Україна: фронт чи геостратегічний полігон?

Експосол США в Україні В.Тейлор в коментарі The New York Times стосовно публічної позиції держсекретаря М.Помпео щодо України продемонстрував достатньо високий рівень обізнаності із нинішньою ситуацією в країні та заявив власну чітку позицію щодо проблематики нинішньої світової безпеки, ролі України в глобальній геостратегічній композиції сучасного світу.

Бачення В.Тейлором ситуації в комунікаційно-контентній парадигмі (надлишковість, динаміка, відсутність меж) свідчать про те, що він усвідомлює загрозу публічної експлуатації комунікаційного дискурсу Кремля, який потоковим контентом підтримує геостратегічну парадигму розуміння війни між Україною та путінською РФ як громадянської війни в Україні. Тому надзвичайно важливими вбачаються його висловлювання щодо лінії фронту, наступу тощо.

В нинішніх умовах глобального протистояння нам (владі передусім) необхідно наполегливо і послідовно доводити міжнародній спільноті надважливу тезу-позицію: Україна є геостратегічним полігоном, на якому глобальний гібридний тероризм в особі політичного режиму РФ відпрацьовує технології впливу на суспільну свідомість, зміни якої призводять до трансформації політичних еліт, суспільства і зрештою – державотворчих парадигм. Враження з боку агресора, особливо за наявності сучасних глобалізованих можливостей і засобів, відбувається масштабне і комплексне – мілітарне, інфраструктурне, міжнародне, інституційне, історично-ментальне, культурно-цивілізаційне тощо, тому й відповідь має базуватися на креативно-інноваційних технологічних рішеннях, зокрема комунікаційно-контентної безпеки.

Слід мати на увазі, що путінство – як інституалізовано-корпоративна спільнота – випробовує, зокрема парадигму геостратегічного месіанства в Україні. Звертаючись передусім до українського народу, вони у суспільній свідомості нав’язують нібито порятунок для знедолених «хунтою» людей, «захищають» їх у форматах нападу методами гібридних агресій. Згадаймо у цьому випадку так звані гуманітарні конвої, які насправді є нічим іншим як офіційно зафіксованим вторгненням путінського режиму РФ в суверенну Україну. Та за формою контентної подачі цього дійства на світову громаду вони тісно пов’язуються з рятівною місією Кремля в Україні.

Окупаційний режим в окремих районах Донецької і Луганської областей утримується завдяки створенню Кремлем мілітарних, мультифункціональних за родом діяльності та гібридно-терористичних за характером угрупувань. Протягом певного часу, а точніше з 2014 року, вони набули вигляду квазідержавних інституцій путінської РФ, які Кремль намагається легалізувати хоча б у міжнародному публічному середовищі.

Всі ці угрупування є геополітичним інструментарієм тероризування світової спільноти через публічно-медійну демонстрацію страждань цивільного населення та нав’язування мему «підручних хунти» і «націоналістів-бандерівців» щодо військовослужбовців з операції Об’єднаних сил ЗС України.

Тему українського полігону (жодним чином не фронту), слід використовувати на всіх рівнях комунікації (від політичного і дипломатичного до туристичного) при розмові про події в Україні. Тут варто розуміти, що інформаційна складова нинішнього протистояння в публічному просторі підходами і методами індустріальної епохи (умовно одна інформація на одну подію) стає програшною за умовчанням. В умовах сучасних динамік, які вимірюються потоковістю та повсюдністю комунікацій у розширених станах контентності, відсутністю кордонів і ґрат традиційної медійності, наш інформаційний захист та наступ має базуватися на рішеннях комунікаційно-контентної безпеки, яка передбачає поєднання технологічно-креативних та логістично-інфраструктурних станів, ситуаційних умов, історично-ментальних і лінгвістично-концептосферних особливостей взаємодії сегментів національного інформаційного простору та регіональних медіа середовищ. Звісно, що така дія має організовуватися і вчинятися державою.

Не залежно від стану й рівня усвідомлення українським суспільством і світовою спільнотою, ми є співучасниками геостратегічного, а значить ситуативно-різномасштабного та динамічного протистояння між цивілізацією й антицивілізацією. Тобто демократією (цивілізаційний світ миру) і неоварварством, апологетом якої виступає нинішня РФ з її сателітами.

Україна не просто стримує і захищає мілітарний, інфраструктурний, економічний, ресурсний, культурний, конфесійний тощо наступ неоварварства. За період путінської агресії державні та суспільні інституції України набули унікального і ексклюзивного досвіду протистояння. Саме креативне застосування цього досвіду убезпечує, допомагає, попереджає виклики і загрози нашим цивілізаційним перспективам в умовах цифрової глобалізації.

Супроти полчищ модераторів практик гібридно-месіанських агресій та глобального гібридного тероризму ми маємо виставляти дієві мультифункціональні центри комунікаційно-контентної безпеки, суспільно-державні кейси протидії корпоративному режиму путінської РФ.

Ця проактивна дія України може бути ефективною лише за реального включення в протиборство стратегічних партнерів. Вони вже мали би усвідомити необхідність комплексних дій по захисту цивілізації від колективного путінства з його терористично-інноваційними викликами на всіх полігонах геостратегічної експансії світу – від Німеччини та Італії до США і Канади. До речі, це наступ неоварварства не лише на демократію і всі її інститути, а передусім – на сутність такого явища як державність…

Чи є в України реальні союзники? Нібито так. Однак історія про надання летальної зброї для захисту Україною цивілізації говорить, на жаль, про зворотне. Тому перед нашою державою стоїть завдання формування союзництва передусім функціонального, окресленого планами дій і відповідальністю, а не лише емоційно-посадовими комунікаціями, які частіше стають перешкодою, аніж стимулом до геостратегічних результатів.

Щоб створити таке союзництво, Україні необхідно довести цивілізованій міжнародній громаді, що вона набула дієвих, інноваційних кейсів світового значення, готова ними ділитися і бути партнером цивілізації, а не лише лінією фронту…

Валерій Король

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства