«Кіпрський сценарій» на Кіпрі й на Донбасі - це дві великі різниці

«Кіпрський сценарій» на Кіпрі й на Донбасі - це дві великі різниці

Аналітика
Укрінформ
Щоб кіпрський сценарій з Донбасом став в принципі можливим, Москва має визнати, що "их там есть". Потрібний «український варіант»

Міністр закордонних справ України Вадим Пристайко сказав в інтерв'ю "Радіо Свобода", що в результаті зриву "нормандського формату", на Україну може чекати «кіпрський варіант» на Донбасі. У 1974 році, в результаті збройного конфлікту, частина Кіпру, держави-острова, була окупована сусідом і на окупованій частині утворена Турецька республіка Північного Кіпру (ТРПК), що на сьогодні не визнана ніким, окрім власне самої Туреччини. З того часу ТРПК відокремлена від решти частини острову буферною зоною. Лінію, що розділяє острів на два сектори (так звана «Зелена лінія»), охороняє контингент Збройних сил ООН з підтримки миру на Кіпрі (ЗСООНК). Кіпріоти по обидві сторони цієї лінії так-сяк навчилися з цим жити – і економічно, і політично. Хоча й зберігають у колективній свідомості неприйняття ситуації навіть через покоління. В Україні так не буде, адже Росія – не Туреччина. Чому?

Один острів – дві республіки

Для початку нагадаємо про що і про кого мова.

В результаті розпаду Османської імперії на початку XX століття, острів Кіпр опинився в тимчасовій (підмандатній) юрисдикції британської корони. Однак, політичної метою греків-кіпріотів був енозіс – політичне приєднання острова до Греції за прикладом острова Кріт чи Родосу. Але Британія не поспішала надавати незалежність Кіпру. Крім англійців, категорично проти енозісу були налаштовані й турки-кіпріоти, які компактно проживали в північній частині острова. В подальшому, після здобуття незалежності, протилежні політичні цілі двох громад, з яких складається населення Кіпру, стали причиною масштабного міжетнічного конфлікту та введення у 1963-1964 роках миротворчого контингенту ООН. А згодом у 1974 році після військового перевороту у Греції під керівництвом так званих "чорних полковників", турецька влада, вбачаючи небезпеку для турків Кіпру, ввела 30-тисячний військовий корпус і зайняла близько 35% території на півночі острова, разом з частиною столиці Нікосії, утворивши там ту саму Турецьку республіку Північного Кіпру. Греки-кіпріоти й досі вважають територію окупованою – на державному прапорі Республіки Кіпр острів зображений у повному вигляді. Лінію розмежування обох частин острова вже 45 років контролюють миротворці ООН. Там не стріляють, але й спроби політичного врегулювання, як то зустрічі перших осіб та референдуми, нічого не дали – кожна сторона залишається при своєму.

Про життя вільних і окупованих

Автор цього тексту, перебуваючи на Кіпрі ще у двохтисячних, мала змогу переконатися в тому, що ані зміна поколінь та політичних еліт, ані економічні досягнення та вступ у 2004 році до Євросоюзу, не змінили негативного ставлення греків-кіпріотів до своїх колишніх співвітчизників турків-кіпріотів. І хоча люди між собою контактують та контакти ці дуже обмежені – у грецькій частині громади візити на окуповану територію та стосунки з її жителями не вітаються. Не кажучи вже про те, щоб вести з ними якийсь бізнес.

Тому економіка північного Кіпру міцно зав'язана на турецький бізнес і фінансову систему Туреччини. Оскільки ТРПК знаходиться під міжнародними санкціями, то й капітал там переважно турецький, або ж нелегальний, здебільшого, з російським корінням. Турки намагаються розвивати туристичний потенціал території, та через санкції туристи з "благополучних" країн не дуже охоче туди їдуть, остерігаючись подальших проблем з міграційними службами.

Пляж на півострові Карпас
Північний Кіпр має рекреаційні можливості чи не найкращі на всьому острові. Пляж на півострові Карпас

Останні ж репортажі з Північного Кіпру доводять, що незважаючи на майже півстолітній період після закінчення воєнних дій, повністю оговтатися від міжнародної ізоляції не виходить. Як розповідає журналістка Тетяна Негода, що побувала в ТРПК в 2015 році, відразу після війни на півночі залишалося не більше 100 тисяч турків-кіпріотів, а прислані з великої землі турки-переселенці потроїли це число. "Вони зайняли будинки і землі біженців-греків, а ті завалили Євросуд з прав людини позовами, домігшись визнання Туреччини як відповідальної за порушення прав людини на Північному Кіпрі і компенсацій на десятки мільйонів євро. Відносини довго були натягнутими, але в квітні 2015-го в ТРПК обрали нового президента, а в травні стартували переговори про примирення між Північним і Південним Кіпром. Поки що успіху досягли лише в деталях: турецьким кіпріотам дозволено використовувати назву "халлумі" для експортного сиру (що страшно обурює греків), будуть відкриті кілька доріг для перетину кордону, система електропостачання по острову стане єдиною, обидві сторони зобов'язуються припинити глушити теле- і радіосигнали один одного і вказати місця масових поховань жертв війни. Головне ж питання – ліквідація кордону – поки без відповіді", – йдеться в репортажі Тетяни Негоди.

Але, як зазначила журналістка, за десятки років світ до певної міри "звик" і пристосувався до ТРПК. Тут де факто працюють дипломати США, Німеччини, Англії, Франції, Австралії та ЄС. За паспортом ТРПК пускають навіть в Британію, поблажливу до колишньої колонії.

У турків-кіпріотів "автоматом" є громадянство Республіки Кіпр і турецький паспорт: в Росію чи Україну вони їдуть по ньому, в Європу – з кіпрським. Останнім часом завдяки деяким "поблажкам" сильних світу цього економіка ТПРК виглядає досить життєздатною.

Але в жодне порівняння з економікою Кіпру вона не йде. Сьогодні різниця між рівнем доходу населення Кіпру і окупованої частини острова становить приблизно 6:1 на користь кіпріотів, і цю дельта продовжує поглиблюватися.

Республіка Кіпр – популярний європейський курорт та фінансова офшорна зона, якою охоче користуються бізнесмени всього світу для ухиляння від сплати податків у себе на батьківщинах. Вклади банківської системи Кіпру на сьогодні становлять 800% від розміру ВВП країни. Український бізнес роками використовує Кіпр у своїх схемах податкової «оптимізації». Усі українські олігархи є власниками компаній на Кіпрі, що володіють найбільшими підприємствами в Україні. За словами екс-заступника голови НБУ Олександра Савченка, на Кіпрі «переховується» не менше $12-13 млрд українського походження.

Окрім банківської сфери, однією з головних статей національного доходу є індустрія туризму, яка є головним джерелом надходження іноземної валюти в бюджет республіки.

ВВП Кіпру у 2018 році становив $24,5 млрд. За підрахунками на душу населення – майже $31 тис. Це вдвічі більше ніж у самій Туреччині (але треба розуміти, що й турецьке населення на порядок більше). Щорічні темпи приросту ВВП останніми роками складає 3-4% .

На сьогодні Кіпр є однією з найменш корумпованих країн, займаючи 38 позицію за індексом сприйняття корупції серед з 175 країн світу. При цьому за останніми річними рейтингами Світового банку, Кіпр займає 57 місце серед 190 економік за простотою ведення бізнесу.

Туреччина – не Росія, бо як мінімум "чесно визнає"

Згадки з боку глави українського МЗС про кіпрський сценарій на Донбасі не пройшли повз увагу аналітиків. Співставивши досвід Кіпру і України, вони й обґрунтували, чому саме кіпрський сценарій "врегулювання" війни на Донбасі абсолютно нереалістичний.

Володимир Горбач
Володимир Горбач

Політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач в ефірі 5-го каналу пояснив: "Кіпрський сценарій – це, по суті, варіант вічно не врегульованого конфлікту. Не визнане державне утворення Турецька Республіка Північного Кіпру, існує не дивлячись на численні рішення ООН, Радбезу, тощо вже десятки років. Нагадаю, основну частину населення північної частини Кіпру на момент її окупації Туреччиною складали греки-кіпріоти. Хоча там присутня значна по кількості турецька етнічна меншина – турки-кіпріоти. В принципі, це різні народи, з дуже конфліктною історією між собою (пам'ятаємо, як Греція набувала незалежності з-під Османської імперії)".

На думку Володимира Горбача, захоплення Туреччиною частини Кіпру більше нагадує не події на Донбасі, а швидше молдавсько-придністровський конфлікт. "Тоді російськомовне населення Придністров'я злякалося, що Молдова об'єднається з Румунією, і в протистоянні з Кишинівом отримало військову підтримку Росії і тепер будує свою «державність» під відкритим російським протекторатом. Саме тут полягає суттєва різниця, адже Туреччина на Кіпрі не заявляла, що "нас там нет". Вона також ніколи не претендувала на ту частину острова Кіпр, яка населена греками, жодним чином не заперечувала своєї окупації і не ставила собі задачу заблокувати рух Республіки Кіпр, наприклад, в Європейський Союз", – каже аналітик.

За його словами, суть озвученого Вадимом Пристайком у тому, що конфлікт на Донбасі, як і на Кіпрі, може залишитися не врегульованим назавжди. "Це останній сценарій з усіх можливих. Але я думаю він для нас нереалістичний, тому що Росія – не Туреччина, і вона ніколи не залишить нас у спокої. Російський апетит "ЛДНРами" не обмежується", – наголошує Володимир Горбач.

Ні для кого не секрет, що плани путінської Росії полягають у відновленні фактично Радянського Союзу. У порівнянні з Кіпром, це якби Туреччина знову прагнула відновити Османську імперію. Тому робимо висновок: кіпрський сценарій працює лише на Кіпрі. В Україні можливий лише український сценарій, коли армія і населення мають протистояти намаганням Москви знову затягти усю Україну в свою геополітичну і економічну орбіти.

Марина Нечипоренко, Київ

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-