Назарбаєв пішов, щоб назавжди залишитися
Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв складає повноваження глави держави. Про таке “непросте” рішення він повідомив у спеціальному зверненні до нації, яке транслювали республіканські телеканали. Таким чином, завершується 30-річна ера правління останнього з пострадянських “політичних довгожителів-могікан”. Щоправда, остаточно іти на пенсію 78-річний Нурсултан Абішович не збирається: він очолить Раду безпеки Казахстану. Торік місцеві законодавці змінили статус цього органу з консультативного на конституційний. Тож його вага у суспільно-політичному житті країни суттєво зросла. При цьому обіймати посаду очільника Радбезу Назарбаєв може довічно. Укрінформ вирішив “гарячим слідом” поцікавитися думками експертів щодо значення цієї події для Казахстану, його сусідів, а також регіону Центральної й Середньої Азії загалом.
Казахська журналістка, представниця “Демократичного вибору Казахстану” Жанара Ахмет каже, що відставка Назарбаєва – це завчасно заготовлена гра.
“Назарбаєв вже старий. А отже – давно готувався передати владу своїм спадкоємцям. Минулого року він закріпив за собою статус у владі через посаду очільника Ради безпеки Казахстану (у законі про Раду безпеки Казахстану міститься пункт про те, що Назарбаєву як першому президентові Казахстану "в силу його історичної місії довічно належить право очолювати Раду безпеки в якості голови". – Авт.). Туди ж, у Радбез країни, він перевів усі силові структури, які... підпорядкував очільнику, тобто, самому собі. Більше того, ця посада не просто довічна, вона – конституційна. І майбутній президент (або президенти) Казахстану як рядовий член Ради безпеки буде підзвітний Назарбаєву, поки той не помре. Але це не все. Назарбаєв також зберіг контроль над Фондом національного добробуту «Самрук-Казина» і Національним фондом Казахстану. Він є головою партії "Нур Отан", яка контролює парламент, і членом Конституційної ради. Крім того, Нурсултан Абішович повністю змінив своє оточення. Тобто прибрав усіх, хто міг якось вплинути на стабільність, на його плани, зокрема, навіть тих, хто супроводжував його із самого початку. Вивів Назарбаєв і власні капітали. Йому належать всі банки країни, всі ЗМІ... Під його контролем - все!
Саме за рахунок цих владних повноважень Назарбаєв планує утримати владу, здійснивши операцію під назвою “спадкоємець”. Найімовірніше ним (спадкоємцем) стане його старша донька Дарига. Тож оголошення відставки – це перший етап операції. А далі... Як відомо, нині його повноваження тимчасово виконує голова парламенту Касим-Жомарт Токаєв, який прийшов лише на півроку. Через шість місяців у Казахстані оголосять дострокові вибори, під час яких Назарбаєв і спробує провести до влади свою доньку. І для цього робитиме все можливе. Утім, йому прийдеться добряче попотіти, щоби втриматися. Адже система, вибудувана десятиліттями під одного диктатора, втрачає рівновагу при найменшій передачі частини влади іншому. Хоч би як Назарбаєв себе називав і хоч би які функції собі надавав - відбулося критичне ослаблення його влади. І помічників, які намагатимуться розвалити його плани, знайдеться чимало. Це і втомлений народ, і конкуренти з інших кланів, і чимало зовнішніх сил, які також зацікавленні в падінні режиму”, - вважає Жанара Ахмет.
Водночас, за словами казахської журналістки, Назарбаєв суттєво закріпився і за межами Казахстану.
“У стосунках між Казахстаном і Росією, приміром, є всі передумови для підписання союзного договору, на реалізації якого Кремль нині активно наполягає у стосунках з Білоруссю. Звичайно, тут про це мало хто каже, бо всім потрібна стабільність. Але. Казахстан входить у російські плани. І Назарбаєву простіше стати під крило Путіна для того, щоб зберегти свою владу. Тому що в даному разі останній грає роль гаранта. Власне, така роль Путіну також до вподоби. Щоб «надувшись» за рахунок Білорусі та Казахстану, продовжити боротьбу із Заходом.
Щодо Китаю. Перш ніж піти у відставку, Назарбаєв підписав з Пекіном багато важливих контрактів. Зокрема, це стосується залізничного сполучення “Один шлях – один потяг” або проект “Шовкового шляху” – мегаважливий для Китаю, адже це прямий шлях до ринків країн ЄС. Власне, іще одна причина – Назарбаєв зберігає у Китаї частину своїх статків”, – резюмувала вона.
Своєю чергою експерт з міжнародної політики та глобальної безпеки Українського Інституту Майбутнього Ілія Куса вважає, що відставка Назарбаєва має під собою дві основні мотивації:
“По-перше, він банально втомився, і йому все складніше виконувати роль одноосібного правителя держави. Назарбаєв керує Казахстаном з 1990 року, майже 30 років. Йому самому вже 78, а чутки про його стан здоров'я вперто ходять в інформпросторі останні кілька років. По-друге, еліти Казахстану вирішили зробити превентивний удар і діяти на випередження. Зростання невдоволення населення соціальною політикою уряду, який 22 лютого відправили у відставку, переконало багатьох загасити ймовірну пожежу ще до її виникнення. Тож, думаю, Казахстан вирішив піти шляхом Узбекистану після смерті Іслама Карімова в 2016 році, тільки без останньої сцени, власне, смерті незмінного керівника і “батька нації”, – переконує Ілія Куса. – Чи є тут "рука Кремля"? Навряд чи. Казахстан, хоч і близький партнер Росії, але не діяв як її маріонетка, і в Москві це вже давно визнали, не ризикуючи дестабілізувати ситуацію в такій величезній і цінній для них державі. До того ж, потужний вплив у Казахстані має Китай, проти якого РФ також має досить обмежені можливості протидії. В цьому плані тут ситуація схожа з Білоруссю. Втім, розвороту зовнішньої політики Казахстану в бік Заходу, найімовірніше, не буде, так само, як і не було її в Вірменії і Білорусі. Зв'язки з РФ залишаться, а Китай посилить свої позиції в Центральній Азії”.
Опитав Мирослав Ліскович. Київ
