Новітній брюссельсько-московський менеджмент: З чим прибуде в Україну Курт Волкер?
Позитивні новини з Канади в останні дні виявились одним із небагатьох світлих променів для України в геополітиці. Повернення Росії в ПАРЄ. Кадрове «перезавантаження» верхівки Євросоюзу, яке винесло нагору куди більше лобістів Росії, аніж симпатиків України. А перед тим була тема, яка, здавалося б, напряму не стосується України. Але вона, як не крути, дає певну потужну проекцію на нашу геополітичну перспективу. Ця тема – Молдова.
Точніше, останні події в Кишиневі. Такого ще не було в останні роки: альянс створили ті, чия політична спілка ще вчора видавалась чимось немислимим – проєвропейська партія з однозначно промосковською політичною силою. Як таке могло статись? Виявляється, могло. І це абсолютно нові для України реалії новітньої європейської політики – виявляється, вони ( Брюссель та Москва) про все можуть домовитись. Про повернення Росії до ПАРЄ. Про зміну режиму в країні.
Що це означає для України? Принаймні, дві речі.
Перше. Аби розуміти, як діятиме щодо України Європа, нам треба уважно стежити за Молдовою. Наступним очевидним кроком може стати вирішення придністровської кризи шляхом «надання регіону особливих прав» (чи десь приблизно так). Це означатиме, що вони (брюссельці) готові й Придністров`я, і Донбас «злити» за однією схемою, віддавши все під менеджмент Москви. І чим швидше зливатиметься Придністров`я, тим активніше вони «втюхуватимуть» цей сценарій нам для Донбасу.
І тут важливе друге. Треба пригадати – що вирішило долю Плахотнюка та його режиму. Точніше, хто. Ці «хто» – американці. Допоки Штати не приймали рішення, ситуація коливалась. Але досить було послові USA в Молдові приїхати на кільканадцять хвилин до Плахотнюка, як його долю було вирішено – і чартерний літак зі всесильним правителем країни піднявся в повітря.
Тобто, можливі найгірші домовленості Європи з Росією щодо України, але якщо Трамп та його країна не дадуть «добро» на цей мезальянс, – для України не все втрачено. З Макроном та Францією, на жаль, все зрозуміло. Меркель ще якийсь час зможе сприяти Україні, але цей час – об`єктивно обмежений. Тож, як не крути, знову все вирішує «вашингтонський» обком.
Відтак, чи не найголовнішою подією на найближчі пару місяців – стане візит до України Курта Волкера. З ним, подейкують, прибудуть ще пару людей, яким довіряє Дональд Трамп і які мають прямий доступ до нього. І від їхнього моніторингу наших реалій (як не прикро буде плакатись нам про втрату нами суб`єктності), багато в чому залежить – на чий бік пристануть Штати. Віддадуть нас під новітній брюссельсько-московський менеджмент із зрозумілим домінуванням Москви (один відомий політик назвав це модним словом «коворкінг»), чи поборються за Україну. Треба готуватись. Думати. Шукати аргументи.
Олександр Харченко
FB
реклама