Українська революція запалює ХХІ сторіччя

Українська революція запалює ХХІ сторіччя

Укрінформ
Чи помітили українці, як їхній Майдан надихає борців за свободу від Латинської Америки до Східної Азії?

«Ваш мирний протест сьогодні надихає вашу країну і весь світ»

Сенатор США Джон МакКейн, Євромайдан, 15 грудня 2013 року.

Деякі картини досі стоять перед очима автора цих рядків, мов живі.

...22 лютого 2014 року вдень будівля Кабміну нависає над вулицею Грушевського - абсолютно порожня на холодному лютневому вітрі. Порожній уряд України. На металевих щитах поліції біля входу лише самотньо висять кілька перекинутих матраців. На них донедавна спали всередині уряду - впродовж довгих холодних місяців боротьби - силовики режиму Януковича. Грандіозну пусту будівлю у стилі сталінського ампіру за півгодини оточують сили самооборони Майдану, аби жодним провокаторам не спало на думку її захоплювати. Невдовзі у Верховній Раді обирають нового спікера, який бере на себе обов'язки тимчасового глави держави, а президента-втікача проголошують недієздатним.

Ейфорія від перемоги та заціпеніння свідомості від шоку через ріки крові на бруківці Інститутської, смерті мирних громадян на вулицях столиці, утворюють гірку, кислотну суміш емоцій тих днів. Над головами протестувальників на Майдані, мов у страшному сюрреалістичному сні, одна за одною пливуть до сцени труни.

За попередній, 2013 рік, в Україні народилися 420 тисяч дітей. Цьогоріч, 2019-го року, вже за якийсь місяць, ці діти вперше йдуть до школи, як вчасно нагадав днями у своїй публікації волонтерський фонд «Повернись живим».

У буремні дні кінця лютого 2014-го року усвідомити масштаб того, що сталося, було неможливо. Історія завжди твориться у хаосі з нескінченної кількості можливостей і годі розпізнати суть подій у цій круговерті.

Нині ж, з віддалення часу, що минув, стає очевидним: коли внаслідок багатомісячних протестів український президент утік за кордон, всьому світові був надісланий сигнал: так можна. Можна не лише боротися, але й перемогти у боротьбі.

Подальший геополітичний землетрус на певний час повністю вивів із поля зору перемогу української революції. Першою сейсмічна хвиля досягла голови Владіміра Путіна, і після короткого замикання десь поміж вух, він почав операцію зі знищення України та повного розсіювання енергії Майдану.

На кілька подальших років світ немов причаївся, спостерігаючи за кривавою українсько-російською війною, в якій в України, об’єктивно кажучи, було обмаль шансів. Світ вичікував - чим усе закінчиться. Кінець кінцем, Майдан був не першою «горизонтальною» революцією без лідерів, які завершувалися Пірровими перемогами: вже були Лівія, Єгипет, Сирія. Плоди, які поспіли на осінь «Арабської весни», були не надто надихаючими. Десь до влади прийшли релігійні радикали, десь військові встановили авторитарний режим, не кращий за дореволюційний, деякі ж країни пірнули у провалля громадянської війни.

Лише за кілька років почало приходити усвідомлення, що Україна так і не здалася, не розвалилася і не програла війну, не скотилася в авторитаризм чи фанатизм, добилася стабілізації та помірного зростання економіки, а не галопуючої інфляції, та ще й примудряється проводити болісні реформи.

Український Майдан став чи не єдиним у всесвітній хвилі мережевих революцій, якому поки вдалося якщо й не все, що планувалося, то принаймні дещо вдається, і успіх якого є не примарним, а вже цілком втілюється у дійсність.

Відтак зовсім не дивно, що приклад Майдану почав надихати інші народи. В еру Інтернету таке натхнення розповсюджується зі швидкістю глобальної лісової пожежі, для якої кордони та географічні відстані не мають жодного значення.

В останні роки борці за свободу у далеких від України місцях - навіть на інших континентах - почали відкрито наслідувати Майдан і надихатися ним. Щонайменше у двох таких місцях протестувальники вивчали досвід Майдану та брали на озброєння його протестні винаходи: у Венесуелі та у Гонконзі.

ВЕНЕСУЕЛА: ЩИТИ ЗІ СУПУТНИКОВИХ ТАРІЛОК

“Противники соціалістичного президента Венесуели Ніколаса Мадуро влаштовують публічні покази документального фільму Netflix «Зима у вогні» про тримісячне протистояння в Україні, яке завершилося сотнею загиблих та втечею тодішнього президента Віктора Януковича», - пишуть Вікторія Рамірез та Андреїна Апонте у статті Reuters «Протестувальники зі щитами у Венесуелі надихаються Україною», яка була опублікована у червні 2017-го року. 

Справді, венесуельці, які беруть участь у хвилях протестів проти Мадуро, надихаються Майданом, який вважають взірцем вдалого протесту. На вулицях Венесуели можна спостерігати і розмальовані щити з підручних матеріалів (точнісінько мов майданівські), і палаючі покришки, і різні творчі способи якомога далі жбурнути каміння, які нагадують славнозвісну катапульту з Грушевського.

Фото: АА
 Фото: EPA/UPG

«Молоді венесуельці роблять свої щити зі супутникових тарілок, навісів, металевих діжок чи будь-яких інших шматків дерева та металу, які вони можуть знайти», - пишуть Рамірез та Апонте.

Авторки пояснюють, що впродовж венесуельських протестів «Зиму у вогні» режисера Євгена Афінеєвського показували у книжкових магазинах, університетах, кінотеатрах, на площах. Після показів, венесуельці влаштовували форуми та дискусії.

Відома венесуельська акторка та письменниця Ана Марія Сімон у своєму Інстаграмі писала: «Цей фільм не можна пропустити… Всі венесуельці мусять його побачити, й особливо ті, хто втомилися, ті, хто найближче до зневіри».

Прикметно, що Мадуро, у свою чергу, хоч навряд прагне повторювати сценарій Майдану, застосовує абсолютно ідентичні до Януковича методи, зокрема використовує проти демонстрантів венесуельських «тітушок» («колективос» по-венесуельськи) - озброєні банди найманих бандитів, які вчиняють насильство для придушення мирних протестів, перебираючи на себе функції поліції.

ГОНКОНГ: ДАВИД ІЗ ЛАЗЕРОМ ПРОТИ ГОЛІАФА

«Протестувальники у Гонконгу цікавляться Майданом, бо він навчає і просвітлює їх… Це мов битва Давида і Голіафа. Демонстранти у Гонконгу справді захоплюються людьми в Україні, їхньою стратегією та незламним духом спротиву», - цитує видання Quartz адміністратора однієї з популярних Facebook-груп гонконгського протесту Лі Нгао. 

Нгао розмістив у своїй групі посилання на «Зиму у вогні». За більш ніж шістнадцять тисяч кілометрів від Каракаса, у Гонконгу, документальний фільм про українську революцію також служить натхненням, а також інструкцією до дії.

Ізабелла Стегер, авторка статті у Quartz під назвою «Чому протестувальники у Гонконгу дивляться на Україну» від 30 липня 2019 року, розповідає, що гонконгський «Рух парасольок» розпочався 2014-го року, за кілька місяців після Євромайдану і саме українські протести нині надихають багатьох мешканців Гонконгу на боротьбу за свободу та власну гідність. 

Проти демонстрантів у Гонконгу застосовуються такі самі методи, як проти українців і венесуельців: на них натравлюють озброєні банди замість регулярних сил поліції. 24 липня на одній із приміських залізничних станцій натовп гонконгських «тітушок» (у Гонконгу їх називають вже не «колективос», а «тріади») із битами та дерев’яними палицями напав на протестувальників і жорстоко побив їх. На цю пряму паралель звернули увагу експерти з України, зокрема, Андреас Умланд. 

Авторка статті у Quartz пише про одного з учасників протесту, 31-річного музичного критика Едісона Ханга, який також порівнює Майдан із спротивом у Гонконгу. Він також дивився «Зиму у вогні» і вважає два протести майже ідентичними за динамікою. Нині він особливо занепокоєний загрозою військового придушення протестів китайською армією, яка вже концентрується на кордоні із Гонконгом.

«Мене це змушує згадати цей фільм, у якому люди казали, що готові померти за те, за що борються. І вони помирали», - розповів Ханг журналістці.

Серед паралелей із деякими протестними винаходами Майдану, у Гонконгу - не лише щити, як у Венесуелі, а й лазери, якими протестуючі світять в обличчя поліцейським.

«Тут ви бачите, як протестувальники у Гонконгу використовують лазери проти камер, що розпізнають обличчя. Кібервійна проти китайського штучного інтелекту», - написала 31 липня у Twitter фріланс-журналістка Алессандра Боччі та додала відео. 

ДРАМАТИЧНА ПОДІЯ, ЯКА ЗАДАЄ КУРС СТОРІЧЧЯ

Професор Кембриджського університету Ніколас Бойл у своїй праці «2014: пережити наступну світову кризу» висуває оригінальну історіософську думку. Він переконаний, що кожне сторіччя історії людства не закінчується 99-м і не починається першим роком. Натомість, сторіччя немов «накладаються» одне на одне: наступне починається ще у середині 80-х років попереднього, а минуле справді завершується у середині 10-х наступного.

Академік переконаний, що саме у середині 10-х років кожного сторіччя відбувається певна «драматична подія», яка визначає курс усього сторіччя. Бойл вирахував, що у ХХІ сторіччі така подія станеться у 2014 році, про що і написав ще 2010 року свою працю «2014: пережити наступну світову кризу».

Професор наводить приклади: 1517-го такою подією стали тези Лютера, які поклали початок Реформації; 1618 року почалася 30-річна війна - та наступні десятиріччя релігійного конфлікту у Європі; Віденський конгрес 1815 року після розгрому Наполеона розпочав сторіччя відносного спокою у Європі; 1914-го року почалася Перша світова війна, і, відповідно, сторіччя жахливих світових воєн і багатомільйонних жертв.

Майдан став найбільшим геополітичним землетрусом ХХІ сторіччя після терористичних атак 11 вересня. Можливо, він і є тією «драматичною подією», яка направляє курс цього сторіччя? Факти наслідування Майдану з Венесуели та Гонконгу підтверджують цю гіпотезу. Якщо так, то яким буде створений нами образ ХХІ сторіччя?

Дуже показово, що українська революція надихає не всіх поспіль протестувальників у світі. Схоже, що вивчення досвіду українського спротиву дарує світло надії саме тим, хто бореться у найглибшій пітьмі. Тим, чиї шанси - примарні, тим, хто свідомо вийшов на бій зі значно сильнішим супротивником. Тим, хто бореться за свободу, притискаючись спиною до холодної стіни зневіри. Майдан надихає їх саме цим: боротися, вистояти і перемогти можна навіть тоді, коли немає, здається, жодних шансів.

Енергія, вивільнена на центральній площі української столиці взимку 2013-2014 років, справді здатна змінювати світ. Її, мов вогню, бояться автократи, диктатори та всі, хто нищить свободу. Нею, мов джерельною водою, набуваються ті, в кого проти поліцейських кийків, гранат, рушниць немає нічого, крім дерев’яних та металевих щитів, лазерних указок і незламної волі до перемоги.

І вся ця енергія вміщується, насправді у два слова. Лише два слова - одне у наказовому, одне у майбутньому часі. Слова великого українського поета Тараса Шевченка, так пророчо сказані взимку 2013-2014 років великим українським борцем Сергієм Нігояном: «Борітеся - поборете!»

Нігоян та інші герої Небесної сотні не побачили протести у Венесуелі та Гонконгу. Але саме ця всесвітня боротьба за свободу з українським Майданом у серці - є живим пам’ятником їхньому подвигу. Для нас, живих, вона є нагадуванням: у нашій країні нині вирішується занадто багато, аби ми могли опустити руки. Наша боротьба вийшла далеко за межі нашої країни і ми не маємо права її припинити. Світ дивиться на нас. Нами надихаються ті, хто ведуть боротьбу у найщільніший темряві. Давайте побажаємо їм успіху і перемоги та будемо гідні їхнього захоплення.

Георгій Тихий, НЬЮ-ЙОРК. 

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-