Ким для світу стала Канада Трюдо за Америки Трампа
2019 рік – дуже важливий для прем’єр-міністра Канади Джастіна Трюдо, адже на нього чекає перевірка виборами. 21 жовтня канадці підуть на дільниці, аби висловити своє ставлення до чинної влади, офіційної опозиції й національного політикуму загалом. За чотири роки при владі Ліберальна партія може похвалитися великою кількістю здобутків, однак, критики згадають їй і довгий перелік провалів.
Однією з найбільш проблемних сфер часів Трюдо-молодшого стала зовнішня політика, в якій Канада послідовно зазнає невдач. При чому часто причиною негараздів Канади є ціннісні принципи, за які країна щоразу платить високу ціну.
“ЗРАДИ” СТРАТЕГІЧНОГО ПАРТНЕРА
Просування принципів багатосторонності й трансатлантичної єдності було одним із пріоритетів канадського головування у G7 в 2018-му. З точки зору Канади, Західний світ об’єднують передусім спільні демократичні цінності, які мають бути пріоритетними для кожної держави. Однак, ця блага ідея розбилася об ізоляціонізм Дональда Трампа, коли президент США зі скандалом покинув саміт Великої сімки у канадському Квебеку, безпрецедентно відкликавши свій підпис під фінальним комюніке. При цьому він ще й здійснив особистісний напад на Джастіна Трюдо, назвавши його “нечесним і слабким”.
Запропонувавши амбітний порядок денний, Канада винесла на обговорення теми рівності прав, захисту довкілля, вільної торгівлі тощо, які мали об’єднати усіх членів групи, чого, на жаль, не сталося. Як наслідок – саме Канада та її лідер взяли на себе весь негатив тієї провальної зустрічі у Шарлевуа.
США для Канади – найважливіший і стратегічний партнер не лише в політиці. Дуже інтегровані економіки обох країн формують між собою міцні й жваві стосунки з понад 2 млрд доларів щоденного товарообігу. Утім, після приходу до влади Дональда Трампа, на ці відносини чекали випробування. Одне із найскладніших – прагнення американського президента будь-що переписати умови Північноамериканської зони вільної торгівлі, що успішно працювала між США, Канадою та Мексикою протягом чверті століття.
В ході перемовин США запровадили проти канадських виробників алюмінію й сталі суттєві мита на підставі того, що їхні низькі ціни нібито загрожують національній безпеці США. Трамп також погрожував підвищити тарифи і на канадські автомобілі.
Оттаву обурила ця позиція і вона була вимушена ввести дзеркальні мита. Проте з першого ж дня їхнього запровадження канадські урядовці наголошували, що готові скасувати їх – щойно Америка вчинить так само. Утім, Канада не знала, що на її відданість власним цінностям незабаром чекає ще одне серйозне випробування.
Від самого початку перемовин щодо внесення змін до Північноамериканської угоди про вільну торгівлю Канада наполягала на необхідності збереження її тристороннього формату, хоча Трамп спершу погрожував виключити із угоди Мексику, домовившись із Оттавою. Однак перед кожним раундом перемовин Канада спершу узгоджувала свою позицію із Мехіко, а потім рішуче відкидала сепаратні перемовини із Вашингтоном, просуваючи концепцію тристоронньої вигоди. Яким же було здивування Христі Фріланд, коли Мексика та США неочікувано оголосили, що дійшли принципової згоди стосовно умов нової угоди про вільну торгівлю і дали Канаді короткий час на те, щоб або пристати на пропоновані не завжди вигідні умови, або залишитися поза новим договором.
Хоча врешті Угоду між Канадою, США та Мексикою (CUSMA) було підписано, відданість Оттави ідеалам справедливості та партнерства ледве не коштувала країні членства у найбільшому торговельному блоці світу.
МІГРАНТИ РОЗБРАТУ
За останні два роки до Канади із території США незаконно перейшли близько 40 тисяч шукачів притулку. Хоча ці цифри видаються нікчемно малими у порівнянні з мільйонами мігрантів у Європі, все ж для країни із населенням у 37 млн, яке до того ж – розпорошене на величезній території, така кількість новоприбулих створила складнощі, особливо у віддалених прикордонних регіонах. На піку криз федеральному уряду довелося розміщати мігрантів на Олімпійському стадіоні, будувати тимчасові поселення вздовж кордону, викуповувати сотні готельних номерів та терміново розширяти штат міністерства імміграції, аби впоратися із напливом шукачів притулку. З плином часу напруження на кордоні зменшилося, однак очікування на розгляд справи про отримання притулку досі триває роками. Весь цей час, однак, Канада надає заявникам фінансову та іншу підтримку, у тому числі – доступ до якісної безкоштовної медицини та шкільної освіти. Зрозуміло, що подібна ситуація не викликала захвату в населення і зумовила численні масові протести та зміни електоральних симпатій.
Утім, Джастін Трюдо, однією з утілених передвиборних обіцянок якого був швидкий прийом у Канаді 40 тисяч сирійських біженців, не похитнувся у рішучості зберегти Канаду відкритою для мігрантів. Він неодноразово повторював, що в тривалій перспективі біженці приносять дуже багато користі країні, яка їх приймає, і наводив приклади численних хвиль мігрантів, які збагачували Канаду. Утім, суспільним невдоволенням вправно користалися більш консервативні політики. З огляду на наближення у жовтні парламентських виборів, “щедрість” Трюдо та його відданість канадській відкритості може позбавити його великої кількості голосів.
КИТАЙ ТА ВЕРХОВЕНСТВО СИЛИ
Коли 1 грудня 2018 року в аеропорту Ванкувера була затримана фінансовий директор і донька засновника китайської корпорації “Нuawei” Менг Ванжу, далекосяжність наслідків цього кроку стала очевидною одразу. Для Канади все було просто: отриманий від США запит на затримання і екстрадицію мав бути виконаний, відповідно до давньої міжурядової угоди. Однак, для Китаю, ситуація із верховенством права в якому, м’яко кажучи, дещо різниться від канадської, затримання виглядало зовсім інакше. Направивши свою потужну дипломатичну машину проти Канади, Пекін звинуватив Оттаву у вибірковому застосуванні закону й голосно висунув вимогу негайного звільнення Ванжу. Одночасно з цим, для посилення аргументів, на території Піднебесної було затримано десяток канадців, більшість із яких згодом звільнили, однак проти двох все ж були висунуті серйозні обвинувачення у “вчиненні дій, що загрожують національній безпеці Китаю”. Китайський суд, також у терміновому порядку, переглянув вирок арештованому кілька років тому за транспортування наркотиків канадцеві Роберту Шеленбергові, замінивши тривале ув’язнення найвищою мірою покарання.
Зрозуміло, що Канада миттєво виступила на захист своїх громадян та почала збирати міжнародну коаліцію на свою підтримку, однак Пекін залишався невблаганним: на всі аргументи про рутинність затримання і необхідність поваги до верховенства права – із Китаю звучала лише вимога негайного й безумовного звільнення. Масла у вогонь підлив Дональд Трамп, який прямо заявив про те, що готовий втрутитися у справу Ванжу, якщо це допоможе складним торговельним перемовинам із КНР.
Канада досі наполягає на своєму: затримання Менг Ванжу не мало під собою політичної складової і було здійснене винятково на виконання міжурядової угоди, адже перед канадським законом фіндиректор “Huawei” – чиста. Христя Фріланд, Джастін Трюдо й інші члени уряду продовжують наголошувати на важливості дотримання верховенства права і забезпечення належного судового процесу, однак і Китай залишається непохитним, утримуючи заручників, віднаджуючи своїх громадян від подорожі та суттєво знизивши активність контактів із Канадою.
ЗАМОРОЖЕНІ ІНВЕСТИЦІЇ САУДІВСЬКОЇ АРАВІЇ
У серпні минулого року міністр закордонних справ Канади Христя Фріланд опублікувала на своїй сторінці у мережі Твіттер на перший погляд нічим не примітний заклик до Саудівської Аравії звільнити двох правозахисників. Однак, на відміну від звичного ігнорування або прісного заперечення, до якого раніше вдавалася у таких випадках Саудівська Аравія, Королівство розгорнуло дипломатичну війну з Оттавою, відкликавши тисячі студентів, припинивши авіасполучення та розірвавши економічні контакти. Все це заради того, аби показати неприйнятність втручання у внутрішні справи, як пояснював глава МЗС Саудівської Аравії, вимагаючи офіційних вибачень.
Утім, Канада не увімкнула задню передачу в суперечці зі своїм найбільш платоспроможним партнером на Близькому Сході, а вирішила відстоювати власні цінності: свободу слова, демократію та права людини. Фріланд тоді заявила, що не припинить виступати на захист дотримання прав людини по всьому світу, закликавши усіх партнерів вирішувати протиріччя винятково шляхом перемовин. Порахувати точну ціну цього рішення неможливо, але мільярдні інвестиції, які Саудівська Аравія планувала зробити в Канаді, залишаються замороженими, якщо не скасованими.
НАСКІЛЬКИ ЦІННІ ЦІННОСТІ
Джастін Трюдо міг одним кроком налагодити відносини між Ер-Ріадом та Оттавою, пом’якшити конфлікт із Китаєм стосовно “Huawei”, скинути із себе негатив складних перемовин по оновленій Північноамериканській угоді. Як? Показово звільнивши Фріланд. Однак, Трюдо завжди захищав міністра.
“Американці вважають перемовини складними, оскільки канадці – наполегливі перемовники, якими й повинні бути”, – прокоментував минулого року Трюдо закиди Дональда Трампа про невдоволення “перемовинами й стилем їх ведення Канадою”. Канадську делегацію у дискусіях із керівництвом США завжди очолює саме Христя Фріланд.
І саме непохитна підтримка Фріланд Джастіном Трюдо чи не найкраще демонструє його особисту принципову позицію.
Виняткова принциповість Канади призвела до того, що на міжнародній арені країна у багатьох питаннях опинилася наодинці, позбавлена навіть підтримки свого колись найближчого союзника – США. Така відоособленість зумовила те, що Канада не може похвалитися великою кількістю практичних досягнень у зовнішній політиці, адже для середньої сили, якою вона є, підтримка союзників є обов’язковою для досягнення результату.
Утім, в своїй принциповій боротьбі держава здобула інше – непорушний авторитет, що є чи не найбільшим багатством у сучасному мінливому світі. Славнозвісне техаське рукостискання, яке протягом останнього століття характеризувало надійність США, тепер треба називати канадським, адже саме Канада служить маяком упевненості, непорушно дотримуючись вічних цінностей демократії, верховенства права, свободи слова.
Максим Наливайко, Оттава
Перше фото: G7.gc.ca via Flickr
