Джуліан Ассанж: месія чи зрадник, або Чому США самі не раді цій перемозі

Засновника WikiLeaks Джуліана Ассанжа, який переховувався у посольстві Еквадору в Лондоні з 2012 року, поліцейські на руках винесли звідти, і тепер британська влада міркує – а що робити з ним далі. А головне, схоже, в іншому. Саме з Ассанжа і з його сайту WikiLeaks почалася та криза демократичного світу, яка трусить Європу й Америку уже з 10 років. Практика політичного життя показала: державні секрети, навіть, коли до них є претензії з боку, скажімо, моралі, мають залишатися державними секретами. Інакше – хаос, жовті жилети, ліваки, популісти і блазні на вищих посадах. Звісно, джин безконтрольного Інтернету уже випущений з пляшки і назад його не запхаєш. Але це не означає, що не можна виробити правила, яке повернуть політичне життя в річище здорового глузду.

Нагадаємо, Ассанж отримав притулок у посольстві Еквадору в Лондоні у 2012 році, тоді він переховувався від видачі Швеції за двома обвинуваченням у зґвалтуванні, але тепер йому загрожує видача США і суд за оприлюднення сотень тисяч секретних урядових документів.

Вперше за останній час перші шпальти британських газет були присвячені не "брекзиту"

Президент Еквадору на прізвище Морено - і з рідкісним ім’ям Ленін-Вольтер - ще в липні 2018 року підтвердив, що його уряд веде переговори з британською владою про те, щоб Ассанж залишив посольство. Вихід на вулицю Лондона з дипломатичної території автоматично означав би арешт, але до цього не дійшло – поліцейські на руках винесли хакера (або журналіста-розслідувача – в даному випадку це співпадає) під його вигуки “…the UK must resist... this attempt by the Trump administration” – «Британія має чинити опір, це намагання адміністрації Трампа».

Організація WikiLeaks звинуватила Еквадор у порушенні міжнародного права та особистою помстою президента Морено за докази його причетності до корупційних схем.

МЗС Еквадору пояснило, що багаторазове втручання Ассанжа в політику інших держав ставило під загрозу відносини країни з ними. Погіршення здоров'я Ассанжа також викликало велике занепокоєння, сказав міністр, оскільки він не міг отримати належну медичну допомогу в будівлі посольства. Виглядав Ассанж справді жахливо – на фотографіях, зроблених рік чи два тому він виглядав значно молодшим своїх 47 років, і раптом перетворився на глибокого діда, навдивовижу схожого на російського патріарха 72-річного Кирила (Гундяєва).

Еквадорський міністр окремо наголосив, що Велика Британія запропонувала Ассанжу достатньо гарантій належного судового процесу, а також гарантію того, що він не буде виданий країні, де до нього можуть застосувати катування або смертну кару. Пізніше адвокат Ассанжа Джен Робінс заявила, що засновника WikiLeaks затримали за запитом США.

У США виникають неминучі сумніви

Втім, питання не є вирішеним – Ассанжа можуть а) засудити в Британії за порушення умов звільнення; б) видати Швеції, де готові відновити вже закриті справи про згвалтування; в) видати в Австралію – на батьківщину. Певні вагання з США – чи справді їм зараз потрібний Ассанж? – можна зрозуміти: у січні був заарештований колишній помічник президента США Дональда Трампа Роджер Стоун. Слідство, яке веде спецпрокурор США Роберт Мюллер, пов'язує його діяльність з публікацією на сайті WikiLeaks викрадених листів Гілларі Клінтон, що нібито сприяло перемозі Дональда Трампа на виборах президента.

Для адміністрації президента США ці згадки зараз не на часі. Тільки-но вийшли з гострої фази одразу кілька дражливих проблем: стіни на кордоні з Мексикою, виведення військ з Сирії, ядерного шантаж від КНДР, з’ясування стосунків з ЄС і НАТО, - проблеми не вирішені, але хоча б залишили перші шпальти з резонансними заголовками; рушила до підписання торгівельна угода з Китаєм; навіть Роберт Мюллер закрив «російську справу»… І тут – Ассанж.

Перед американською прокуратурою нелегка справа: провести суд швидко, нерезонансно, ймовірно обмежитися звинуваченням у сприянні американському військовому Бредлі Менінгу, який в 2010 році викрав таємні файли і передав їх WikiLeaks. І не дати Ассанжу трибуну для нагадування змісту його резонансних викриттів: таємних авіаударів та загибелі мирних мешканців. Якщо це не вдасться, то суд постійно буде під запитанням, що відбувається: справедливе покарання чи переслідування за викриття нехай брудних, але державних таємниць.

Трамп, який неодноразово згадував і хвалив Wikileaks у 2016 році, після арешту Ассанжа повідомив журналістам, що «нічого не знає» про Wikileaks і не має до неї справи, передає The Guardian. Тож його прес-секретар мала рятувати шефа. Учора в ефірі телеканал Fox News Сара Сандерс заявила, що Трамп лише жартував, коли під час виборчої кампанії говорив про свою любов до ресурсу Wikileaks. За її словами, в Білому домі серйозно ставляться до ситуації з затриманням Ассанжа, ба більше: "Ми єдині, хто поставився до всього цього процесу серйозно і робить щось, щоб вирішити проблему (видачі Ассанжа. − Ред.)", − підкреслила вона.

Нагадаємо тим, хто, як і Трамп, нічого не знає про Ассанжа та Wikileaks

47-річний австралієць Джуліан Пол Ассанж - інтернет-журналіст і телеведучий. Відомий тим, що впродовж 2007-2012 рр. у великих обсягах оприлюднював секретні матеріали про шпигунські скандали, корупцію, військові злочини і таємниці дипломатії великих держав. Хакерством займається з 16 років, у 1991-му був затриманий та оштрафований за злам сервера канадської телекомунікаційної компанії. Вивчав програмування, фізику і математику в Квінслендському університеті (1994) та в Університеті Мельбурна (2003-2006).

Наприкінці 2006 році зареєстрував доменне ім’я wikileaks.org. Метою проекту оголошено «публікування та аналіз документів, що стали доступними внаслідок витоку інформації». Незважаючи на свою назву, Wikileaks не є вікі-сайтом: читачі, що не мають відповідного дозволу, не можуть змінювати його зміст. Але стати анонімним джерелом інформації може будь-хто, хто її має.

Список викриттів WikiLeaks у подальші роки неможливо викласти коротко – їх дуже багато і дуже різних за тематикою. Спочатку це були документи про санкціоновані вбивства держчиновників у Сомалі, про корупцію в Кенії, незаконну діяльність швейцарського банку в оффшорах, про корупційну вертикаль у Росії. У листопаді 2007 року було оприлюднено інструкцію для тюремників з табору Гуантанамо. У 2008 і 2009 роках - список членів ультраправої Британської національної партії.

26 липня 2010 року на сайті WikiLeaks з'явилася «бомба» - 92 тисячі документів, пов'язаних з війною в Афганістані в період з 2004 по кінець 2009 року. Інформація з них була передрукована британською The Guardian, американською The New York Times та німецьким журналом Der Spiegel.

Жовтень того ж року «вибухнув» знову - сайт опублікував близько 400 тисяч (!) документів, присвячених війні в Іраку. За витік цієї саме інформації і був засуджений вже згаданий Бредлі Меннінг.

Наприкінці квітня 2011 року знову були випущені файли, пов'язані з в'язниці Гуантанамо. У лютому 2012 року WikiLeaks почав публікацію понад п'ять мільйонів електронних листів про методи роботи одного з лідерів в області приватної розвідки, техаської компанії Stratfor.

І це тільки до ізоляції Ассанжа, оскільки і потім WikiLeaks продовжувала свою діяльність, підтримуючи з ним контакт.

У 2010 році у Швеції було видано ордер на арешт Ассанжа за звинуваченням у секс-злочинах. Прибічники Ассанжа пояснили це намаганням схопити його під будь-яким приводом, щоб видати США, де на той час звинувачень у шпигунстві та розкритті державних таємниць вже вистачало на кілька смертних вироків. Він переїхав до Британії, де півтора роки перебував під заставою, доки тривали суди та оскарження, але врешті, всі їх програвши, 19 червня 2012 р. сховався в посольстві Еквадора в Лондоні, де відтоді і перебував.

Нині міністерство юстиції США звинувачує засновника WikiLeaks Джуліана Ассанжа в змові з аналітиком розвідки США Челсі Меннінг (нинішнє ім’я Бредлі Менінга. – Ред.) з метою зламу комп'ютера Пентагону, йдеться в обвинувальному акті. Щоб домогтися екстрадиції, влада США має показати, що є підстави для звинувачення Ассанжа в скоєнні злочину на американській території, а також уникати згадки статей, які можуть каратися смертною карою. “Якщо визнають винним, його (Ассанжа. - Ред.) можуть засудити максимально до п'яти років в'язниці”, - йдеться у прес-релізі. У Мін’юсті навіть додали, що зазвичай за злочини на федеральному рівні порушники отримують менший термін, ніж максимальний.

Репутація тяжко здобувається, але втрачається - легко

Тривалий час у Ассанжа була позитивна репутація - солідні видання передруковували інформацію з WikiLeaks, співпрацювали з організацією хакерів-розслідувачів. Наприкінці 2010 року він був визнаний людиною року в журналі Time, отримував премії правозахисних організацій. Але потім виникли моральні та й юридичні дилеми: розкриття потоку документів суцільно, без купюр, призводило до реальної шкоди для розвідок, які боролися з тероризмом, оприлюднення прізвищ ставило під загрозу життя конкретних людей.

У 2016 році тяжким ударом для іміджа стала співпраця з Росією, коли WikiLeaks – свідомо чи мимоволі - послужив «зливним бачком» для російських спецслужб, які з двох кандидатів у президенти США: Хілларі Клінтон та Дональда Трампа намагалися посприяти більш прийнятному для себе Трампу. Цього досі не вивченого до кінця питання – чи вплинули файли із зламаної електронної пошти Клінтон на підсумок виборів – і хотів би уникнути американський Мін’юст. Але ж не мовчатимуть ні адвокати Ассанжа, ні опоненти Трампа.

WikiLeaks рішуче заперечує, що Ассанж є хакером або пов'язаний з Кремлем чи президентом РФ Путіним, повідомляє Reuters. Натомість симпатій до нього у Росії і не намагаються приховувати. Офіційний представник МЗС РФ Марія Захарова, коментуючи арешт засновника WikiLeaks, написала: "Рука демократії "стискає горло свободі". Головний редактор RT і Sputnik Маргарита Симоньян написала: "Треба було, звичайно, (просити притулку. - Ред.) в нашому посольстві .... Жив би зараз, як Сноуден».

Сам Едвард Сноуден - колишній співробітник ЦРУ і Агентства національної безпеки США, який у 2013 році розкрив секретну інформацію про систему стеження американських спецслужб за електронним листуванням громадян багатьох країн світу і того ж року отримав притулок в Росії – написав у Twitter: «…це чорний момент для свободи преси».

Тож герой чи злочинець?

Сам Ассанж вважає, що 10 років тому WikiLeaks став предтечею нової ери демократичної свідомості. Але світ неабияк змінився від часів тріумфів та викриттів WikiLeaks.

По- перше, технологічно. Зі стрімким розвитком соціальних мереж та комерційної аналітики таємниця приватного життя залишилася в минулому… З розвитком комп’ютерів і програм хакерство з екстріму для обраних стало буденним – новини з цього фронту долинають щодня і на будь-який смак: хакерство банківське, хуліганське, побутове, політичне, воєнне… «Чорний інтернет» опирається спробам щось врегульовувати правилами. Навіть середньовічний ІДІЛ цілком комфортно почувається у світовій веб-мережі…

По-друге, політично… Ліволіберальний фланг політики – головний симпатик Ассанжа та компанії – відступив, неспроможний дати відповідь на терористичні та воєнні загрози, він частково виродився у «жовтожилетство». Правоконсервативний - після мігрантської кризи в Європі та під тиском з Росії віддав частину своїх виборців правим популістам. У радикалізованому світі викриття потрібні вже не для захисту громадянських свобод, а для маніпуляцій свідомістю. "Нині немає правил для приборкання інтернет-анархії. Її розпалюють навіть держави, виділяючи величезні ресурси на ті ж завдання, якими Ассанж займався як фрілансер. Порівняно з активністю в кіберпросторі урядів Китаю та Росії, Ассанж - просто дрібна сошка", зазначає Guardian.

Ассанж заявляє, що робота урядів, які діють від імені своїх громадян, має бути публічною, що за розмовами про таємниці не можуть ховатися зловживання. Але ж повинні бути і захист законних таємниць і відповідальність за її порушення. Потрібні гарантії, що секрети простих людей не опиняться в чиїхось руках. Потрібні гарантії військовим і спецслужбам, що в «чиїсь руки» не потраплять разом з викриттями їхні життя та безпека.

Хтось вважає Ассанжа журналістом, викривачем, героєм. Водночас для багатьох людей він - винуватець підриву порядку та безпеки. Саме його ім’я служить маркером для розрізнення прихильників правоконсервативного порядку та ліволіберальних охочих змінювати саме цей порядок. Той, для кого Ассанж герой – любить зміни і революції. Той, для кого злочинець – любить порядок і помірний прогрес у межах закону.

Тож майбутній суд над ним - якщо, звісно, справа дійде до суду – навряд чи пройде тихо.

Олександр Волинський, Київ