Три події тижня. Подвійні оглядини, кремлівська асиметрія та дні гніву в Грузії
Російська влада продовжує демонструвати особливий підхід до міжнародних відносин. Столицю Грузії охопили масові протести, які матимуть вагомі політичні наслідки.
Українського президента на високому рівні прийняли у столицях Франції та Німеччини – країн, які є учасницями Нормандського формату. Схоже, що лідери провідних держав ЄС хотіли дізнатися якомога більше про Зеленського, тому і влаштували для нього насичене дводенне турне. У Парижі Володимиру Олександровичу довелося дезавуювати «складнощі перекладу» у виконанні Еммануеля Макрона, який висловив впевненість у готовності Зеленського до переговорів з сепаратистами. У Берліні – констатувати, що підходи України та Німеччини до спорудження NordStream2 цілковито протилежні. Цей пасаж виглядає містком до майбутньої зустрічі президентів України та США, яка може пройти ще цього літа. В цілому Зеленський не надто відрізнявся у політичній риториці від Порошенка, і Рада ЄС продовжила на рік санкції проти РФ за анексію Криму і на 6 місяців – за невиконання Мінських домовленостей.
У Росії санкції Заходу вже давно сприймають з погано прихованим скепсисом, стверджуючи, що ЄС, США та Японія зазнали від них набагато більших втрат. Під час чергової «прямої лінії» з громадянами РФ Путін передбачувано запропонував своєму українському тезку та колезі прямі переговори з Донецьком та Луганськом. У режимі «Ви все брешете» офіційна Москва відреагувала і на офіційне пред’явлення звинувачення трьом громадянам Росії і одному українському бойовику у причетності до знищення «Боїнга-777» влітку 2014 року у небі над Донбасом. Видавати Спеціальній спільній слідчій групі своїх громадян РФ намірів не має. Скажу більше: Кремль зовсім не схильний до жестів доброї волі, що засвідчили вироки п’яти кримським татарам, звинуваченим у справі «Хізб ут-Тахрір» - їх засудили на терміни ув’язнення від 12 до 17 років.
Відсутність елементарної поваги до країни, яка приймала Міжпарламентську асамблею православ’я з боку її голови, російського думця-комуніста Сергія Гаврилова, спричинила масові протести у Тбілісі. Як виявилося, прості грузини не забули ані війни 2008 року, ані того факту, що 20% держави досі окуповані Росією. Російській делегації довелося рятуватися втечею, а Путін оперативно заборонив польоти російських авіакомпаній до Грузії, намагаючись у такий спосіб завдати їй дошкульного економічного удару. Щоправда, рішення Кремля не спричинило паніки у кавказькій республіці, якою монопольно керує партія «Грузинська мрія». Їй, схоже, доведеться непросто на парламентських виборах, якнайшвидшого проведення яких вимагають учасники протестів.
Євген МАГДА, Інститут світової політики
