Три події світу. Майстер-клас для Зеленського, зміни у Брегансоні та пристрасті за «сімкою»
Перший за двадцять років візит прем’єр-міністра Ізраїлю в Україну не відзначився потужним дипломатичним проривом. Володимир Зеленський пообіцяв ініціювати закон про виплати українських пенсій нашим колишнім громадянам, які переїхали до Ізраїлю, та закликав визнати Голодомор геноцидом українського народу. Офіційний Київ уникнув дискусії про перенесення посольства до Єрусалиму обіцянкою відкрити там офіс сприяння інноваціям. Беньямін Нетаньягу може бути цілком задоволеним поїздкою, адже його завдання на фінішній прямій парламентської кампанії – продемонструвати батьківську турботу про репатріантів.
Показово, що федеральні російські медіа та російські і проросійські телеграм-канали намагалися створити альтернативний порядок денний візиту Нетаньягу в Україну, транслюючи стандартні, проте від того не менш шкідливі меседжі російської пропаганди. Кремль намагається якомога інтенсивніше впливати на українське керівництво, використовуючи фактор заручників та прийоми емоційного управління. На жаль, ці зусилля виглядають достатньо ефективними.
Путін зумів ефективно використати існуючі протиріччя всередині «колективного Заходу», перетворивши тезу про можливе повернення Росії до G-7 та відновлення G-8 у предмет обговорення у низці країн світу. Москва ж помітно насолоджувалася какофонією оцінок, яку спричинила її дипломатична провокація. І саме у цьому контексті варто розглядати «обережний оптимізм» Путіна щодо переговорів з Зеленським.
Вправно роздмухана практично на рівному місці проблема повернення Росії до G-7 оголила прикрий факт: поточні інтереси навіть для провідних держав світу можуть бути важливіші за принципи. В результаті Еммануель Макрон був змушений корегувати позицію в залежності від співрозмовника, Дональд Трамп не бачить крамоли у поверненні Росії, а Ангела Меркель, Борис Джонсон та Джастін Трюдо виступили проти подібного сценарію. Не відчуває особливого ентузіазму з приводу відновлення «Великої вісімки» і прем’єр Японії Сіндзо Абе. Не менш показово, що цього разу G-7 вирішила обійтися без підсумкового комюніке, хоча, звісно, лідери світових демократій обговорювали головні проблеми міжнародних відносин на поточному етапі.
Євген Магда, Інститут світової політики
