Євген Перелигін, посол України в Італійській Республіці
Апеляційний суд у справі Марківа може відбутися в травні-червні
24.12.2019 09:00

Поки Українська держава боролася за те, щоб витягти з російського полону своїх громадян, ще одного українського патріота, Віталія Марківа, засудили у липні в Італії – до 24 років ув'язнення за обвинуваченням у вбивстві італійського журналіста в 2014 році. Засудили, не маючи достатньо доказів його провини, спираючись переважно на фейкові матеріали російських ЗМІ.

Наразі розгорнута міжнародна кампанія #FreeMarkiv, а українській владі, адвокатам та правозахисникам доводиться докладати всіх зусиль для того, щоб звільнити колишнього нацгвардійця.

Про те, як розвивається ситуація, в яких умовах перебуває Віталій, а також про те, як ця справа впливає на двосторонні українсько-італійські відносини, в інтерв’ю Укрінформу розповів Надзвичайний і Повноважний Посол України в Італійській Республіці Євген Перелигін.

МАРКІВ ДЕМОНСТРУЄ ВОЛЮ ЙТИ ДО КІНЦЯ

- Пане посол, чи є наразі якісь новини по справі? Чи вже визначено, коли саме розглядатиметься апеляція? Повідомлялося, що це може відбутися навесні.

- Не визначено, що навесні. Після того, як захисники Марківа та Україна подали апеляцію, в апеляційного суду Ломбардії є час визначити процедуру.

Ми очікуємо, що вся процедура буде визначена десь у середині січня. Буде відомо, коли збереться апеляційний суд, коли будуть відібрані присяжні і коли будуть призначені 2 судді. В апеляційному розгляді буде 2 судді та 6 присяжних.

Тому це – десь середина січня. Якщо так відбудеться, то необхідна кількість засідань, які мають передувати рішенню, за нашими розрахунками, завершиться протягом 4-5 місяців, так показує практика.

Тобто при позитивному розвитку всього цього процедурного питання будемо мати травень-червень.

- Хто буде допущений на суд?

- На суді будуть тільки адвокати. Тому що апеляційний суд не розглядає справу по суті. Він розглядає справу з точки зору, чи були помилки в суді першої інстанції, чи були взяті до уваги всі докази, чи було надано адекватної уваги, чи вони десь не схибили. І вже жодних свідків або додаткових матеріалів Апеляційний суд не витребує.

- Чи можливе, в принципі, дорозслідування справи?

- Ні. Все закрито. З огляду на процедурні питання та кримінально-процесуальний кодекс, судом першої інстанції все розслідувано. І тепер на етапі апеляції або наступної третьої касації справа вже не дорозслідується. Навіть якщо виникнуть нові обставини. Ці суди розслідують тільки правильність роботи першої інстанції.

- На початку грудня Віталія відвідала омбудсмен Людмила Денисова. Наш консул має постійний доступ до Марківа?

- Наш консул зустрічається з ним регулярно: іноді щотижня, іноді раз на 2 тижні, іноді – раз на 3 тижні.

Але весь час зустрічається з тим, щоб підтримати.

- Чи можна йому передавати передачі, чи є обмеження?

- Поїсти передають йому весь час родичі: мама, сестра. Також громада. Що стосується книжок, то в нього є певний доступ. А якщо у когось є бажання передати якусь книжку, або щось ще подарувати, це можна зробити через наше консульство. Треба зробити запит на керівництво пенітенціарної системи – вони перевіряють, чи це не протирічить правилам.

- Чи були якісь скарги з боку Віталія щодо умов утримання, на здоров’я?

- Ні, скарг на утримання не було. Навпаки, він демонструє волю і бажання йти до кінця.

СПРАВА МАРКІВА НЕ ЗМІНИЛА СТАВЛЕННЯ ІТАЛІЙЦІВ ДО УКРАЇНЦІВ

- Загалом ця тема посідає значне місце в італійському медійному просторі?

- Давайте так дивитися: до 2017 року італійські ЗМІ писали про це. Тут треба розуміти, що в Італії весь цей процес і вся ця справа не мають прізвища Марківа. Вони мають прізвище загиблого фотографа Раккелі. Вони це називають «Справа Андреа Раккелі». Для них це головне.

Друге, щодо об’єктивності ЗМІ – тут є проблема. Проблема, пов’язана з тим, що національна спілка журналістів Італії, регіональна спілка, так само як і спілка фотографів-фрілансерів, – подали позов проти України. А коли є позов проти України національної спілки, дуже важко переконати журналіста писати на користь правди, а це значить – на користь України. В такому випадку це означатиме, що він виступає проти свого роботодавця.

- Дана ситуація якось позначилася на двосторонніх відносинах? На ставленні до громадян України?

- На двосторонні відносини вона впливає, адже зараз всі переговори починаються і закінчуються цим питанням. 

Що стосується ставлення до громадян України, то, можливо, це якось позначилось на місцевому рівні. Адже наша громада, що мешкає в цьому регіоні, брала активну участь у тому, щоб доводити несправедливість усього цього процесу через маніфестації, статті в ЗМІ, через зустрічі. Й ті італійці цього регіону, які з самого початку не сприймали, – стали ще більше налаштованими проти. Ті ж, які підтримували, стали ще більше підтримувати.

Але в цілому на ставленні до українських громадян це не позначилось.

- В Італії проживає чимала кількість українців. Скільки, за вашими даними?

- Ніхто не може сказати точно. Ми орієнтуємося на такі цифри: минулого року видано 248 тисяч дозволів на роботу, до цього треба додати дозволи на проживання, додати більше 20 тисяч змішаних шлюбів (вони йдуть по іншій категорії документів), діти, родичі…

Отже, приблизно 650-700 тисяч маємо.

- Чи є така проблема, як, наприклад, у Чехії, коли люди заїжджають, скажімо, з дозволами на роботу в іншій країні ЄС, а працюють в Італії, порушуючи закон? Як діє у таких випадках влада?

- Є. Ця проблема в основному сезонна. Коли з певних східноєвропейських і центральноєвропейських країн наші громадяни виїжджають на заробітки, приїжджають до Італії на сезонні роботи або в туристичну сферу, або агропромислову.

Звичайно, вживаються заходи, але це поодинокі випадки, це не є тенденцією. Великих кампаній проти таких мігрантів немає.

Загалом до громади ставлення дуже позитивне, тому що багато хто з громади працюють в італійських сім’ях, багато хто добре інтегрований в італійське суспільство, навіть інколи знають мову краще за італійців, і через ось такі людські зв’язки – ставлення до них дуже позитивне.

До того ж, у нас немає жодних проявів організованої злочинності на національному рівні. Я можу сказати, що є кілька країн, які асоціюються з організованою злочинністю, але Україна – ні. 

У ТОРГІВЛІ З ІТАЛІЄЮ УКРАЇНА МАЄ ПОЗИТИВНЕ САЛЬДО

- Якими є на сьогодні обсяги двостороннього товарообігу між нашими країнами?

- Обсяг товарообігу становить близько 4,7 млрд доларів. У нас велике позитивне сальдо – пів мільярда. Динаміка після 2015 року весь час іде по висхідній.

Для України Італія – другий партнер за експортом серед європейських країн. Наш експорт до Італії перевищує експорт до Німеччини.

- За рахунок яких товарних позицій утримується позитивне сальдо?

- В основному, це продукція сільського господарства, хімія і металургія.

Ми в Італію навіть поставляємо такі продукти, як равлики, гриби із Закарпаття, це дуже цінується.

Але є й певні ознаки експорту продукції з високою доданою вартістю.

Є співпраця на рівні фармакології, на рівні високих технологій, коли італійські компанії замовляють розробки, але, на жаль, певну частину, а не повністю.

- Чи є спільні підприємства?

- Ні, СП у нас небагато, якщо говорити з точки зору класичного СП. Але в Україні діють більше тисячі малих і середніх італійських підприємств, які працюють зі статутним фондом 30-50 тисяч євро. Йдеться, передусім, про лісопилки, ресторани, виробництво меблів тощо.

- А що можна сказати про італійські інвестиції в Україну?

- Зараз це невелика цифра, менше 1 млрд доларів, тому що понад мільярд євро був виведений з України через продаж UniСredit банку. Банк продав свою частку і вийшов з України, вивів гроші.

А до цього була велика цифра.

- Чи готуються ближчим часом двосторонні візити?

- Планується візит міністра закордонних справ України до Рима, а навесні – візит прем’єр-міністра Італії до України.

Ольга Танасійчук

Фото автора

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-