Три події тижня. Діалог з продовженням, піруети Лукашенка та фактор скрапленого газу

Фактор особистої симпатії складно не враховувати у сучасному світі. Дональд Трамп помітно симпатизує Володимиру Путіну, і невдовзі після оприлюднення доповіді спецпрокурора Мюллера наважився зателефонувати своєму російському колезі. Розмова тривала понад годину, Кремль традиційно першим «вистрілив» повідомленням прес-служби про неї. Трамп зробив ставку на twitter, вчергове наголосивши на «колосальному потенціалі» взаємин між Росією та США. Щоправда, це не завадило йому в унісон з словацьким прем’єром Петером Пеллегріні виступити проти побудови NordStream2. Геополітичні шури-мури американського та російського президентів, звісно, є приводом для занепокоєння в Україні, проте драматизувати ситуацію не варто, оскільки «великий розмін» - швидше мрія Кремля, ніж вірогідний сценарій розвитку ситуації.

Навіть у відносинах з союзною Білоруссю у Росії протягом останнього часу спостерігаються проблеми. То брудна нафта постачається на білоруські НПЗ, то Москві доводиться відкликати свого посла Михайла Бабича, який почав працювати у Мінську лише з серпня 2018 року. За рекордно короткий термін перебування Бабич зарекомендував себе прихильником надто жорсткої лінії щодо Лукашенка. Його замінили сенатором Мезенцевим, який, з огляду на його бекграунд, буде діяти інакше, проте буде провідником лінії Кремля на інтеграцію. Лукашенку залишається не лише усвідомлювати, що процес поглинання «волошкової» республіки виглядає нині невідворотнім, але і шукати можливості протидії цьому процесу.

Сполучені Штати мають наміри вже наступного року поставити на європейський енергетичний ринок понад 100 мільярдів кубометрів скрапленого газу. Для порівняння – це практично стільки, скільки Росія має намір постачати до Німеччини після запуску другої черги NordStream, яка відбудеться не раніше наступного року. Відіграючи помітну роль у диверсифікації постачання блакитного палива до Старого Світу, США переслідуються власні інтереси, відтісняючи Росію та Катар. Україні теж не варто стояти осторонь цього процесу, і заокеанський візит голови НАК «Нафтогаз України» Андрія Коболєва підтверджує наявність цього розуміння.

Євген Магда, Інститут світової політики

Перше фото: Drew Angerer/Getty Images