Список Курца, соцдеми, свободівці, шанувальники пива та егалітаристи

В Австрії, як і в Україні, цього року проходять дострокові парламентські вибори. 29 вересня австрійці підуть на виборчі дільниці, щоб обрати депутатів Національної ради (нижньої палати парламенту).

Складати позачерговий іспит на демократію австрійцям довелося після того, як країну наприкінці травня було "підірвано" так званим скандалом "Ібіцагейт", до якого були причетні віцеканцлер, керівник правопопулістської та проросійської Партії свободи Гайнц-Крістіан Штрахе, його соратник Йоганн Гуденус та "племінниця російського олігарха Альона Макарова". У результаті в країні виникла гостра політична криза, довіра до владних інституцій серед населення похитнулася, а відновити її керівництво країни вирішило через нові вибори.

183 ДЕПУТАТИ, "ВИБОРЧІ ЗАЯВКИ" І "ДЕКЛАРАЦІЇ ПРО ПІДТРИМКУ"

Національна рада ("Національрат") складається з 183 депутатів. Не так і мало з огляду на те, що кількість населення країни не перевищує 9 млн. Тим більше, існує ще верхня палата парламенту із 61 депутатом – Федеральна рада ("Бундесрат"), яка виконує представницьку функцію дев’яти земель на федеральному рівні. Члени Бундесрату призначаються ландтагами (земельними парламентами). В австрійському ж дискурсі слово "парламент", головним чином, ототожнюється саме з "Національною радою", відповідальною за ухвалення законів та контроль федерального уряду.

Вибори депутатів Національної ради проходять за пропорційною системою з відкритими партійними списками шляхом прямого таємного голосування. Депутати обираються на 5 років, а час роботи нового складу парламенту називається "законодавчим періодом" (в українських реаліях – "скликання").

Під час виборів федеральна територія Республіки Австрія поділяється на 9 земельних виборчих округів (по кількості федеральних земель), які, в свою чергу, поділені на 39 регіональних виборчих округів. Загальна кількість зареєстрованих виборців на виборах 29 вересня - майже 6,4 млн осіб.

Участь у виборах можуть брати не лише політичні партії, але й групи, які не зареєстровані як партії відповідно до законодавства. Усі вони мають подати офіційну заявку про висунення ними конкретних кандидатур – так звану "виборчу заявку" (Wahlvorschlag). Ця заявка повинна супроводжуватися підписами трьох депутатів Національної ради (для представлених у парламенті партій), або визначеною кількістю підписів виборців (для непарламентських партій та груп).

Загальна кількість необхідних підписів, щоб балотуватися по всій країні – 2600. При цьому визначена мінімальна кількість підписів має бути зібрана обов’язково в усіх землях (земельних виборчих округах), що залежить від кількості населення та, відповідно, мандатів, які має кожна земля. Найбільше підписів потрібно зібрати у Відні та Нижній Австрії (по 500), по 400 - у Верхній Австрії та Штирії, по 200 – у Каринтії, Тіролі та Зальцбурзі, і по 100 підписів у Бургенланді та Форарльбергу. Водночас, заповнення так званої "декларації про підтримку" (Unterstützungserklärung) досить суворо регламентується, з обов’язковою перевіркою їх достовірності з боку місцевих органів влади.

Для того, щоб балотуватися по всій території Австрії треба подати всі 9 виборчих заявок (в усіх землях). До розподілу місць у парламенті допускають партії, які подолали 4-відсотковий бар’єр.

З особливостей австрійської виборчої системи – в країні немає постійно діючого виборчого органу, чогось на зразок української ЦВК. З нагоди кожних парламентських виборів формуються виборчі комісії – на рівні муніципалітетів, районів, земель, а також на федеральному рівні. До складу цих виборчкомів входять представники партій відповідно до їх популярності. Загальну організацію та контроль волевиявлення в країні здійснює федеральна виборча комісія на чолі з міністром внутрішніх справ (до складу комісії, окрім представників партій, також обов’язково входять два судді).

ЩО ТАКЕ “ГОЛОС ПЕРЕВАГИ”

В австрійському виборчому бюлетені виборці мають поставити хрестик біля однієї з партій, яка прагне потрапити до Національної ради. Водночас, у бюлетені міститься опція так званого "голосу переваги" (Vorzugsstimme): кожен виборець може (але не зобов’язаний) вказати нижче проголосованої партії свого улюбленого політика (на всіх трьох рівнях – федеральному, земельному та регіональному).

У технічному плані це відбувається наступним чином: щоб віддати "голос переваги" на федеральному та земельному рівнях потрібно зазначити від руки ім’я та прізвище політика (або ж його номер у партійному списку), а на регіональному – поставити "X" навпроти вже надрукованих прізвищ.

У чому суть цієї опції? У партійних списках політики стоять у визначеному порядку: чим вищий номер, тим кращі шанси потрапити до парламенту. Між тим, виборці можуть підвищити ранг окремих політиків всередині партійного списку шляхом "голосу переваги". Зазначивши свого улюбленого кандидата (який, можливо, займає низьке місце в списку), вони покращують його шанси на депутатське крісло. Щоб піднятися вгору треба, щоб за кандидата віддали свій "голос переваги" щонайменше 7% виборців партії.

ЯКІ ПАРТІЇ ПРОХОДЯТЬ ДО НАЦРАДИ

Подання виборчих заявок на участь у дострокових виборах до Національної ради завершилося 2 серпня. Згідно з інформацією МВС, заявки на участь в усіх 9 федеральних виборчих округах (федеральних землях) спромоглися подати 8 партій.

Серед них є троє найбільших політсил країни: консервативна правоцентристська "Австрійська народна партія" (йде як "Список Себастіана Курца – Нова народна партія" (ÖVP), лівоцентристська "Соціал-демократична партія" (SPÖ), а також правопопулістська та проросійська "Австрійська партія свободи" (FPÖ). По території всієї федеративної республіки обиратимуться і кандидати від двох невеликих парламентських партій – ліберальної NEOS і лівопопулістської JETZT. Водночас, достатню підтримку, щоб виступити по всій республіці, знайшли також троє наразі непредставлених у парламенті політсил: партія "Зелені", "Комуністична партія Австрії" (KPÖ) та егалітаристська WANDL.

Ще п’ять партій та груп спромоглися зібрати необхідні декларації на підтримку та подати виборчі заявки лише в окремих землях. Це - "Пивна партія Австрії" (BIER) у Відні, "Християнська партія Австрії" (CPÖ) - у Бургенланді, "Альянс патріотів" (BZÖ) – у Каринтії, "Соціалістична ліва партія" (SLP) – у Верхній Австрії, а також партія GILT – у Тіролі та Форарльберзі.

Пробували свої сили й інші дрібні партії та групи, у тому числі антиЄСівські партії – ÖXIT і BZÖ Kärnten, які виступають за вихід Австрії з Євросоюзу. Однак знайти вчасно для реєстрації необхідні голоси підтримки не вдалося.

39 БЮЛЕТЕНІВ

В Австрії немає правової бази для так званого "електронного голосування", то ж голосування проходитиме на виборчих дільницях за допомогою паперового бюлетеня. При цьому, у кожному земельному виборчому окрузі (федеральній землі) формується власний документ для голосування.

На цьогорічних виборах буде шість різних бюлетенів із дещо відмінним списком партій - окрім восьми загальнонаціональних партій, в окремих землях балотуватимуться партії, які спромоглися знайти підтримку лише в них. Якщо ж бути зовсім точним, то загалом буде 39 різних бюлетенів - по кількості регіональних виборчих округів. Це спричинено наявністю в бюлетені вже згаданої опції "голос переваги" і необхідністю друку прізвищ кандидатів у кожному окремому регіональному окрузі.

Загалом найменший – і однаковий – вибір із партій-кандидатів матимуть жителі земель Нижня Австрія, Зальцбург та Штирія, які обиратимуть лише серед 8 партій, що балотуються по всій країні – ÖVP, SPÖ, FPÖ, NEOS, JETZT, Grüne, KPÖ та WANDL. В інших землях вибір буде більшим на одну партію: у Бургенланді в бюлетені додано CPÖ, у Каринтії – BZÖ, Верхній Австрії – SLP, у Тіролі та Форарльберзі – GILT, у Відні – BIER.

У цілому ж бюлетені на виборах 29 вересня будуть коротшими ніж два роки тому. Якщо зараз найбільший бюлетень включатиме 9 партій, то у 2017 році їх було 13 (у Відні та Форарльберзі).

КАМПАНІЯ БЕЗ ЗАСИЛЛЯ ПАРТІЙНОЇ РЕКЛАМИ І ГУЧНИХ СКАНДАЛІВ

Загалом передвиборча боротьба на дострокових виборах в Австрії наразі характеризується як не особливо активна. Принаймні, якщо оцінювати за українськими мірками. Вулиці міст не завішені обличчями кандидатів на білбордах і сіті-лайтах (яких, до речі, й не так багато по Відню), ТБ - майже без партійної реклами, немає гучних скандалів і "чорного піару". Як і відсутня жорстка поляризація суспільства (за виборчими вподобаннями).

Звичайно, партії почали боротися за увагу виборців відразу після оголошення дострокових виборів, навіть до прийняття рішення парламентом щодо дати голосування. Передусім, це стосується "Австрійської народної партії" і безпосередньо її лідера - Себастіана Курца.

Ще на початку червня партія опублікувала серію плакатів із зображенням молодого канцлера, уряд якого після розпаду коаліції був відправлений у відставку, передусім, завдяки голосам опозиційної SPÖ та колишніх партнерів по коаліції з FPÖ. "Червоно-сині (кольори SPÖ та FPÖ відповідно – ред.) проголосували. Народ вирішуватиме. Наш шлях лише розпочався", - йшлося на плакаті з очевидним натяком на те, що винуватцями у припиненні роботи очолюваного Курцем урядом є "соціал-демократи" та "свободівці".

Упродовж літа лідери основних партій, і знову ж таки тут особливо активний Себастіан Курц, "спустилися до людей" - їздять по федеральним землям та проводять зустрічі зі своїми виборцями.

Між тим, як очікується, міжпартійні змагання та боротьба за виборця інтенсифікуються за місяць до дня волевиявлення. Так, саме наприкінці серпня офіційно стартують передвиборчі кампанії соціал-демократів (SPÖ) і лібералів з NEOS, а на початку вересня – "народників" (ÖVP), "свободівців" (FPÖ) і "Зелених".

З того часу розпочнуться й перші рекламні плакатні хвилі, а також дебати на телебаченні: лише суспільний мовник ORF запропонує понад 40 дискусійних форматів, ще близько 30 телевізійних дуелей транслюватимуть приватні мовники.

ПРОЄКТИ ЛІДЕРА ПАНК-РОК-ГРУПИ, КАБАРЕТИСТА І ЗООЗАХИСНИКА

Із курйозних випадків передвиборчої кампанії можна згадати, можливо, не зовсім вдалу політагітацію одного з кандидатів (партія JETZT), активіста у захисті тварин Мартіна Баллуха, який хоче потрапити у парламент із лозунгом про те, що свині його б обрали. На своїй сторінці у Facebook 54-річний зоозахисник розмістив передвиборчий плакат, на якому зображено, як він любляче гладить двох свинок на сіні. На реглані у Мартіна Баллуха також зображено порося з написом англійською мовою "Споживайте їжу, а не друзів". Великими буквами на фото розміщений передвиборчий слоган "Свині обрали б Мартіна Баллуха".

Серед інших “родзинок” кампанії – поява "Пивної партії Австрії" (BPÖ або BIER). Сатиричний проєкт лідера панк-рок-групи Turbobier Марка Пого зібрав у Відні 500 необхідних декларацій на підтримку і тепер буде присутній у бюлетені під час виборів у цій федеральній землі (Відень є окремою федеральною землею). Заохочували людей віддати свій голос підтримки шляхом роздачі безкоштовного пива прямо на популярній торговельній вулиці австрійської столиці Маріягільфештрасе.

"Пивна партія" особливо активізувалася після скандалу з плівками з Ібіци, де австрійські праві політики зустрічалися з, як вони вважали, племінницею російського олігарха, і під час розпивання спиртних напоїв обговорювали різні проєкти співпраці. У партії виступили з лозунгом, що, врешті-решт, треба дати можливість займатися такими історіями (п’янками) справжнім професіоналам, а не "неспроможним політикам".

На передвиборчому ж плакаті, розміщеному на сторінці "пивної партії" у Facebook, зображений її лідер та міститься слоган "Я вже знову накидався".

До "незвичних" можна віднести і ситуацію навколо назви партії WANDL - соцопитування характеризують її як непрохідну, втім вона вже може запам’ятатися своєю екстравагантною та найдовшою назвою.

Повна назва партії звучить "Wandel – Aufbruch in ein gemeinwohlorientiertes Morgen mit guter Arbeit, leistbarem Wohnen und radikaler Klimapolitik. Es gibt viel zu gewinnen", що перекладається з німецької мови як "Зміна - Пробудження благодатним ранком із хорошою роботою, доступним житлом та радикальною кліматичною політикою. Потрібно багато що здобути". Навіть для обов’язкового зазначення скороченого варіанту партії (для бюлетеня) довелося викинути одну букву зі слова "Wandel" ("Зміна"), оскільки скорочена назва має містити не більше п’яти букв.

Серед цікавинок австрійських виборів є і участь у них партії GILT, яка була заснована три роки тому відомим австрійським актором та кабаретистом Роландом Дюрінгером. Лозунг партії, яка пропагує демархію та виступає за повну передачу влади народу - "Кожен голос дійсний!". У GILT немає чіткої програми, а головна ціль – повна руйнація партійного ландшафту та демонтаж існуючої демократичної системи загалом. У рамках пропонованої "відкритої демократії", зокрема, висувається ідея створення для вирішення кожної окремої проблеми так званих "парламентів громадян", члени яких обиратимуться з представників усіх верств та груп населення шляхом жеребкування.

Вперше партія взяла участь у загальнонаціональних виборах у жовтні 2017 р., набравши досить пристойний, серед дрібних політсил, результат у майже 1%. Цієї осені партія братиме участь у виборах лише у двох землях (на минулих виборах – у всіх дев’яти). То ж, навряд чи Дюрінгеру вдасться покращити свій попередній результат, а тим паче - стати чимось на зразок австрійського "слуги народу".

Обоє фігурантів "Ібіцагейт" – Гайнц-Крістіан Штрахе та Йоганн Гуденус – не балотуються. У правопопулістській партії заявили, що треба почекати роз’яснення та завершення офіційного розслідування інциденту на Ібіці. Між тим, під прохідним місцем у складі FPÖ до Національної ради йде дружина колишнього віцеканцлера – Філіппа Штрахе.

ОЧЕВИДНИЙ ПЕРЕМОЖЕЦЬ І НЕОЧЕВИДНА КОАЛІЦІЯ

Опитування різних соцслужб, проведені наприкінці липня-початку серпня, демонструють наступну картину популярності: на першому місці "Австрійська народна партія" – 35-37%, далі йде "Соціал-демократична партія Австрії" з 21-23%, а з невеликим відривом за нею – "Австрійська партія свободи" (18-20%). Також долають 4-відсотковий бар’єр і проходять у парламент "Зелені" (10-12%) і ліберальна NEOS (7-9%).

Партія JETZT, заснована одним із колишніх керівників "Зелених" Петером Пільцем, не повторює результат попередніх виборів та набирає близько 1%, а отже залишає Національну раду. Голоси її виборців, очевидно, йдуть до оновленої партії "Зелені" на чолі з Вернером Коглером. Після провальних виборів жовтня 2017 р., коли були набрані непрохідні 3,8%, екопартія знову повертається до законодавчого органу Австрії.

Таким чином, у випадку збереження ситуації та відсутності гучних, руйнуючих рейтинги скандалів, переможцем дострокових виборів в Австрії стане політична сила Себастіана Курца, яка отримає орієнтовно 68-70 мандатів із 183-х у Національній раді. Сам же політик, на той момент – 33-річний, має всі шанси стати новим-старим федеральним канцлером у разі успішного формування коаліційного уряду.

Водночас, формування коаліції видається непростим і, можливо, затяжним процесом.

Передусім, слід виходити з того, що без участі "народників" жодна коаліція буде неможливою, але й сама ÖVP потребуватиме партнера для співпраці. Якщо говорити про двопартійну коаліцію, стабільну більшість могли б забезпечити - об’єднання "народників" із правими "свободівцями" (ÖVP- FPÖ), або ж антагоністами з лівого табору, "соціал-демократами" (ÖVP- SPÖ). 

Між тим, не слід виключати, що за результатами вересневих виборів вперше в історії Австрії може бути створена коаліція за участю трьох партій. І тут також не обійдеться без партії Курца.

Теоретично достатньо голосів могло б бути в коаліції SPÖ, FPÖ та "Зелені" (або NEOS), однак на практиці коаліція між лівими "есдеками" та ультраправими "свободівцями" неможлива, а нереальність цього варіанту підкріплено вже і заявами з боку обох партій. Також не вистачає зі два десятки голосів для більшості й у лівоцентристської коаліції у складі SPÖ, "Зелені" та NEOS.

Натомість більш реальним міг би бути варіант коаліції між ÖVP (68-70 мандатів) та двома меншими партнерами по коаліції - партіями Зелені" (20-22 мандатів ) та NEOS (13-15 мандатів).

Так чи інакше, реалізація будь-якого з варіантів коаліції супроводжуватиметься серйозними труднощами, а шанси на той чи інший формат зростатимуть/падатимуть залежно від ходу коаліційних переговорів. Не чекаючи на завершення виборів, лідер ÖVP Себастіан Курц уже почав зустрічі з керівниками партій – відбулися його переговори з лідеркою соціал-демократів Памелою Ренді-Вагнер, очільником "Зелених" Вернером Коглером, запланована зустріч із головою NEOS Беатою Майнл-Райзінгер. Водночас, перемовини з колишніми партнерами по коаліції з правопопулістської партії поки відкладаються: новий керівник "Австрійської партії свободи", ексміністр транспорту Норберт Гофер, який прийшов на зміну "оскандаленому” Штрахе, заявив про доцільність їх проведення вже після 29 вересня.

Власне, відновлення коаліції між ÖVP та FPÖ видається цілком реальним, незважаючи на "Ібіцагейт". Цей варіант не виключають в обох партіях, і його підтримує майже третина населення.

Особливо, цього хочуть у Партії свободи. Лідер FPÖ навіть заявив, що партія розглядає єдиний варіант свого входження в коаліцію – з ÖVP, в іншому випадку піде в опозицію.

В "Австрійській народній партії" і не проти повторення коаліції з більш близькою ідеологічно партією, ніж інші. Однак, є кілька умов: перша – впливове міністерство внутрішніх справ тепер не входить у квоту FPÖ, друга – одного з керівників "свободівців", Герберта Кікля (багаторічний генсек партії, ексглава МВС, наразі очільник парламентської фракції), не буде у складі коаліційного уряду. Однак сам Кікль бачить МВС за FPÖ, як і себе міністром.

Слід нагадати, що саме небажання Кікля залишати МВС, чого вимагав канцлер на хвилі "Ібіцагейту", й стало тим тригером для повного виходу "свободівців" з коаліції та голосування у подальшому разом з опозицією за вотум недовіри уряду Курца. Один із стратегів "Австрійської партії свободи" часто ставав об’єктом критики у ЗМІ через свій праворадикальний бекграунд та жорстку антимігрантську політику, а його прихід у МВС ознаменувався скандальними обшуками в підпорядкованій контррозвідці BVT.

Від того, чи зможуть в ÖVP та FPÖ вирішити це "питання Кікля", й залежатиме можливість створення коаліції між двома партіями. Непоступливу позицію "свободівців" Курц, вочевидь, намагатиметься "пом’якшити" коаліційними переговорами з іншими партіями. З тими ж "Зеленими", шанси на коаліцію з якими прямо пропорційні зростанню їх популярності.

ПРОГНОЗ ПО УКРАЇНІ

Що ж чекати Україні від нового складу парламенту та кабінету міністрів Австрії? Чи можливі зміни в позиції офіційного Відня у ключовому питанні – триваючої агресії РФ проти України та окупації Криму?

Можна припустити, що суттєвих змін не відбудеться і позиція Австрії щодо цього та інших важливих питань залишиться без змін. Адже владна конфігурація в країні або ж залишиться незмінною (коаліція у складі ÖVP та FPÖ), або буде дещо видозміненою - з ÖVP в основі та без входження до неї якихось антиукраїнських сил.

При цьому, навіть якщо у правлячій коаліції знову буде "Австрійська партія свободи", відома своїм меморандумом про співпрацю з кремлівською "Єдиною Росією", то її владні позиції можуть бути більш ослаблені, ніж у попередньому уряді. Крім того, і що важливо для України, "Ібіцагейт" завдав удару проросійському крилу у FPÖ, основним представником якого можна було вважати Йоганна Гуденуса – "праву руку" ексочільника партії Штрахе. Не сприятиме активізації австрійсько-російських відносин (а це завжди відбуватиметься за рахунок інтересів України) і сам "російський" шлейф скандалу, але також і шпигунські історії – справи відставного полковника австрійської армії та співробітника контррозвідки BVT, які були завербовані росіянами.

Таким чином, Австрія, ймовірніше за все, підтримуватиме (подекуди, вимушено) збереження санкцій ЄС проти Росії, висловлюватиме (принаймні, офіційно) солідарність з Україною в питанні російської агресії, продовжуватиме політику невизнання анексії Криму та підтримку реформ в Україні.

При цьому така позиція залишатиметься обумовленою значною мірою необхідністю дотримання спільної європейської позиції, а не власним бажанням. У випадку ж, якщо ця єдність похитнеться, то Австрія точно не буде останньою з європейських країн, хто вдасться до активізації "взаємовигідних", економічних і не тільки відносин з Росією.

Не останній вплив на всі ці процеси матиме, власне, позиція самого керівництва України щодо російської агресії та шляхів її врегулювання.

Василь Короткий, Відень.