«Паспортні війни» Росії

Головною особливістю нової влади в Україні за підсумками президентських виборів можна вважати фактичну незмінність зовнішнього курсу країни, в т.ч. у відносинах із Заходом та Росією. Зокрема, зберігатимуться і навіть посилюватимуться московські виклики і загрози нашій державі.

Для підтвердження досить лише ознайомитися з указом російського президента РФ «Щодо визначення в гуманітарних цілях, категорій осіб, які мають право звернутися з заявами про прийом у громадянство Російської Федерації в спрощеному порядку». Він спрощує процедуру надання російського громадянства і жителям окупованих територій України, і українським громадянам, у яких є або дозвіл на тимчасове проживання в Росії, або статус біженця.

Російська сторона пояснює, що у такий спосіб відбувається «захист прав і свобод людини, відповідно до норм міжнародного права». Але це ще раз демонструє весь фарс московської політики як на міжнародній арені, так і стосовно України та населення «ДНР» і «ЛНР». Адже в основному саме Росія і порушує права та свободи громадян на окупованих територіях України. І навіть більше, беззастережно використовує жителів Донбасу для політичного тиску на Україну, перетворивши їх на заручників російських інтересів. Що це саме так, у світової спільноти і не виникає жодних сумнівів.

Ще раз звернімо увагу на дату підписання В.Путіним указу про російське громадянство для мешканців ОРДЛО (окремих районів Донецької та Луганської областей), а саме – 24 квітня ц.р. – відразу ж після другого туру президентських виборів в Україні, який саме остаточно і поставав крапку на намірах Москви реставрувати на зразок 2010 року проросійську владу в нашій державі. Розцінити такий крок можна не інакше, як демонстративний акт тиску на нове керівництво України у питанні усунення конфлікту на Донбасі. А конкретно – змусити погодитися з російським варіантом імплементації Мінських домовленостей.

Втім, видача російських паспортів у «ДНР» та «ЛНР» – це лише частина загальної стратегії Росії з надання її громадянства жителям інших країн. По суті, це елемент з реалізації геополітичних планів Москви щодо побудови «русского мира» як сфери російського впливу на пострадянському просторі та, зрештою, в цілому світі. Збільшення російських громадянських мас у закордонні використовується як для поширення російської ідеології, так для створення можливостей з втручання у внутрішні справи інших країн. Тобто, ми спостерігаємо повзучу експансію Росії, а фактично – розширення підконтрольних їй територій та кола країн-сателітів. До того ж у такий спосіб створюється потенційний резерв робочих рук та перспективних демографічних ресурсів, які повинні компенсувати зменшення власного населення Росії. Ця проблема стає особливо актуальною для Російської Федерації в зв’язку з відновленням такої тенденції у минулому році (вперше за останні десять років). Так, за даними Росстата, у 2018 році чисельність громадян Росії скоротилася на 86 тис. осіб., що стало наслідком як перевищення смертності над народжуваністю, так і помітного зниження притоку мігрантів.

З огляду на принципову важливість таких питань, політика Москви з формування масиву російських громадян за межами країни і використання їх у своїх цілях послідовна та цілеспрямована за характером і опирається на відповідну законодавчу базу. Згадаймо, що ще у березні 1999 року російський парламент ухвалив федеральний закон «Про державну політику Російської Федерації стосовно співвітчизників за кордоном». Закон та низка інших актів, ухвалених на його основі, передбачають надання підтримки російськомовному населенню в інших країнах, в т.ч. спрощення процедур отримання російського громадянства. До речі, закон ще й модифікується зважаючи на зміни у ситуації. Зокрема, останні поправки до нього були внесені у липні 2017 року.

Положення щодо захисту російських громадян за кордоном, в т.ч. і у військовий спосіб, є також в низці концептуальних документів РФ, а саме – Стратегії національної безпеки Російської Федерації до 2020 року (ухвалена в 2009 році), Концепції зовнішньої політики Росії (прийнята в 2016 році), а також Воєнній доктрині Росії (остання редакція ухвалена в грудні 2014 року).

Саме ці документи Росія використовувала, обґрунтовуючи напад на Грузію в серпні 2008 року, захоплюючи з подальшою анексією Кримський півострів у березні 2014 року. Згадаймо, як 1 березня 2014 року Рада Федерації Росії одностайно задовольнила запит В.Путіна щодо застосування російських збройних сил на території України! При цьому такий запит президент РФ вмотивовував «виникненням екстраординарної ситуації в Україні та загрозою життю російських військовослужбовців і громадян».

Такі свої дії у згаданій сфері Росія продовжувала і після нападу на Україну. У 2017 році вона визнала чинність документів, які видаються владою «ДНР» і «ЛНР». А у грудні 2018 року було сформовано міжвідомчу групу за участю представників Генеральної прокуратури, Слідчого комітету та МЗС РФ для розробки заходів з забезпечення правового захисту російських громадян за кордоном. Тому спрощення процедури надання російського громадянства жителям окупованих територій України є черговим кроком у справі створення законодавчої бази та розширення можливостей Росії для експансії на українському напрямку. За допомогою цього в рамках загальної стратегії Росії планується досягти декількох цілей, які включають:

●  по-перше, як вже відзначалося вище, – здійснення тиску на керівництво України. Це відверто підтвердив прес-секретар президента РФ Д.Пєсков у коментарях інавгурації нового президента України В.Зеленського. За словами Д.Пєскова, президент РФ привітає його лише у «разі успіхів у врегулюванні конфлікту на Донбасі». Звісно, на російських умовах, на чому і наполягає Москва;

●  по-друге, як і у випадку з Південною Осетією та Абхазією в Грузії, масова роздача російських паспортів жителям «ДНР» і «ЛНР» дозволятиме Росії знаходити підстави для нових нападів на Україну у разі виникнення такої необхідності. Зокрема, коли керівництво України на прийматиме російські умови з відновлення миру на Донбасі. Саме про це і свідчать вимоги Москви стосовно обов’язкового отримання російського громадянства членами незаконних збройних формувань на Донбасі. З одного боку, це накладатиме на бойовиків якісно нові зобов’язання щодо участі у бойових діях проти України, а з іншого – будь які втрати серед них Москва трактуватиме як «насилля стосовно російських громадян»;

●  по-третє, надання російського громадянства населенню ОРДЛО створить додаткові стимули для процесу відтоку висококваліфікованих робітників та інженерно-технічного складу з України до Росії. Хоча подібна проблема вже не так важлива, оскільки більшість із таких спеціалістів давно переїхали як до тієї ж Росії, так і до України;

●  і, нарешті, по-четверте, що, напевне, найголовніше для Москви. Отримання російського громадянства більшістю, або хоча б, значною частиною жителів «ДНР» та «ЛНР» об’єктивно надасть Росії можливість висувати свої претензії на ці території. А відтак, і офіційно визнати самопроголошені республіки на сході України, а згодом і анексувати їх.

При цьому, як і в інших випадках, пропонуючи своє громадянство населенню окупованих територій України, Москва сподівається, що більшість місцевих жителів буде у цьому зацікавлена. Що є цілком зрозумілим після масового «зомбування» населення «ДНР» і «ЛНР» за допомогою російських мас-медіа. В тому числі це стосується і запевнень місцевих жителів, що отримання російських паспортів нібито гарантує їм роботу у Росії, а також захист від «українських націоналістів».

В той же час свідомо не згадується весь комплекс проблем, пов’язаних з отриманням громадянами України російського громадянства. Це і відсутність реальних перспектив отримання роботи в Росії, де економічна ситуація аж ніяк не краща, ніж в Україні, а часом і набагато гірша, через що у нових робочих руках немає потреби, а тим паче – з України.

Це і необхідність служити в російській армії, в тому числі і в усіх гарячих точках, де сьогодні воює Росія, і де можна загинути через її імперські амбіції. До слова, без усякої компенсації з її боку, що вже підтверджується долею тисяч російських бойовиків, які дістали поранення або втратили життя на Донбасі.

І ще: можливість отримання пенсій у Росії тільки за умов постійного проживання на її території. Знову ж таки без усяких гарантій.

Що ж до міжнародних правових наслідків за свої дії, то Росія повністю їх ігнорує. Адже вручення російських паспортів жителям ОРДЛО фактично означає те, що Кремль визнає факт військової окупації територій України у Донецькій і Луганській областях. Водночас це засвідчує і про пряме втручання Москви у внутрішні справи України та відкидає ключову тезу російської пропаганди щодо «внутрішньо-українського характеру конфлікту на Донбасі». Не кажучи вже про те, що дії Російської Федерації напряму порушують ст. 47 Женевської конвенції і можуть кваліфікуватися як фактично примусове позбавлення жителів окупованих територій Донбасу українського громадянства. Своєю чергою, це підриває також Мінські домовленості, які передбачають відновлення суверенітету України над згаданими територіями.

Загалом наведені факти можуть служити підставою для запровадження нових санкцій проти Росії, які наразі розглядаються Сполученими Штатами Америки та ЄС. Це лише питання часу і за умов непорушності позицій України. Тим паче, що Москва не зупиняється на досягнутому, плануючи видачу російських паспортів вже всім громадянам нашої держави.

Іван Січень

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства