Реформа «Шенгенки»: які країни хоче «видалити» із зони Макрон?
У четвер, 25 квітня, президент Франції Емманюель Макрон провів велику, двогодинну прес-конференцію, під час якої торкнувся низки найважливіших для Франції тем. Серед них – міграційна політика, зокрема, реформування Шенгенської зони, пише французьке видання Le Figaro. За словами Макрона, вона (Шенгенська угода) “сьогодні не працює”, бо деякі країни “недостатньо солідарні” у сфері міграційної політики і, в результаті, це призводить до того, що навантаження напливу біженців розподіляється нерівномірно.
Реформа, яку пропонує Макрон, доволі радикальна. Майбутню Шенгенську зону він бачить із “меншою кількістю держав” і вважає, що європейські країни, які не хочуть відповідати загальній політиці надання притулку іммігрантам, можуть бути виключені із зони вільного пересування. “Європа повинна переглянути співпрацю з Африкою і обмежити міграцію. Вона повинна зміцнити свої кордони, навіть якщо це означає зменшення кількості країн у Шенгенській зоні”, – заявив глава Франції, не уточнивши, хто ймовірно потрапить “під скорочення”. Так би мовити, думайте, якщо перевести на українські реалії. До речі, Макрон вже не вперше озвучує такі ідеї. Восени минулого року він говорив, що Шенгенську зону потрібно перебудувати так, щоб унеможливити нелегальну міграцію за рахунок єдиної прикордонної поліції.
Своєю чергою аналітики, повідомляє газета Le Monde, в заяві Макрона побачили завуальовану атаку проти країн Вишеградської четвірки (Польща, Чехія, Угорщина та Словаччина) і вважають, що такі випади не надто доречні, оскільки Франція “не є зразковим прикладом європейської солідарності перед обличчям міграційної кризи. “Країна далека від виконання своїх обіцянок щодо прийому мігрантів, а її керівництво, як і раніше займає тверду позицію проти прибуття осіб, які шукають притулку, в Середземномор’ї”, – пише французьке видання.
Укрінформ звернувся до політологів-міжнародників: кандидата політичних наук Павла Бульдовича та експертки Ради зовнішньої політики “Українська призма” Надії Коваль – з такими питаннями: що, на їхню думку, насправді стоїть за ревізією «Шенгенки», які країни можуть виключити із зони вільного пересування та, власне, чи варто очікувати на якусь конфронтацію щодо цього питання всередині ЄС, де, менше ніж за місяць, мають відбутися вибори до Європарламенту?
На думку пана Бульдовича, заява президента Франції цілком вписується у логіку анонсованої ним програми реформ у відповідь на протести “жовтих жилетів”. Як відомо, одна з вимог протестного руху – і це загальноєвропейська тенденція – вирішення проблем міграції.
“Тому ініціювання ревізії правил Шенгенської зони, очевидно, є очікуваним сигналом для французького суспільства, покликаного зменшити градус напруги на фоні міграційної кризи. З іншого боку, цим закликом Макрон намагається підтвердити статус лідера країни, яка займає чільне місце в ЄС і виступає генератором нагальних перетворень євроспільноти. Тобто це вигідно і правильно як виходячи із внутрішньополітичних мотивів, так і з міркувань зміцнення лідерських позицій в Європейському Союзі. Щодо країн, яких президент Франції не назвав, але мав на увазі, немає сумнівів, що йдеться про тих членів ЄС, керівництво яких сьогодні прямо висловлює євроскептичні настрої і просуває дезінтеграційні плани. Насамперед, це Угорщина та Італія, які останнім часом відкрито виступають проти чинної міграційної політики ЄС та відмовляються приймати мігрантів за наявними квотами”, – каже Бульдович.
Схожу думку висловила пані Коваль.
“Це означає, що він хоче закривати європейські кордони і завуальовано погрожує країнам, які або відмовляються брати мігрантів, або погано охороняють кордони, виключенням з зони вільного пересування, – стверджує вона. – Це може стосуватися, як прибережних країн типу Італії, так і країн, що відмовилися від квот на релокацію мігрантів, у першу чергу, це Польща та Угорщина”.
На запитання, а чи слід, приміром, від тієї ж Угорщини, чекати якоїсь конфронтації всередині ЄС, Павло Бульдович відповів коротко: такий сценарій малоймовірний. Але, вважає він, що реакція у форматі “ми й так виносимо на собі тягар Європи з прийому мігрантів (і у випадку Італії - це значною мірою правда), а тому заслуговуємо на ще більше преференцій”, – очікувана.
“Роль заколотників і винуватців ситуації вони намагатимуться змінити на статус найбільш постраждалих від чинних правил. Але дуже малоймовірно, що лідери цих країн підуть на жорстку конфронтацію в даному питанні, адже очевидними є вигоди, якими користуються їхні громадяни від Шенгенки, – переконує політолог. – Зрештою, важливо розуміти, що всі ці обопільні заяви і дії – не так про з'ясування стосунків між європейськими лідерами і негайні перетворення Євросоюзу, як про намагання грати для внутрішньої аудиторії в контексті специфіки політичної ситуації всередині країн. Тобто те, наскільки реформа Шенгенської угоди є дійсно запитаною й актуальною для інших учасників зони, стане зрозуміло з їхньої реакції, зокрема, Німеччини. Зважаючи на те, що йдеться про вільний рух робочої сили, а відтак - про потреби економіки найбільш розвинутих країн ЄС, практично відсутні шанси на якусь серйозну реорганізацію чинних правил”, – резюмував пан Бульдович.
Поговорив Мирослав Ліскович. Київ
