачам демонструють переважно господарства з вирощування білої спаржі (зараз якраз сезон цього делікатесу). Так ось викопати рослину так, щоб не пошкодити її, не так уже й просто. Підрізка дерев чи лози теж потребує знань. Що вже казати про забиття худоби, до чого також залучається багато сезонників.

Тобто охочих допомогти країні треба спочатку навчити, а на це потрібні й час, і гроші. Деякі фермери вже плюнули на все це – мовляв, їм простіше змиритися із втратою врожаю в цьому сезоні…  

СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДЕСАНТ І БІЖЕНЦІ 

Інші ідеї фрау Клекнер потребують згоди міністра внутрішніх справ, якого вона почала, за підтримки сільськогосподарських асоціацій, активно «обробляти».

Власне, пропозицій було дві: залучити до робіт шукачів притулку або відкрити кордони для “перевірених кадрів”.

У ФРН нині перебуває 420 тисяч біженців, які мають «захищений» статус, із них 156 тисяч – безробітні й можуть бути негайно працевлаштовані. А ще – приблизно 100 тисяч шукачів притулку (це інший статус) також не мають заборони на роботу. Нині вони живуть за рахунок держави. Тож деякі політики вважають, що в цих людей є шанс «віддячити» країні, яка дала їм притулок. Чи бажають прибульці цього самі? Інформації про це я не бачила.

Зате, скоріше за все, готові були б попрацювати 11 тисяч шукачів притулку, котрі не мають права на роботу, з «небезпечних країн» – це допомогло б їм «зачепитися» в Німеччині.

Тобто вільних рук у країні не бракує, хоча для залучення їх потрібні деякі заходи влади.

Перевірені кадри – це поляки, чехи, румуни, які працюють за менші гроші, ніж німці (приміром, на збиранні спаржі вони отримують 9,35 євро за годину – мінімальну в ФРН зарплатню, плюс премію). З технічної точки зору, проблем із в’їздом поляків і чехів нібито немає, Німеччина не закривала кордон для громадян цих країн. Але вони самі закрили власні кордони. Румунія ж іще не ввійшла до зони Шенгену.

Після годин напружених переговорів міністр внутрішніх справ ФРН Горст Зеєгофер здався і був змушений 2 квітня дозволити в’їзд 40 тисячам робітників зі Східної, Південно-східної Європи у квітні й 40 тисячам – у травні. Очевидно, він вважає це меншим злом, ніж «загравати» з біженцями. 

Однак умови будуть жорсткі: прибувати робітники в Німеччину будуть виключно авіатранспортом, групами, жодних одиночних приїздів, попередила міністерка. Літаки зустрічатимуть медичні бригади, а також роботодавці, котрі мають забрати своїх підопічних. Після перевірки новоприбулих розмістять окремо від інших працівників: жити й працювати протягом перших 14 днів вони повинні будуть на певній відстані від решти людей.

Звісно ж, жодних поїздок додому, якщо обмежувальні заходи продовжать, не буде. Якщо карантин затягнеться, ліміт перебування в Німеччині для цієї категорії громадян тимчасово продовжать з 70 до 115 днів.  

НА РІВНІ З ЛІКАРЯМИ 

«Врожай не чекає», – заявила Клекнер, назвавши консенсус «прагматичним». Зеєгофер порадів, що вдалося «знайти спосіб узгодити охорону здоров’я населення з безпекою врожаю».

Зрозуміло, що проблема врожаю постала не лише перед Німеччиною. Польські та чеські фермери самі хапаються за голову: до них не приїдуть заробітчани з України.

Тиждень тому Єврокомісія видала поради національним урядам щодо сезонних робітників: на кордонах надавати їм пріоритет – такий самий пріоритет, як щодо інших «системно значущих працівників» – лікарів чи персоналу підприємств галузі медицини. Європу треба годувати.

Так склалося, що люди тисячами й тисячами їдуть на заробітки в інші країни – туди, де платять більше. А виробництво навіть життєво необхідних речей розміщають у інших частинах світу – де це обходиться дешевше. Кризи, на кшталт нинішньої, показують, наскільки ми залежні одне від одного. А ще те, що інколи треба розраховувати на власні сили, бо збій у добре налагодженому механізмі може коштувати занадто дорого. Пандемія змусить змінити підходи.  

Ольга Танасійчук, Берлін

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-