Допомагати під час власної скрути: європейський рецепт

«Європа буде створена не одразу і не в готовому вигляді; вона виникне на основі реальних справ і фактичної солідарності».

Минає вже 70 років з часу проголошення цих слів Робертом Шуманом у відомій декларації від 9 травня (нині – День Європи) 1950 року, яка започаткувала зведення спільної європейської домівки.

Власне, солідарність – це основоположна цінність Європейського Союзу. ЇЇ сповідання особливо важливе в нинішній час епідемії коронавірусного захворювання.

Не тому, що «так потрібно». Ситуація з COVID-19 стала такою, що, як відзначила керівниця іспанського МЗС, ми не будемо вбережені від коронавірусу, допоки всі країни не подолають цю проблему.

Глобальний підхід до цієї біди – єдиний варіант для швидкого повернення до відкритого світу.

Саме тому Іспанія не перестає допомагати в цій ситуації третім потребуючим країнам. Але, вочевидь, також сподівається на солідарність інших суспільств, – що минулого тижня засвідчив дзвінок іспанського короля до президента Дональда Трампа.

Історія з цим полягає в тому, що в США очікували відправки партії медичного обладнання, замовленого низкою європейських урядів. Водночас, брак саме такого обладнання призвів до критичної ситуації в лікарнях Нью-Йорка. Маючи законні повноваження заборонити запланований експорт та залучити ці ресурси для національних потреб, Трамп (який до цього навіть вдався до купівлі медматеріалів у Росії) врешті-решт розсудив так: Іспанії та Італії – здійснити постачання, а країнам, де ситуація трохи інша, як-от Німеччині – відмовити. 

На відміну від деяких держав, які останнім часом кинулися в потік обміну допомогою, вбачаючи перш за все майбутні політичні дивіденди, Україна має досить сталу традицію справжньої солідарності, по-європейськи.

Хочемо провести лише одну паралель.

Влітку далекого 1994 року, на Середземному узбережжі Іспанії бушували лісні пожежі. На той час, в молодій українській демократії вся увага була прикута до президентських виборів, а в самій Іспанії ще навіть не було відкрито українського посольства.

Втім, Україна спорядила пожежний літак Ан-32П з екіпажем вогнеборців до регіону Валенсія. І це – було знаково.

Справедливості заради маємо також сказати, що цей приклад – печальний. Літак українців розбився при виконанні чергового бойового вильоту для гасіння пожежі. Загинули провідний інженер Олександр Ларіонов, інженер Олександр Циганко, пілот-випробувальник Геннадій Братищенко, штурман-випробувальник Володимир Спасибо та другий пілот – португалець. Вижив лише, з тяжкими опіками, член екіпажу Олександр Семиряд. Всі вони були відзначені в Іспанії «за героїзм та солідарність».

Два десятиліття потому, в серпні 2014 року, Іспанія стала винятковим прикладом допомоги України, – окремо від підтримки в рамках міжнародних організацій, – відправивши до Києва спеціальний військовий борт з двома тоннами спорядження для ЗСУ. У той складний момент, коли армію одягали передусім волонтери, українські воїни отримали від Іспанії 300 сучасних шоломів та 500 бронежилетів.

Звісно, тут ніхто не веде баланс кві-про-кво. Ця тодішня іспанська військова допомога Україні виявилася результатом того самого солідарного поклику, ну і безумовно – роботи дипломатів.

Саме під кутом солідарності, в кращих традиціях ЄС, слід розглядати Указ президента України «Про надання гуманітарної допомоги Італійській Республіці», підписаний 3 квітня та вже приведений у виконання.

Група з 20 українських медиків відправлена в регіоні Марке, де працюватиме два тижні.     

Інша річ, що такого роду крок та задекларований президентом України додатковий намір (переймання медичного досвіду), мав би ще більшу доцільність кількома тижнями раніше. Пам’ятаємо, як 20 березня будинок мерії Києва (міста-побратима Рима та Флоренції) підсвітили у кольори італійського прапора.

Щоправда, тамтій стороні завжди складно опрацьовувати приймання допомоги, зокрема з точки зору бюрократії. Знаємо випадки в Іспанії, коли від міжнародних пропозицій просто негласно відмовляються.

Але сам жест пропонування – завжди цінний.

І тут міркування про допомогу іншим, як і заяви та символічні жести, мають відповідати спільному критерію чи орієнтиру, який би зняв додаткові питання.

Адже ще коли плани допомогти Італії лише анонсувалися, вже інша країна – Іспанія – мала найгірший в світі рівень смертності, розв’язаної коронавірусом, у співвідношенні з населенням, а також – найбільшу кількість ізольованих медпрацівників.

До слова, саме на Піренеях є такий популярний вислів: «Немає нікого, настільки бідного, що не може дати, і нікого настільки багатого, що не може прийняти. А найбільше отримується тоді, коли дається».

Автори: Андрій Якубув, Пабло Хіль

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства