"Плівки Штрахе": Удар по проросійських правих Австрії

«Білосніжний будинок відпочинку на пагорбі, за кілька кілометрів від міста Ібіца. Три спальні, чотири ванні кімнати, відкритий басейн та окремий гостьовий будинок із жилою площею близько 500 кв.м. за 1000 євро на добу.

Ввечері 24 липня 2017 року група осіб, сидячи на терасі й п’ючи шампанське та смакуючи тартар із тунця й суші, обговорювала делікатні теми: як можна зробити так, щоб російський інвестор отримав контракти від австрійського бізнесу та уряду.

Вони думають масштабно. Ніщо не здається неможливим. Вони обговорюють ліцензії казино, продаж старого розкішного готелю, контракти на будівництво доріг – все це для російського інвестора. Вони навіть обговорюють встановлення контролю над Kronen Zeitung, однією з найбільш популярних газет Австрії…»

Саме так розпочинається матеріал німецької газети Der Spiegel, яка синхронно з іншим впливовим німецьким виданням Die Süddeutsche Zeitung у п’ятницю о 18.00 опублікувала розслідування із заголовком "Австрійський віце-канцлер продається?".

Ця публікація німецьких ЗМІ разом із супровідними відеозаписами стала справжнім громом на політичному небосхилі Австрії. Те, що #Strachevideo стане справжньою інформаційною бомбою, було зрозуміло відразу. Однак, певно, мало хто очікував на такі стрімкі наслідки – через 18 годин одна з найвпливовіших людей Австрії, віце-канцлер, подасть у відставку й фактично втратить політичне майбутнє, а ще через вісім – в країні повідомлять про проведення позачергових парламентських виборів.

ПРАВІ ЄВРОСКЕПТИКИ ПРИ ВЛАДІ

Двома основними політичними силами у федеральному управлінні Республіки Австрія традиційно були правоцентристська Австрійська народна партія (ÖVP) та лівоцентристська Соціал-демократична партія Австрії (SPÖ), які з перемінним успіхом ставали то першою, то другою за впливовістю партією країни. Велика коаліція між цими партіями була продовжена і після виборів 2013 року, однак, не витримавши численних інтриг та розбіжностей, розпалася, і в травні 2017 року країна пішла на дострокові вибори, роком раніше запланованих.

На тлі кризи управління ÖVP очолює висхідна зірка австрійської політики Себастіан Курц. 30-річний глава МЗС вдало проводить передвиборчу кампанію й виводить на виборах 15 жовтня оновлену Австрійську народну партію на перше місце, не в останню чергу – завдяки обіцянкам вирішити міграційну кризу. Соціал-демократи посіли другу сходинку, однак коаліцію молодий канцлер утворює з ультраправою Австрійською партією свободи (FPÖ), яка прийшла третьою.

У 2000-2002 роках FPÖ вже була у складі коаліції разом із тією ж самою ÖVP. Тоді прихід євроскептичної партії до влади, серед засновників якої були у тому числі націонал-соціалісти й представники якої дозволяли собі правоекстремістські, а подеколи й антисемітські висловлювання, зустрів критику як усередині країни, так і за її межами – ЄС навіть застосував тимчасові "дипломатичні санкції" проти Австрії. Часи змінюються, і в грудні 2017 року такої реакції з Брюсселя вже не було, а от Ізраїль досі неофіційно бойкотує двосторонні контакти з представниками FPÖ в австрійському уряді.

Рейтинги правої партії, яку з 2005 року очолив Гайц-Крістіан Штрахе, сильно виросли завдяки потужній антимігрантській риториці як реакції на кризу 2015-2016 років. На користь FPÖ грало тут і те, що така популярна у значної частини населення політика не була мейнстрімом серед обох "грандів" австрійської політики – лівої SPÖ та консервативної ÖVP (яка більше переймалася економікою і це змінилося лише після приходу Курца). Зростання популярності правих було настільки високим, що в першому турі президентських виборів у квітні 2016 року кандидат від FPÖ Норберт Гофер набирає найбільше голосів – 35% проти 21% у "зеленого" Александера Ван дер Беллена, який лише після повторного голосування другого туру 4 грудня 2016 року з різницею у 7% переможе кандидата від правої партії.

КОНТРАКТ ІЗ МОСКВОЮ

Незважаючи на дещо спрощену в Україні думку про FPÖ як нібито єдиних австрійських "путінферштеєрів", багато представників політичних та бізнесових кіл із "мейнстріму" (ÖVP та SPÖ) мають хороші контакти в Росії та виступають за поглиблення австрійсько-російських відносин. Однак, ця співпраця відбувається передусім в економічній сфері, і не є ідеологічною за природою.

Випадок з FPÖ є особливим у співпраці Росії з європейськими ультраправими – австрійська партія стала першою, з ким кремлівська "Єдина Росія" уклала офіційний контракт про співробітництво. Дивитися в бік Росії в австрійській Партії свободи почали орієнтовно з 2007 році, невдовзі після приходу Штрахе до керівництва. Особлива активація цих контактів відбулася після початку агресії РФ проти України, коли члени FPÖ активно використовувалися в зусиллях Москви з легалізації окупації Криму та відбілювання дій путінського режиму в Європі.

Головним провайдером цих контактів став Йоганн Гуденус, або "Йоші", як називав свою "праву руку" сам Штрахе. Син колишнього функціонера FPÖ, тривалий час навчався в Московському державному університеті імені Ломоносова, говорив російською і був частим гостем у Москві, маючи багато політичних та бізнесових контактів у РФ.

Саме Гуденус був серед 4 високопоставлених функціонерів FPÖ, включаючи самого Штрахе та Норберта Гофера, під час підписання угоди 19 грудня 2016 року в Москві, лише за два тижні після "майже перемоги" Гофера на президентських виборах в Австрії. За повідомленнями ЗМІ, підготовка документа тривала кілька місяців і, вочевидь, розпочалася після сенсаційної перемоги у першому турі виборів кандидата від правих, який значно обійшов кандидатів від двох основних партій країни. Очевидно, що після такого результату в Москві забажали різкого посилення співпраці з партією, яка мала всі шанси на перемогу на наступних парламентських виборах в Австрії, до того ж – євроскептичною.

ЗМІ, ДОРОГИ, "СЕКС-ОРГІЇ"

Саме на такому тлі, за два з половиною місяця до позачергових виборів у Австрії, і проходили події на віллі під Ібіцею, про які написали німецькі видання, опублікувавши таємно відзнятий відеозапис зустрічі. Точніше, лише 6 хвилин із понад 6-годинного спілкування. Обидві газети не розкривали джерело отримання відео, запевнивши в його достовірності та отримавши від двох його головних австрійських фігурантів підтвердження зустрічі.

Участь у ній беруть очільник FPÖ Гайнц-Крістіан Штрахе (після жовтневих виборів – віце-канцлер Австрії), його "права рука" Йоганн Гуденус (у подальшому – очільник парламентської фракції FPÖ), дружина останнього, а також, як вважалося, заможна росіянка (спілкується англійською та російською мовою) й її німецькомовний помічник. Як ніби "друзі у відпустці", в розслабленій атмосфері теплого вечора вони курять, п’ють алкоголь і спілкуються, обговорюючи, втім, потенційні домовленості на мільйони євро, мета – покращити результати FPÖ на жовтневих виборах за допомогою російських грошей.

Організатором зустрічі став Гуденус з його широкими російськими контактами – саме до нього звернулася "Альона Макарова", яка позиціонувала себе як племінниця російського олігарха, наближеного до Путіна. Заможна росіянка з латвійським громадянством зацікавилася купівлею мисливського угіддя в сім’ї Гуденуса, під час зустрічі у Відні висловила готовність заплатити в рази більше і саме тоді, як вважають журналісти, і "виник план щодо більшої схеми".

"Племінниця російського олігарха", яку журналісти вважають "підставною качкою", заявила про намір інвестувати в Австрію близько 250 млн євро, хоча цей капітал "не можна покласти в банк", оскільки він "насправді, не зовсім легальний". Зокрема, висловлюється бажання щодо купівлі половини акцій найбільшої австрійської щоденної газети Kronen Zeitung, яка просуватиме у подальшому правопопулістську партію. При цьому жінка цікавиться – що така інвестиція принесе конкретно їй?

Нелегальне походження грошей "племінниці російського олігарха" не турбує Штрахе. Він обіцяє сприяння в купівлі та стверджує, що з цим таблоїдом у власності жінка стане "однією з 10 найвпливовіших людей в Австрії" та отримує "зброю в руках, яка дозволяє робити все, що захочеш в Австрії". Але співрозмовниця продовжує далі – то що ж конкретно їй буде взамін за цю медійну підтримку? І Штрахе врешті-решт говорить: якщо вона купить Kronen Zeitung до виборів і допоможе партії посісти перше місце, то "тоді ми зможемо говорити про будь-що". І це, певно, буде найбільшою обіцянкою лідера FPÖ, сповненого амбіцій стати канцлером.

Серед конкретних обіцянок – відібрати держзамовлення на будівництво автомагістралей у найбільшої австрійської будівельної компанії Strabag та віддати їх спеціально заснованій росіянкою компанії. "Перша річ, яку я можу пообіцяти від участі в уряді – це те, що Газельштайнер більше не отримає жодних контрактів", – заявив він, говорячи про Ганса Петера Газельштайнера, голову Strabag.

Багато розмов у ході зустрічі було і на медійну тематику – від змін редакційної політики в Kronen Zeitung після можливої купівлі та планів приватизувати суспільного телерадіомовника ORF до бажання "створити такий медіа-ландшафт, як це зробив Орбан" (в Угорщині практично відсутні критичні до уряду ЗМІ після того, як вони були скуплені багатими прихильними до прем’єра Віктора Орбана). "Журналісти – найбільші проститутки на планеті", – розказує про своє ставлення до медіаспільноти майбутній віце-канцлер Австрії.

У ході "бізнес-зустрічі" захмелілий лідер австрійських ультраправих говорить і про деякі свої зовнішньополітичні переконання: Австрії потрібно орієнтуватися на "Вишеградську групу", а також більше відкритися в напрямі Сходу, в бік Росії. "Захід переживає занепад, а на Сході – нормальні люди", – зазначає він. І додає: понад 10 років тому зустрічався з радниками Путіна та обговорював, "як ми можемо стратегічно співпрацювати".

Подекуди очільник ультраправих починає розповідати своїй малознайомій співрозмовниці різні чутки, які дискредитують австрійських політиків-конкурентів. Наприклад, про "секс-оргії" нового лідера ÖVP Себастіана Курца в "таємній кімнаті з наркотиками". Чи ж про очільника SPÖ Крістіна Керна, якого інформант Штрахе сфотографував з "малолітнім чорношкірим". При цьому, Штрахе подумує над тим, аби матеріали на цю тему опублікувати в іноземних ЗМІ для дискредитації цих політиків і відведення, при цьому, підозри від себе.

ЧОРНА КАСА?

І хоча багато розмов Штрахе на віллі біля Ібіци були схожі на самовихваляння, таке собі "набивання ціни", головною темою все ж лишаються гроші, великі гроші.

Багато виборців FPÖ представляють робочий клас, а Штрахе, навіть пізніше на посаді віце-канцлера, позиціював себе як простого вихідця з народу. Саме тому його фінансові одкровення в Ібіці мали б стати шоком для багатьох прихильників. Зокрема, розмови політика про вечері з ікрою та устрицями за 1600 євро (що, за його словами, "не так дорого"), чи про численних багатих друзів та знайомих – від австрійських бізнесменів та тих, хто займається діамантами в Африці й Ізраїлі, до російських та українських багатіїв і контактів у Китаї. "Ці пси мають тонни грошей", – каже він на відео.

Окрема тема зустрічі – можливість фінансової підтримку FPÖ в обхід законодавства.

Лідер правопопулістської партії розповідає, що "є ряд дуже багатих людей, які платять від 500 тис. і 1,5 млн до 2 мільйонів" (хоча в інший момент вже стверджує, що гроші лише були обіцяні). І от для переведення таких великих сум існує неприбуткова організація, яка офіційно не пов’язана з партією і представлена трьома юристами. Таким чином, вдається уникати обов’язкового звітування в Рахункову палату Австрії. Зробити пожертвування австрійській партій через цю асоціацію Штрахе тут же пропонує й "Альоні Макаровій".

Власне, якщо описана політиком модель існує, то це вже буде реальним правопорушенням та нелегальним фінансуванням партії: за австрійськими правилами, якщо сума партійного пожертвування перевищує 50 тис. євро, це має повідомлятися в Рахункову палату, пожертвування ж від іноземців не повинні перевищувати 2641 євро.

"ЧОРНА СУБОТА"

"Плівки Штрахе" стали кульмінацією в серії скандалів та обвинувачень, з якими в останній час стикнулася Австрійська партія свободи, передусім, на тему причетності до правого екстремізму. Один із таких приводів – з "російським душком" – відбувся у четвер, майже синхронно з публікацією про австрійського віце-канцлера в німецьких газетах. Опозиційна ліберальна партія NEOS ініціювала в Нацраді Австрії термінові дебати, із запрошенням канцлера Курца, на тему дезінформаційної кампанії Росії на виборах до Європарламенту та "друзів Путіна у FPÖ, які загрожують ліберальному демократичному порядку в Європі". Тоді представники правопопулістської партії лише посміялися над закидами опозиції про FPÖ як "троянського коня" Кремля в Австрії й глузливо порадили депутатам від опозиції, як нібито прихильникам теорій змов, носити "шапочки із фольги". Не демонізувати Путіна закликав тоді, між іншим, і представник від Австрійської народної партії Райнгольд Лопатка (до речі, очільник делегації Австрії на інавгурації Зеленського).

Втім, у суботу, після #Strachevideo у трендах "Твіттера" та в топ-темі обговорення всього австрійського суспільства, вже було не до сміху. Зранку ЗМІ повідомили про очікувану відставку віце-канцлера, можливе припинення коаліції між ÖVP та FPÖ і навіть оголошення нових парламентських виборів. На 11.00 біля бундесканцелярії на Балльхаусплатц зібралися численні представники ЗМІ – в очікуванні заяви Штрахе, який в цей час зустрічався в канцелярії з Курцем. Невдовзі після цього планувався й перший коментар-заява самого канцлера на скандал із плівками.

Близько опівдня Гайнц-Крістіан Штрахе робить прес-підхід і, як очікувалося, заявляє про свою відставку з посади віце-канцлера, а також складання повноважень голови FPÖ, керівництво якою переймає його заступник, нинішній міністр транспорту Норберт Гофер. Як і в своєму попередньому коментарі журналістам німецьких видань, він підтвердив факт зустрічі – "інсценованої спецслужбами пастки" – та заявив, що всі обвинувачення щодо нього безпідставні, ніяких протиправних речей на Ібіці не було. Простими словами: ця нехороша громадянка Латвії (про її "російськість" Штрахе промовчав) підступно познайомилася з Гуденусом (коли той був розгублений після втрати батька), заманила їх на вечерю на Ібіцу, напоїла й спровокувала до розмов на різні теми. Однак, запевнив політик, бачив її вперше і востаннє, ніяких таємних угод не було і жодних грошей у подальшому не отримував. Тим не менше, зустріч була "дурістю, безвідповідальністю та помилкою".

Вибачившись, зокрема, і особисто перед канцлером, Штрахе заявив, що його персона не повинна стати перешкодою для продовження урядової коаліції. Приблизно в цей час журналістам було розіслано і короткий коментар Йоганна Гуденуса, який повідомив про складання повноважень як голови парламентської фракції, так і мандату депутата Національної ради (нижня палата парламенту Австрії).

КУРЦ ВИМАГАЄ "ГОЛОВУ" КІКЛЯ

Таким чином, у FPÖ сподівалися, що пожертвувавши обома високопоставленими фігурантами скандалу, все ж вдасться вберегти коаліцію з Австрійською народною партією. І, за повідомленнями ЗМІ, такою й могла бути першочергова домовленість із Курцем, окрема заява якого очікувалася на 14.00. Втім, час спливав, а канцлер все не виходив до журналістів.

Причина стала відома вже згодом: як умову для продовження коаліції ÖVP вимагає ще й "голову" очільника міністерства внутрішніх справ Герберта Кікля. Саме генсек та один із стратегів ультраправої FPÖ очолив у коаліційному уряді впливове відомство, у складі якого знаходиться, у тому числі, й контррозвідка BVT. Спроби взяти спецслужбу під контроль, поліцейські обшуки в її штаб-квартирі з конфіскацією секретних матеріалів по правих екстремістах тощо – вже давно викликали занепокоєння у багатьох європейських партнерів, а також в американських. Як наслідок – спецслужби цих країн обмежили співпрацю з BVT через побоювання, що в австрійській контррозвідці можуть неналежним чином зберігати секретні дані, які вони отримують від іноземних партнерів, і навіть передавати їх у Росію.

Кікль, відомий, зокрема, своєю промовою на конгресі праворадикалів "Захисники Європи" у Лінці у 2016 році, у відставку втім не збирався. А в цей час під офісом канцлера зібрався мітинг із близько 5-7 тисяч осіб, які вимагали нових виборів. І в перенесеній на вечір 19.45 заяві Себастіан Курц їх таки проголошує: "Я запропонував федеральному президенту провести позачергові вибори якнайближчим часом".

Очільник уряду зазначив, що він не відмовлявся від коаліції з FPÖ після перших же проступків з боку членів цієї партії, однак після опублікованого відеозапису зі Штрахе був змушений сказати – "достатньо". За словами Курца, сказані на відео образливі слова про нього "є другорядним питанням", але "насправді проблемними є висловлені ідеї щодо зловживання владою, поводження з бюджетними коштами, а також бачення стосовно медійного ландшафту в країні". При цьому, незважаючи на відставки Штрахе та Гуденуса, канцлер заявив, що не побачив "справжнього бажання щодо змін" у правопопулістській партії "на всіх напрямах" – з очевидною вказівкою на небажання глави МВС залишити посаду.

Годиною пізніше про підтримку проведення позачергових виборів у країні сказав у своїй заяві й федеральний президент Австрії Александер Ван дер Беллен. Він назвав показані на відео кадри "огидними", а поведінку його фігурантів "грубою неповагою до громадян", яка підірвала їхню довіру до уряду і може бути відновлена лише шляхом нових виборів.

Між тим, якщо проведення нових виборів уже стало доконаним фактом (за останньою інформацією, вони можуть пройти 15 або 22 вересня), то з долею урядової коаліції все ще було неясно. Всю неділю і наступний понеділок головна інтрига зберігалася саме навколо питання, чи залишаться до часу проведення дострокового волевиявлення міністри від FPÖ на своїх посадах, а окрім МВС, це й МЗС та Міноборони. Головним "каменем спотикання" тут залишався все той же Герберт Кікль, добровільну відставку якого вимагали в ÖVP. У Партії свободи натомість виступали за те, щоб усі їхні міністри залишилися до нових виборів – і якщо буде звільнено главу МВС, то з уряду підуть усі призначені від цієї партії.

Курц утім на такий шантаж не піддався і ввечері понеділка заявив, що запропонував президенту звільнити главу МВС. Якщо всі інші представники FPÖ залишають уряд, то їх замінять експерти та високопоставлені чиновники. За словами канцлера, в момент зустрічі на Ібіці Кікль уже був генсеком FPÖ, відповідаючи за фінансові справи в партії, й тому певною мірою причетний до підозр щодо таємних угод. Крім того, залишення ним посади глави МВС необхідне для забезпечення проведення прозорого розслідування публікації відеозаписів з Ібіци.

Проте з цим рішенням урядова криза в Австрії все ж не завершиться. Тепер і над самим Курцем нависла загроза висловлення вотуму недовіри в парламенті – невелика опозиційна партія Jetzt заявила про подання вотуму недовіри, а вже колишній партнер по коаліції FPÖ – про свою підтримку цього кроку.

НАСЛІДКИ СКАНДАЛУ

В історії з "плівками Штрахе" є кілька важливих питань. Перше і найголовніше – хто така ця таємнича "Альона Макарова" і хто стоїть за прихованою зйомкою зустрічі на Ібіці, влаштуванням цієї "пастки" для головного правого популіста Австрії? Поки що на це питання відповідей немає, але, як відомо, все таємне стає явним. Тож краще почекати і не гадати з цього приводу.

Друге питання – чому саме зараз з’явилися відеозаписи дворічної давнини? Тут, як видається, з відповіддю трохи легше. Публікація, яка вже змінила політичний ландшафт Австрії, з’явилася за тиждень до виборів до Європарламенту 26 травня. Згідно з останніми соцопитуваннями, до скандалу правопопулістська та євроскептична партія посідала третє місце з 23% (попереду з невеликим відривом – ÖVP та SPÖ), однак 32% виборців ще не визначилися. "Плівки Штрахе" явно відштовхнуть частину електорату від Партії свободи, як і не посприяють залученню тієї третини, що ще вагалися з вибором. Перші опитування вже продемонстрували щонайменше 5-відсоткове падіння рейтингу FPÖ та аналогічний відсоток приросту прихильників партії Курца, також трохи додати можуть опозиційні партії, передусім соціал-демократи та ліберали. Результат виборів до ЄП дасть змогу і говорити про приблизні розклади на дострокові парламентські вибори у вересні.

У цілому ж, скандал навколо "плівок Штрахе" продемонстрував одну річ, варту уваги з точки з точки зору сприйняття подібних подій в Україні й яку влучно підмітив посол в Австрії Олександр Щерба: "Ознака функціонуючої демократії – традиція добровільної відставки". Штрахе разом з Гуденусом не переклали тягар своєї ганьби на партію, а відразу залишили свої посади. До офіційного розслідування опублікованих записів, зроблених явно незаконно, без затягування процесу, без "інсультів", крісел-каталок, ковдр тощо.

Ще один цікавий і важливий для України наслідок – проросійському крилу в "Австрійській народній партії", представленому "зв’язковим" Гуденусом та його шефом Штрахе, завдано суттєвого удару.

Василь Короткий, Відень