На виборах у Британії перемогли дві партії. І обидві - за незалежність...

Консервативна партія здобула парламенську більшість після взяття кількох колишніх «надійних» округів своїх суперників з Лейбористської партії.

Консерватори

Консервативна партія здобула впевнену більшість - у неї 365 місць - завдяки голосам 13 мільйонів 966 тисяч та 451 виборця, або 43,6% тих, хто взяв участь у голосуванні. Торі матимуть більшість у 78 мандатів. Така перевага Консервативної партії є найбільшою з часів, коли Маргарет Тетчер виграла з партією свої треті вибори в 1987 році. До того ж ще вісім мандатів здобули союзники Джонсона з Північної Ірландії – Демократична юніоністська партія.

Борис Джонсон пообіцяв працювати "вночі і вдень", щоб повернути довіру виборців після того, як він привів консерваторів до "історичної", за його словами, перемоги на виборах. Виступаючи в Лондоні, прем'єр-міністр заявив, що йому дали мандат на виведення Великобританії з ЄС у наступному місяці - "і ніяких «якщо», і ніяких «але»".

Лейбористи

У лейбористів буде 203 мандати (10 мільйонів 295 тисячі 907 голосів, або 32,2 відсотки). Партія зазнала розгромної поразки: вона втратить порівняно з попереднім складом Палати громад майже сорок мандатів.

Кандидати-лейбористи кажуть, що ця ніч була "руйнівна та розпачлива", одні критикують керівництво Джеремі Корбіна, інші звинувачують Brexit. Ще б пак, лейбористи програють в округах, де мешканці виступають за брекзит, це ще зрозуміло. Але Бі-Бі-Сі зазначає, що і в округах, які проти брекзиту, вони мають значні втрати.

Політики, як ззовні Лейбористської партії, так і всередині її, звинувачують в цьому особисто лідера партії Джеремі Корбін і його оточення. На думку критиків, причиною поразки стало, в першу  чергу, небажання Корбина зайняти чітку позицію щодо брекзиту, а в другу - надмірно лівий за британськими мірками курс.

Сам Джеремі Корбін уник прямої заяви про відставку з поста лідера партії. Про це він заявив, що аж колись «на нових виборах» не очолюватиме виборчу кампанію... Водночас він додав, що збирається брати участь у консультаціях про майбутнє лейбористів.

Ліберальні демократи

У ліберальних демократів – 11 здобутих місць (3 мільйони 696 тисяч та 423 голоси, або 11,5 відсотка виборців). Ситуативні союзники лейбористів, вони переоцінили свої сили – на початку виборчої кампанії Ліберально-демократичній партії давали райдужні рейтинги - і не об’єднали зусиль. Тож у кількох округах кандидат консерватор переміг, набравши менше голосів, ніж основні суперники разом. І тепер лібдеми, маючи більше одинадцяти відсотків підтримки у країні, мають менше 2 відсотків місць у парламенті (а у консерваторів – 56 відсотків у парламенті при 43 відсотках серед виборців). Отакі «гримаси» мажоритарної системи виборів і невміння домовлятися в принципових ситуаціях. Оскільки англійська демократія років на 700 старша за українську, будемо вважати, що останнього навчилися ми в них, а не вони у нас. Хоча, з огляду на результати, це вже не має жодного значення.

Шотландська національна партія

Повністю протилежна, ніж у ліберальних демократів, ситуація у Шотландської національної партії – 48 парламентських місць (1 мільйон 242 тисячі та 380 голосів, або 3,9 відсотки) при тому, що партія висувала своїх кандидатів лише у 59 округах – тобто майже 75 відсотків успіху

ШНП, головний пункт у програмі якої - якнайшвидше проведення нового референдуму про незалежність Шотландії, зібрала на 13 місць більше, ніж на попередніх виборах: 7 мандатів «незалежні шотландці» забрали у консерваторів і 6 - у лейбористів.

Лідер партії і глава уряду шотландської автономії Нікола Стьорджен заявила за підсумками виборів, що вони дають мандат на те, щоб провести другий референдум про незалежність (на першому референдумі в 2014 році за незалежність Шотландії проголосували 44,7 відсотка виборців).

"Шотландія дуже ясно дала зрозуміти: ми не хочемо влади Бориса Джонсона, і ми не хочемо виходити з Євросоюзу", - оголосила Стьорджен.

Північна Ірландія, Уельс та «зелені»

18 виборчих округів у Північній Ірландії надішлють до Лондона вісім депутатів від Демократичної юніоністської партії (вірних союзників Джонсона, власне ті ж самі консерватори, тільки з іншої частини Британії), сімох з Шин-Фейн, партії спадкоємиці Ірландської революційної армії, двох від партії SDLP та одного від партії «Альянс» (обидві партії складаються з поміркованих вихідців із перших двох).

Від Партії Уельсу будуть чотири депутати – не дуже добре для партії, яка претендує представляти регіон із 40 округами. Решту валлійських округів поділили лейбористи (22, на шість менше, ніж на попередніх виборах) та консерватори (14, відповідно – на шість більше).

Від «Зеленої партії» - один. Це лідерка партії Каролін Люкас, яка обирається вчетверте поспіль від округу Брайтон на самісінькому півдні країни.

Лідери партій

Цікаво, що сам лідер переможців Борис Джонсон… цілком міг не потрапити до парламенту, оскільки його партійне лідерство не дає йому ніяких пільг на депутатський мандат. Головний консерватор мав особисто вибороти своє місце на окрузі. Він обрав той самий, від якого балотувався минулого разу - Аксбридж та Райсліп (Лондон) – і ще напередодні опитування давали йому 49 відсотків на перемогу. Але врешті – 25 тисяч 351 голос, або 52,6 відсотка. Його суперник від лейбористів, 25-річний уродженець Тегерана Алі Реза Мілані, зібрав трохи більше 18 тисяч голосів, або 37,6 відсотка.

Лідер лейбористів Джеремі Корбін теж виграв свої особисті вибори в Північному Іслінгтоні (Лондон) з 64,3-процентною перевагою, або 34 тисяч 603 голоси, перед кандидатами від ліберал-демократів – 15,6 відсотка – та консерваторів – 10,2 відсотка.

Натомість лідер демократів-лібералів 39-річна Джо Суінсон програла вибори, та ще й у рідному окрузі - Іст-Данбартоншир на півночі Глазго, від якого обиралася до парламенту тричі аж з 2005 року. Нині вона поступилася кандидатові від Шотландської партії з різницею лише в 149 голосів.

Євросоюз

Глава Євроради Шарль Мішель заявив, що Брюссель готовий до наступних кроків у процесі виходу Сполученого Королівства зі складу ЄС, але наразі Європейський союз чекає офіційних результатів дострокових виборів у Великобританії.

Тим часом консерватори мають намір негайно ратифікувати угоду про вихід Британії з Євросоюзу, узгоджене урядом Бориса Джонсона і Брюсселем, і 31 січня 2020 року Британія формально покине ЄС. Фактичний вихід відбудеться в кінці року, після закінчення перехідного періоду. Торі обіцяють не продовжувати перехідний період, хоча за угодою про вихід така можливість у Британії та Євросоюзу є.

Що далі

У британському уряді вже заявили, що після оголошення офіційних результатів відбудуться незначні зміни серед міністрів, і законопроект про Brexit Бориса Джонсона буде переданий до Палати громад наступної п’ятниці.

Якщо не трапиться чогось дивного, Британія залишить Євросоюз наступного місяця, зазначає оглядач Бі-бі-сі, адже позиція Джонсона в парламенті тепер сильна, щоб здолати будь-яку опозицію. Brexit, принаймні його перша частина, тепер відбудеться. Бо англійці на виборах вирішили, що краще «жахливий кінець, ніж жах без кінця».

Поки що консерватори виграли вибори за підтримки міст та громад, де голосування за них раніше здавалося мало не гріхом. Але далі Джонсон зіткнеться з багатьма труднощами: від проблем охорони здоров’я та безпеки до проблем з кордонами і митницею аж до спротиву з боку Ірландії та Шотландії.

Втім, як тільки ввечері 12 грудня були оприлюднені дані екзит-пол, згідно з якими торі здобували впевнену перемогу, курс британського фунта поліпшився по відношенню і до долара США, і до євро. Курс фунта до долара піднявся на 2,7% і перевищив позначку в 1,35 долара за фунт. По відношенню до євро курс зріс майже на 2%. До ранку п'ятниці сталася невелика корекція, але фунт все одно коштує відчутно дорожче, ніж в останні півтора місяці, коли він тримався в межах 1,28-1,30 долара США.

Олександр Волинський, Київ